Свідчень про єдину надію, якою є Господь Ісус Христос для душі, яка шукає, не може бути надто багато. Спасти від провини і від влади гріха може тільки Він. І в справі спасіння Він самодостатній. Йому нарекли ім’я «Ісус, бо Він спасе людей Своїх від гріхів їхніх» (Мф. 1:21). Син Людський «має владу на землі прощати гріхи» (Мф. 9:6). Він був звеличений, щоб дати «покаяння і відпущення гріхів» (Лк. 24:47). Богу було угодним втілити план спасіння в життя, згідно з яким воно повністю зводиться на заслугах Його Єдинородного Сина, Який «упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, і смерти хресної» (Флп. 2:8).
Якби був можливий інший шлях спасіння, гірка чаша оминула б Його. Улюбленцю небес, якби була інша можливість внести іншу, менш значущу ціну викупу, не треба було б помирати. Нескінченна благодать визначила безцінну жертву, нескінченна любов вибрала смерть заради нашого життя. Неможливо уявити собі інший шлях, відмінний від того, який встановив Бог, іншу ціну, ніж встановив Він, адже і шлях, і ціна так ясно описані в Біблії. Безумовно, «немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам» (Діян. 4:12). Думка про те, що Христос заплатив лише частину викупу, залишивши нам заплатити іншу у вигляді наших чеснот або почуттів – образлива. Що ми можемо додати, ще прикласти до Його крові і Його праведності? «Вся праведність наша – як забруднений одяг» (Іс. 64:6). Чи може вона доповнити святу божественну праведність? Наше лахміття і чистісінький льон Його одіяння! Шлак і золото! Наші спроби підставити плече Христу для Бога образливі. Ми і так досить згрішили, не варто додавати до наших гріхів ще і цей гріх.
Якщо ж ми захочемо хвалитися праведністю, давайте хвалитися Христовою праведністю, така похвала угодна Богу. Навіть кращі з нас нічого не можуть додати до того, що зробив Син Божий. «Кращі з нас»? Ці слова наповнені сарказмом, хоча ми можемо і не помічати це. Кращі в чому? Адже «всі ухилилися з путі, негідні всі до одного; нема того, хто чинить добро, нема жодного» (Рим. 3:12). Я пишу ці рядки і сповідуюся, що в мені немає жодної власної чесноти. Її ціна – це вартість забрудненого одягу. Моя праведність аж ніяк не може відповідати Божим вимогам. Навіть якщо б я міг купити костюм, зшитий з кращої тканини чеснот, яку тільки може уявити моя гордість, то я вважав за краще б розірвати його в клапті, щоб одягнутися в одяг з небесного гардеробу – у праведність Христову і в Його заслуги.
Надія на Христа і тільки на Христа прославляє Господа. Ніхто, окрім Нього, нічого не може зробити для нашого спасіння. Йому угодне, щоб ми в усьому спиралися на Нього, Він кличе: «Прийдіть до Мене, всі струджені і обтяжені, і Я заспокою вас» (Мф. 11:28). Він «може завжди спасати тих, які приходять через Нього до Бога» (Євр. 7:25). Блюзнірські вважати, що Він спасає не повністю, адже це означає сумніватися в Його всесиллі. І це ранить любляче серце Друга грішників, коли вони сумніваються в Його любові.
Сумніваючись у Його бажанні спасати усіх, хто приходить до Нього, ми коїмо жахливий гріх. Дитина, врятована з будинку, що горить, міцно тримається за пожежного, що виніс її з вогню. Вона зараз вірить тепер тільки йому і більше нікому. Дитині і думка не спаде засумніватися в силі рук рятівника і в намірі його серця. Вона просто тримається. Жар нестерпний, дим задушливий і ріже очі, а вона тримається. Вхопіться за Христа так само і ви. Він у змозі винести вас з вогню гріха. Подумайте тільки, хто Він? Бог і Людина в одній особі. Людина за творінням. Бог за святістю.
Якову уві сні приснилися сходи, символ Христа, вони були достатньої довжини, щоб досягти небес, де править Ягве. Пошуки інших сходів означали б, що перші не досягли небес, тобто виявилися непридатними для цієї справи. Додавати щось до Христових слів означає накликати на себе прокляття. Ще більше прокляття ми накличемо на себе, якщо спробуємо підмінити Його собою. Пам’ятайте, Він є Шлях, і думати, що ми можемо покращити його, означає вважати його недостатньо добрим. Це схоже на богохульство, ганьбу проти Господа любові.
Якщо ми йдемо до Христа з платою в руках, отже, проявляємо гордість. Чого Йому бракує? А якби і бракувало, що ми могли б дати? Невже Він продав би нам благословення Свого спокутування? Але Він не ринкова площа, торг недоречний. Той, хто намагається запропонувати Йому платню, просто не знає, з ким має справу, і ображає Святого Духа. Грішники з порожніми руками отримають усе, що їм потрібно. Усе, що для них потрібне, є в Ісусі Христі, і Він дає це на прохання. Але тому, хто просить, необхідно вірити, що Він є усе в усьому, і не намагатися уявити, що він сам щось може зробити на довершення того, що вже зробив Христос, або думати, що прохане ми отримуємо через те, що ми якимсь чином його заслужили. Ми нічого не заслужили, окрім гніву, ми – грішники.
Причина, через яку ми можемо сподіватися на прощення і на життя вічне вірою в Ісуса Христа, заснована на тому, що так вирішив Бог. У Євангелії Він обіцяв, що всякий, хто вірить у Христа, буде спасенний, і Свою обіцянку Він не відмінить. Він настільки благоволить до Свого єдинородного Сина, що приймає усякого, хто вірить у Нього. Він рятує усіх, хто з надією на спасіння дивиться на Визволителя. Заради слави Свого Сина Господь не дасть посоромитися тим, хто вірить у Нього. «Хто вірує в Сина, має життя вічне» (Ін. 3:36). Якщо ви вірите тільки в Ісуса, вам нічого боятися, ви будете спасенні як у цьому житті, так і в майбутньому, у Його пришестя.
У момент покаяння і прийняття Христа вірою між людиною і Богом виникає союз, і цей союз гарантує Боже благословення. Віра спасає, бо вона примушує людину вхопитися за Христа, а Він і Отець – одне. Завдяки цьому вона приводить нас до Бога.
Розповідали, що поряд з Ніагарським водоспадом перекинувся човен, у ньому були дві людини, течія стала затягувати їх під тонни води, що падали з водоспаду. Людям на березі вдалося сплавити до нещасних мотузок, один з бранців вхопився за нього, а другий вважав за краще вхопитися за величезну колоду, що пливе поруч. Але не будучи пов’язаним з берегом, вона була затягнута під водоспад. Розмір колоди не мав значення, значення мав зв’язок з берегом. Так само ні власні зусилля, ні молитви, ні ритуали, ні обряди, ніщо інше подібного роду не зможуть забезпечити спасіння, бо у всієї цієї активності немає зв’язку через Ісуса Христа з Богом. Віра може здатися ненадійним тонким мотузком, але другий його кінець у Божих руках, і він рятує людину від вірної загибелі. О, благословенна віра! Вона зв’язує нас з Богом за допомогою Спасителя, Якого Він визначив на цю роль, Спасителя Ісуса Христа. Читачу, невже такі безглузді наші слова? Замислися про них і, можливо, незабаром ти набудеш через Ісуса Христа союзу з Богом.