Ми називаємо нашу планету матір’ю Землею, але не ставимося до неї, як до матері. Ми відмовляємося приймати її поживу, зокрема, поживу для душі. До того ж, споживаємо багато так званих продуктів, ідентичних до натуральних, тобто хімічних. Ринок дієтичних додатків останнім часом вибухнув у прямому розумінні цього слова. Єдиною «перевагою» цих продуктів є ціна, а оскільки коштують, то мають якусь вартість. Нам майже ніколи не спадає на думку, що безплатне користування повітрям і запахом, світлом і кольором, звуком і музикою було би більше енерготворчим. При цьому для душі людини було би природніше, якби почуття недоцільности лікувати не хімікатами, а свідомим і очищувальним уживанням доступного смислу. Але це ніскільки не коштувало б.
Закон молитви і благословення
Існує, зрештою, тисячолітня «енергетична програма», якій віддалися також монахи: молитва і благословення. У церковному правилі виразно видно, що тут не йдеться насамперед про виконання якогось молитовного обов’язку, а про догляд душі і людини загалом. У цих богослужіннях зосереджуються і акумулюються всі справжні відновлювальні джерела енергії, бо в них враховані всі «енергетичні закони серця». Однак це стосується не лише монахів, а й усіх, без винятків. Хто молиться і благословляє, той відкривається силі неба, яку він випрошує і вимолює через себе самого для світу і якій дозволяє крізь себе проникати в світ. Це зміцнює його самого і всіх, для кого і з огляду на кого це відбувається. Навіть якщо на поверхні життя не вдасться нічого зауважити чи відчути, ця сила охоплює душу. І там також діє.
Закон накопичення
Існує насамперед закон накопичення. Людина, яка прагне знайти себе і свою внутрішню відновлювальну і відновлену силу, потребує вільного від постійного бомбардування звуком простору мовчання і тиші. Вона потребує так званих періодів самотности, під час яких те, що вона пережила, може перетворитися в її життєвий досвід. Людина потребує місць самопожертви, в яких «менше» є важливіше, ніж «більше». Вона потребує заохочення до концентрації, вправляння і довгого дихання. Хороша, на мою думку, вправа – чаша відкритих долонь. Її я час до часу виконую на лоні природи або у своїй кімнаті. У цей час я протягом кількох хвилин накопичую свою увагу в долонях. Мене завжди вражає, які ефективні результати дає ця простенька вправа.
Закон прихильности
Відновлювальну і відновлену енергію серця виявляє насамперед закон прихильности. Йдеться тут про фундаментальне «так» життю – такому, яким воно є, яким виявляється і досі виявлялося. Це стосується насамперед кожної людини, її поводження зі собою і тим, якою вона стала. Прихильний погляд на себе самого, наприклад, під час ранкового туалету, пробуджує більше внутрішньої сили і має сильніший зовнішній вплив, ніж цілі фунти кольору, запаху чи крему. Не одна зморшка повністю зникає сама собою саме тоді, коли ми вже не хочемо її позбутися. Той факт, що приємне поводження зі своїм тілом має позитивний вплив на людину загалом. Це влучно пояснила ще свята Тереза Авільська (1515-1582 рр.), закликаючи людину зробити щось добре для свого тіла, щоб душа мала бажання в ньому жити. Це був би повністю об’єктивний критерій енергії: дбати про те, аби саме душа мала бажання жити і радість від життя. Вона є на першому місці тоді, коли життя не відбувається лише на поверхні, а й коли може як пустити коріння вглиб, так і вільно та легко здійнятися над усім.
Закон доброї напруги
Закон доброї напруги може розвинутися тоді, коли ми вгамовуємо наше пожираюче енергію оцінювальне мислення і почуття на користь поляризованої свідомости. Якщо ми бачимо свої внутрішні суперечності як дану з неба і може навіть необхідну полярність, то можемо припинити будь-яку боротьбу за залагодження та відкидання. Ні серце, ні душа не потребують послаблення напруги. Ні серце, ні душа не переносять на довші дистанції зависокої напруги. Тим, чого вони потребують, є хороша пружність, еластичність. Ця пружність не з’являється ні завдяки надмірним, ні завдяки надто низьким вимогам, а через людську міру, у доброму розумінні того, що робимо. Той, хто для досягнення вищої продуктивности долає свою втому за допомогою збуджувальних засобів, колись платить за це духовним спустошенням. А хто залучає справді відповідну і не підвищену допінгом продуктивність, буде нагороджений сповненою задоволення, приємною втомою, яка призводить до того, що вві сні накопичується нова сила. Її зазвичай замало цінуємо як найприродніше джерело регенерації.
Закон повторення
У нашому суспільстві добробуту, спрямованому на розум, все стрімкіші переміни стають невід’ємною складовою частиною ідеального стану. Однак це свідомо вказаний помилковий шлях, який відволікає людей від них самих, спрямовуючи їхній смуток і життєвий пошук у бік хворобливого потягу. Серце живе насамперед повтореннями і добрими звичками. Все інше означає втрату сили. З іншого боку, більшість із нас уже напевно переконалася з досвіду, що внутрішню стабілізацію і радісне почуття безпеки викликають у нас пісні, молитви чи тексти, які ми часто їх повторювали і тепер уже промовляємо і співаємо з пам’яті. У церковному правилі цей енергетичний принцип повторювання практикують і розвивають понад тисячі літ із гідними уваги результатами.
Закон вдячности
Для використання «безплатних джерел енергії» істотним є основний підхід вдячности, в якому пізнаємо і визнаємо, що ми – обдаровані. «З кожною думкою йду дякувати», – сказав мені колись один старий монах зі сяючими від хорошого настрою очима, коли я запитав його, що особливо важливе сталося в його житті. Людина, яка не вміє дякувати, є «паразитом енергії». Хто вважає, що має право на все і на кожного, той повинен поставити собі питання: чи не хоче він помститися іншим за свою життєву безпорадність, висмоктуючи з них силу, енергію і радість життя. Перед такими людьми дійсно треба бути обачними. Натомість вдячні люди роблять добро нашій душі. Їхня присутність освіжає, оживляє і дає нову силу.