Третя основа для духовного зростання – це правильне уявлення про Бога. У Книзі пророка Ісаї, в 6-му розділі, ми бачимо, як Бог покликав Ісаю на служіння. До того, як Бог зміг послати Ісаю на служіння, Він мусив розкрити йому Свою природу: „Року смерти царя Озії бачив я Господа, що сидів на високому та піднесеному престолі, а кінці одежі Його переповнювали храм… Тоді я сказав: Горе мені, бо я занапащений! Бо я чоловік нечистоустий, і сиджу посеред народу нечистоустого, а очі мої бачили Царя, Господа Саваота!“ (Іс. 6:1-5). Це була правильна відповідь людини, яка стикнулася лицем у лице зі святістю Бога. Тільки таку відповідь ми можемо дати, коли побачимо хоч найменшу частину Його святості. Але Ісая побачив також милосердя Боже, яке символізується горілим вуглем, що торкнулося вуст пророка. І коли Ісая усвідомив Божу святість та благодать, його відповіддю була повна довіра до Господа: „Ось я, пошли Ти мене!“ (Іс. 6:8).
Ми також повинні в своєму житті усвідомити і Божу святість, і Його милосердя. Багато християн уявляють Бога як жорстокого правителя з величезною палицею, якою Він у будь-який момент готовий вдарити того, хто провинився. Інколи таке уявлення формується на основі минулого досвіду спілкування з татом. Або ж коли людина мало спілкувалася з татом через розлучення батьків чи через іншу причину. У цих випадках формується неправильне уявлення про Бога. Дуже легко звертати увагу на фрази Священного Писання, які починаються зі слів „нехай не…“. При цьому нівелюється той факт, що Господь, Який нас створив і спас, любить Своє творіння. Якщо ви вважаєте, що християнське життя зводиться до виконання певних правил і повелінь, ви стали законником. Законництво – один із головних ворогів духовного зростання. Це зброя сатани, за допомогою якої він перемагає нас, тому що відповіддю на закон може бути тільки почуття провини. Хоча повністю вигнати почуття провини неможливо, ми позбавимося його тоді, коли зустрінемося з Ісусом Христом під час Його другого пришестя.
Законництво є результатом неправильного уявлення про Бога. Думаючи, що Бог дає нам непосильну ношу виконання Його заповідей, ми впадаємо в крайнощі. Фарисеї постійно намагалися справити враження, що в них усе добре, коли насправді в них усе було дуже погано. Люди з фарисейським мисленням не хочуть ділитися з іншими своїми проблемами, ні зізнаватися в них навіть самим собі. У результаті вони відрізають собі всі шляхи до духовного зростання і стають похмурими, подавленими християнами, які не мають нічого спільного з прощеними дітьми Божими.
Правильне уявлення про Бога може сформуватися тільки тоді, коли ми перебуваємо у вивченні Слова та постійній молитві. Але на вивчення цього предмета піде все життя: на щастя, у нас є чудовий учитель – Святий Дух.
Четверта основа для духовного зростання – це правильне уявлення про себе. Це надзвичайно важлива тема, і я торкався її в попередніх розділах. У цьому розділі я дозволю собі лише коротко її висвітлити. Деякі люди думають про себе більше, ніж це того варто. Це називається гордістю, й у всіх проявах вона небезпечна для духовного зростання. Але є інша, не менш небезпечна помилка, яка зазвичай називається заниженою самооцінкою.
Люди, які низько цінують себе, бояться свідчити чи нести будь-яке служіння для Господа. Ісус повелів нам любити ближнього як самого себе. Але як любити іншу людину, не поважаючи себе? Ми неспроможні поважати будь-кого іншого, бо не знаємо, як це робити. Більшість людей, які неспроможні встановити близькі взаємини з іншими людьми, не можуть визначити правильне ставлення до себе. Багато віків назад тактика диявола була спрямована на знищення християн. Він використовував арени, гоніння та інші способи. Сьогодні диявол більше переймається тим, як знешкодити християн, зробити їх нездатними нести Слово Боже. Кількість депресій, самозречень, психічних захворювань серед християн сьогодні надзвичайно велика. Така сама, як і серед пересічних людей.
Насправді, я боюся давати прості і легкі відповіді в тих випадках, де не допомагають ні ліки, ні численні молитви, ні різного роду методи психотерапії. Однак я точно знаю, що профілактика набагато краща за лікування. Кожен християнин може навчитися перебувати в Господі і віддавати всі свої нужди Йому, кожен може серйозно і радикально поставитися до внутрішнього хвилювання. Наприклад, ми серйозно ставимося до проблеми сексуальних контактів до шлюбу чи до подружньої невірності. Мені здається, що внутрішнє хвилювання в певному сенсі набагато серйозніше, ніж похіть. Не важливо, чи опановує нас хвилювання в цілком розумних речах, чи ж ми переживаємо через дрібниці, у будь-якому випадку це може призвести до нашого психічного захворювання. Наша суспільна система настільки складна для людей, що практично кожен починає вважати себе невдахою. Найрозумніші люди потрапляють у психіатричні клініки не тому, що їм бракує знань, а тому, що хвилювання опанувало ними.
Якщо ви піддані надзвичайному хвилюванню та страху невдач, значить, ви залишаєте Бога за порогом свого життя. До того ж таке ставлення до себе не є правильним з погляду Біблії. Якщо Бог дав вам розум, користуйтеся ним, але не приносьте в жертву духовне та емоційне життя, коли будете жити за законом розумного мислення. Таке життя не несе істинного щастя. Психічне здоров’я краще будь-якої найпрестижнішої професії чи високого становища. „Бо не дав нам Бог духа страху, але сили, і любови, і здорового розуму“ (2 Тим. 1:7).