Хто ваш лікар?
Як консультант з професійної реабілітації за 12 місяців я мав справу з чотирма випадками, коли люди втратили обидві ноги, – троє дорослих чоловіків і один молодий хлопець – усі внаслідок нещасних випадків. А також зіткнувся ще з однією досить рідкісною ситуацією у своїй практиці. Що мене найбільше вразило в цих людях, то це їхня життєва позиція. Зважаючи на свій стан жертви, ці люди могли б упасти в депресію через свої фізичні вади. Та, як на мене, у тому, як вони сприйняли все, що з ними сталося, вони виявили не що інше, як героїзм! Кожен з них поборов почуття відчаю і виявився на висоті, займаючись діяльністю, яка радше розкриває їхні здібності, ніж акцентує на їхніх фізичних недоліках.
За ці роки мені доводилось бачити багато каліцтв і травм, через які люди назавжди ставали недієздатними. Медичне втручання може допомагати тільки почасти та не завжди може на 100% відновити здоров’я когось до функціонального рівня. У цьому випадку людина пристосовується і змушена прийняти свої обмеження та жити далі.
У духовному сенсі всі ми скривджені, розбиті, зранені, ослаблені та покалічені. Ми потребуємо відновлення, й Ісус є нашим божественним лікарем. Він приймає те, що ми можемо робити, і допомагає робити це ще краще. Він зцілює наші рани. Він видаляє наші шрами. Він повертає нам цілісність. Так виявляється Його любов у діях.
Прийдіть до Нього в молитві. Принесіть Йому свої проблеми. Дозвольте Йому прийти вам на допомогу, забрати ваші проблеми і відновити ваше здоров’я!
Хто ваші герої?
Кажуть, що в США покоління періоду Другої світової війни називали «золотим». Чому? Бо це покоління породило справжніх героїв, які збагатили наші душі та серця натхненними історіями про сміливість та відвагу перед серйозною небезпекою, навіть смертю. Це були сильні духом чоловіки та жінки, які здійснювали самопожертву задля спільного блага. Вони також були зразковими громадянами і патріотами, чимало з них після війни зробило значний внесок у розвиток своїх спільнот. А втім, час героїв не минув: у нашу епоху, у нашій життєвій ситуації ми також покликані бути героями для нинішнього покоління.
Подивіться на героїв тодішніх і сучасних. Розширте своє визначення того, хто є «героєм». Героями є не завжди особливі люди, ними можуть бути ваші знайомі, наділені відвагою, стійкістю та самопожертвою. Насправді вони повсюди: поліцейські на вулицях, де вирує насилля, військові в небезпечних ситуаціях у гарячих точках, пожежники, які входять у палаючі будівлі, вчителі в школах, батьки, які піклуються про свої сім’ї.
Приміром, ваші мати чи батько мають серце, ладне послужити, і ви глибоко захоплені тим, як вони втілюють це служіння в житті, тож можна вважати кожного з них героєм – прикладом для наслідування. Часто згадуйте їх, і запитуйте себе, як би вони вчинили в складній ситуації, в якій ви опинилися.
Звісна річ: нашим першим прикладом для наслідування є Ісус Христос. Він показує нам, як прожити гідне життя. Відома фраза: «А що б зробив Ісус?» є гарним запитанням, яке зрештою спонукає нас від питань перейти до діл.
Мати добрий приклад є певним способом перейняти для себе якісь особисті якості, які є важливими для вас. Мене інколи запрошують виступити публічно перед великою групою людей чи дати інтерв’ю на радіо або телебаченні. Тоді я шукаю прикладів для наслідування – людей, чиє самовладання, впевненість і стиль мовлення мене захоплюють, і це допомагає мені спілкуватися. Я й досі вчуся, але в мене є хороші вчителі!
Чи важливі для Бога наші жертви?
Жертва. Так, до чого ми не звикли. Попередження, закріплене за словом «жертва», звучить: «Увага: вам, можливо, доведеться вийти із зони власного комфорту».
Жертва: навчіться її, живіть нею, любіть її. Ісус так робив: його найбільша жертва була принесена на хресті за наші гріхи і задля нашого спасіння. У фільмі «Страсті Христові» зроблено спробу показати жертву Христа, і ми маємо змогу наочно бачити, які муки Він добровільно терпів за нас. Усі наші жертви тьмяніють порівняно з Його жертвою, але наші терпіння мають велике значення для Бога, який сотворив нас.
Жертвувати означає:
- ПРИСВЯЧУВАТИ свій час, щоб допомогти іншим;
- ДІЛИТИСЯ власним майном і матеріальним багатством з іншими;
- ЗВАЖАТИ на потреби бідних та знедолених людей;
- РОБИТИ те, що правильно, а не те, що вигідно;
- БУТИ вірним, а не успішним;
- ДОПОМАГАТИ іншим іти до неба, знайомлячи їх із Богом;
- ПОЗБУТИСЯ самолюбства і гордині, виявляючи смирення, доброту та милосердя.
Чи є небезпека в тому, щоб «усе встигати»?
Ми можемо так зациклитися на своєму маленькому світі: суботніх пікніках, спортивних змаганнях дітей і останньому переглянутому фільмі, – що наше сприйняття дійсності стає обмеженим, вузьким. Якщо дати нашій зайнятості волю, то вона може набрати обертів і буквально вивести наше життя з-під контролю.
Важливо викроїти собі вільний час, бо саме тоді ми наповнюємося новими силами на всіх рівнях: фізичному, розумовому, емоційному і духовному. Часто, коли необхідно збалансувати своє життя, мені на думку спадає вірменське прислів’я: «Неможливо втримати два кавуни в одній руці».
Ми можемо досягти рівноваги в житті, якщо дозволимо Святому Духу вести нас, якщо віддаватимемо перевагу тій діяльності й обов’язкам, які мають найбільшу вагу перед Богом, а також якщо будемо відкритими на Божу волю.
Ми не в змозі все встигати, а коли намагаємося це зробити, часто наш успіх, результати і радість від того, чим займаємося, є незначними, обмеженими.