Окрім перелічених, нам слід прийняти в своє життя виховання поширенням (ідеться про поширення християнської літератури). Мені завжди було незручно, коли замість того, щоб проголошувати проповідь покаяння, я ходив між рядами і роздавав християнські книги. Але з часом я отримав підтримку в особі відомого проповідника Джона Веслі, який одного разу сказав, що церква методистів давно б зникла з лиця Землі, якби методисти не любили читати. Він наполегливо вчив у своїх проповідях, що кожен член церкви повинен проводити за читанням християнської літератури не менше п’яти годин, оскільки не може бути хорошої проповіді без постійного читання, і чим більше людина читає, тим сильнішою вона стає у своєму духовному житті. Веслі також говорив про необхідність видавати відомі християнські твори. Кожен проповідник повинен вміти поширювати книги, у змісті яких він упевнений. При цьому проповідник повинен спонукати людей до глибокого та вдумливого читання християнської літератури. Якось Веслі сказав: „Не бійтеся присвятити цьому все своє життя, не залишайте жодну людину без християнської книги. Місіонер є одночасно бібліотекарем“. Методистська церква відома тим, що її члени активно поширюють християнську літературу.
Пересічні християни повинні бути активними в поширенні християнської літератури, включаючи журнали і касети. Один із найбільш поширених та ефективних засобів проповіді Євангелії на сьогоднішній день – це зібрання декількох людей у когось вдома. Такий спосіб хороший для тих, кому важко прийти на велелюдне зібрання. Під час такого спілкування ви можете показати цим людям християнські книги, а під час чаювання пояснити, про що вони, пояснити незрозумілі назви і розповісти про ту книгу, яка змінила ваше життя. Ви можете стати чудовим проповідником Слова Божого, якщо будете ставитися з радістю до такого служіння. Подивіться, як багато людей приходить в організацію „Вартової башти“ через читання їхньої літератури. Більшість людей не прийдуть у церкву без особливої на те причини, тому ви повинні прийти до них та встановити з ними контакт. Для цього слід виховати себе. Поширення літератури – найважче служіння, але воно може дати дивовижні результати. Ви можете організувати „спонтанне“ поширення, завжди маючи при собі кілька християнських книг та трактатів. Під час зручного випадку трактат можна вручити в літаку, у поїзді, в автобусі і навіть на заправці. Якщо ви готові служити Господу і відповідально підходите до цього служіння, знайдете достатньо можливостей.
В останньому розділі цієї книги я детально розгляну роль сумнівів, які відвідують християн. Але зараз просто хочу згадати, що існує виховання сумнівами. Якщо ви пам’ятаєте, то я говорив про сумніви як про невід’ємну частину духовного зростання. Сумніви мають відвідувати будь-яку людину, яка вміє мислити. Будь ласка, не повторюйте помилку багатьох молодих християн, які соромляться своїх сумнівів і приховують їх від інших. Їм здається, що сумніви свідчать про їхню слабкість та невпевненість, хоча насправді сумніви говорять про те, що в людини достатньо розвинене мислення. Молоді християни бояться ставити чесні запитання, часто приховують і притлумлюють свої сумніви, бо вважають їх „недуховними“. Розмовляючи з невіруючими і чуючи питання, на які важко дати відповідь, вони не скажуть: „Я не знаю відповіді, я намагаюся її знайти“. Замість цього зазвичай можна почути: „Ну, це ти повинен віддати Господу, брате“ чи традиційну цитату з Ів. 3:16 та інших віршів, які не можна цитувати без контексту. І тим самим ми відштовхуємо людські душі від Христа, тому що не можемо бути чесними навіть із собою.
Насправді наявність сумнівів – це ознака здорового розумового та духовного життя. Коли у світі відбувається стільки дивних та жахливих речей, у церкві зазвичай ніколи не почуєш проповіді на цю тему. Але саме це хвилює людей. Не ховайте ваших сумнівів, ставте питання. Використовуйте свої сумніви для духовного зростання. Не знайшовши відповіді на складне питання, вчіться жити у вірі. Бо інколи потрібно перервати свої роздуми, дати перепочити мисленню, і відповідь надійде сама собою, коли ви повернетеся до цієї теми в спокійнішому стані. Ви можете прославити Ісуса Христа серед будь-яких сумнівів. Ви можете жити з невирішеною проблемою в розумі і все одно довіряти Господу. Ваша віра стане ще сильнішою, якщо ви змогли пережити сильні сумніви і змогли перемогти їх. Християнин, в якого ніколи не було жодних сумнівів, просто пройшов повз найголовнішого. Але якщо ви вирішили стати справжнім воїном Ісуса Христа, у ваш бік полетять численні стріли сумнівів, які пустить ворожа армія. Сумніви здатні зробити вас сильнішими, але, якщо ви не будете працювати над ними, сатана зможе здолати вас.
Сумніви приходять за різних обставин. Ви, напевно, ніколи не думали, як визначити, чи справді „язичник“ прийняв Ісуса Христа? У західній країні дуже просто зрозуміти, що людна, яка постійно вживає алкоголь, богозневажає і робить безліч ганебних справ, радше всього, – не християнин. Але все виглядає по-іншому, коли ми говоримо про жителів Китаю чи Північної Індії, які досі нічого не чули про Євангелію. Спробуйте визначити за зовнішніми ознаками, хто з них справді прийняв спасіння. Проповідуючи в індуській чи мусульманській країні, ви зауважите низку інтелектуальних питань, які ніколи не приходили вам у голову. Те ж саме відбувається, коли Господь закликає вас проповідувати мусульманам у вашій рідній країні. Подібне служіння поставить вас перед питаннями, на які вам доведеться шукати відповіді, але це тільки посилить вашу віру.
Коли я говорю про необхідність міцного інтелектуального підґрунтя, то не намагаюся перебільшувати роль мислення в нашій вірі. Незважаючи на те, що багато вчених є віруючими, маса питань, як і раніше, залишаються без відповіді. Зазвичай це питання філософського характеру, а не практичні. Наприклад, про природу людської душі, про взаємозв’язок між наперед визначенням та свободою волі, про страждання, які терплять невинні люди під час біди, та інші. На подібні питання можна відповісти тільки словами апостола Павла: „Отож, тепер бачимо ми ніби у дзеркалі, у загадці, але потім обличчям в обличчя; тепер розумію частинно, а потім пізнаю, як і пізнаний я“ (1 Кор. 13:12).
Інколи мене просто накриває хвилею сумнівів. Я починаю думати, що Ісус Христос був звичайною людиною, що натовп людей насправді легко обманути, що церква протягом двох тисячоліть могла просто помилятися. У такі хвилини мені дуже важко знову набути віри, хоча я чудово розумію, що такі думки є наслідком мислення західної цивілізації, що розкладається. Зазвичай мені допомагає проста річ – відкласти вбік усі сумніви, пов’язані з доктриною і церквою, і поставити собі лише одне запитання: „Чи існує Бог?“ Я ніколи б не міг сказати, що Бога немає, адже чудово розумію, що Він існує. Якщо я відкину Його існування, у мене будуть набагато серйозніші питання і внутрішні проблеми. Визнавши, що Бога немає, мені доведеться пояснити собі існування Всесвіту і порядку в ньому. Тому будь-яке людське суспільство сповідувало хоч якусь релігію. Навіть сьогодні в так званому „духовному“ західному суспільстві кожна газета друкує гороскопи та розповіді про паранормальні явища. Якщо я відкину Божественність Ісуса Христа та існування Бога, мені доведеться відповідати на серйозніші питання. Наприклад, як пояснити дивовижне зростання численності церкви в І ст., коли гоніння на християн були просто неможливими та нестерпними? Не можна ж усе пояснити колективним мазохізмом. Складніше питання: яка мета існування Всесвіту? І якби б не було Бога, Всесвіт давно б захлинувся в людських пороках та гріхах. Не раз переживши подібні сумніви, ви зрозумієте, що вони корисні для вашого духовного зростання, бо ви наближаєтесь до основ пізнання Божественної істини. А коли я визнаю існування Бога, то незабаром розумію, що маю вірити й у всі інші біблійні істини.