Другий спосіб позитивного мислення, який нам конче необхідний, – бути активним! Такий підхід передбачає, що наші рішення повинні супроводжуватися діями. Слово „активіст“ ніби написано на кожній сторінці Книги Дій. Чимало Божих людей ще й досі п’ють депресивний коктейль ідеалізму, самоспостереження та марних надій, від якого неминуче виникає нова форма духовного пупковізму (споглядання свого пупка), яка жодним чином не має нічого спільного з Книгою Дій. К.С. Льюїс писав, що ми схильні думати, але не діяти, відчувати, але не діяти. Якщо ми будемо лише думати і відчувати, але не підкріплювати це діями, то незабаром виявимося недієздатними. „Ви чекаєте якогось особливого заклику, щоб знайти, нарешті, свою духовну нішу в Божому стратегічному плані?“ – запитують Боб Сжогрен, Білл та Емі Стернз у книзі „Майте бачення“ і закликають:
„Не чекайте даремно. Ми – Божий народ, а тому маємо чітке повеління, вказівки і заклик. Нам слід підкорити своє життя об’єктивній меті – зробити всіх, включаючи й самих себе, послідовниками та учнями Христа. Висловлюючись мовою Старого Заповіту, ми повинні благословляти кожен народ можливістю та привілеєм стати частиною Божої сім’ї через викуплення в Ісусі Христі“.
Тож відвернімося від бездіяльності й по-новому навернімося до Господа, заново усвідомивши те, чим ми володіємо в Ісусі Христі. Пам’ятайте, що в Ньому „всі скарби премудрости й пізнання заховані“ (Кол. 2:3).
Існує, проте, чимало розчарувань, які перешкоджають активним діям. Дехто, наприклад, робить своїм пріоритетом досягнення відродження за будь-яку ціну. Це призводить до плутанини й екстремального уявлення про те, яким має бути відродження. Ми чуємо чимало історій про велике пробудження в минулому, однак нам не все відомо. Адже саме на часи відродження припадають найсильніші атаки диявола. Мій досвід доводить, що надмірне зосередження на відродженні призводить до екстремізму та відступу від основ послуху, дисципліни та дієвості. Якщо у вашій церкві, університеті або мікрорайоні раптом почнеться відродження, то наступного ж дня там спалахне й неймовірно напружена духовна війна.
І якщо ви не готові до неї, вам доведеться перенести душевні потрясіння і біль, які за своєю силою перевершать усі ті, з якими ви стикалися раніше і можуть примусити вас впасти у відчай та скласти руки. Ніщо не може замінити в житті християнина щоденного рішення зректися себе і нести свій хрест, незважаючи на обставини. Помилково вважати, що велике відродження перетворить християнське життя на літак із „автоматичним пілотуванням“. Ми створені за образом і подобою Божою, а тому наділені вільною волею і несемо повну відповідальність за прийняття правильних рішень та рух у потрібному напрямі.
Завдяки своєму темпераменту деякі люди більш діяльні, ніж інші. Деяких пасивних християн займають думки про життя на встеленому метеоритами Марсі. Вони проводять час у роздумах про те, чи згасне в людях віра в Бога, якщо на інших планетах теж виявиться життя. А моя дієва віра спонукає мене поставити інше запитання: „Скільки грошей потрібно буде для того, щоб дістатися до Марсу, щоб проповідувати там Євангелію?“ Втім поки що в нас достатньо справ і тут, на землі.
Велике Доручення – це не просто заклик зрушити з того місця, де ми зараз знаходимось, і вирушити в путь. Безсумнівно необхідно, щоб місіонери їхали в далекі країни, однак ще більш важливо, щоб кожен із нас ніс покладену на нього, як частину Тіла Христового, відповідальність за виконання Великого Доручення, тобто брав у цьому особисту участь. Я кажу це не для того, щоб ми відразу вирушали в путь, але щоб кожен із нас замислився про свою власну роль у виконанні Великого Доручення. Не залежно від того, чи ми підемо самі, чи посилатимемо інших, чи будемо обома водночас, нам необхідно обрати найбільш правильний із погляду стратегії спосіб виконання Божого наказу. Іншими словами, для того щоб довідатися, яку саме роль Бог відводить нам у виконанні Великого Доручення, кожному з нас необхідно спочатку відгукнутися на нього.
Усвідомлення ціни
Непроста річ – покласти на вівтар Божої слави своє життя, майбутнє та кар’єру. У 14-му розділі Євангелія від Луки написано, що спочатку слід підрахувати ціну майбутньої справи. Людям, які мріють про подальшу місіонерську діяльність, я роблю чотири застереження:
- По-перше, ваше серце не раз краятиметься від болю і вас спіткає чимало розчарувань.
- По-друге, ви стикнетеся із фінансовими проблемами, скрутою та безліччю думок щодо того, який спосіб життя вести і як витрачати гроші.
- По-третє, ви виявите, що іноді дуже просто розпочати якийсь проект, однак доволі проблематично розвивати його і зберігати хороші стосунки з усіма співпрацівниками.
- По-четверте, слід пам’ятати, що в тих, хто займається християнською працею, дуже легко з’являється корінь гіркоти. Це пов’язано з опозицією диявола, а тому часто залишатися на християнській роботі набагато складніше, ніж на звичайній, особливо якщо відсутній такий мотивуючий фактор, як гроші.
Я не намагаюсь вас розчарувати. Безперечно, ви зазнаєте й чимало радості та задоволення від отриманих відповідей на молитви. Місіонерська праця може бути надзвичайно захоплюючою. Чимало моїх знайомих місіонерів – люди, пробуджені благодаттю, які знають, як досягти у своєму житті повноти. І все ж збереження балансу між цілями, поставленими по вірі, та нереалістичними очікуваннями – невід’ємна складова врахування витрат. Ось як про це висловилась Едіт Шиффер:
„Реальне життя євангеліста, „людини, яка говорить правду“, – це зовсім не ланцюг чудес, які примушують хвороби, труднощі та втому зникати. Це, радше, ланцюг днів виснажливої праці, у процесі якої через людську слабкість проявляється Божа сила“ („Труднощі“).
Цей розділ не про величезну потребу в місіонерах у всіх куточках планети і не про дивовижні можливості, які ми отримуємо, щойно ступивши на місіонерське поле. Про це ми поговоримо пізніше. Звісно ж, приймаючи рішення стосовно того, як розпорядитися своїм майбутнім, необхідно взяти до уваги потреби та можливості всього світу. Втім цей розділ – заклик серйозно замислитися про своє особисте рішення відгукнутися на повеління й обітницю нашого Господа Ісуса Христа.
Це рішення не варто приймати наодинці. Його слід обговорити із сім’єю, друзями-християнами та більш зрілими членами церкви. Для прийняття рішення необхідно бути вичерпно поінформованим про ситуацію у світі та служіння різних місіонерських організацій. Звичайно ж, невід’ємною складовою усвідомлення Божого плану є читання Біблії та молитва. У своїй книзі „Дорожній набір місіонера“ Глен Майєрс перелічує сто запитань, які необхідно поставити собі. Основою покликання до місіонерської діяльності не є почуття, хоч вони й присутні. Це – рішення волі, основане на факторах, описаних у цьому розділі. Це – глибоко виважений вибір, зроблений поступово, крок за кроком. У книзі „Заглиблюючись у місії“ Тетсунао Ямоморі пише:
„Історії життя людей, що брали участь у місіонерському служінні, свідчать про те, як важко прийняти це рішення та скільки сумнівів необхідно відкинути. Більше того, більшість із нас так і не можуть прийняти його, доки не почнуть діяти. Справжня ясність найчастіше приходить у процесі відгуку на поклик Святого Духа. Якщо ви не відгукнетеся, то, найімовірніше, так і не дізнаєтеся, яким було правильне рішення“.
Покликання до місіонерського служіння – це не дилема: присвятити себе праці на Божій ниві чи не брати в ній участі. У своїй книзі „Завдання не виконано“ Майкл Гриффітс порівнює нас із ранньою церквою: „Усі послідовники Ісуса були Його учнями, і від усіх очікували рівної міри посвяти справі Учителя й розповсюдженню Євангелії до краю землі“. Те ж саме стосується і нас із вами, незалежно від того, яку саме роль ми відіграємо в справі виконання великої мети“