Чи може нешкідливе хобі перейти всі межі?
Буває так, що наші хобі займають велику частину нашого життя, а тому наші інтереси, а водночас і ми, стають однобічними. Ми перетворюємось на те, чим цікавимось: тоді ми живемо гольфом, ми живемо ретро-автомобілями, ми живемо почуттям провини. Слід, однак, не забувати прив’язувати наше хобі до одного ключового слова: «баланс». Потрібно свої зацікавлення тримати під контролем, бути уважними, щоб ваше хобі не опанувало вами і ви не втратили над ним контроль.
Якщо так стається, тоді ваше хобі може стрімко перейти в нову фазу: залежність. Тоді ви прокидаєтеся з думкою про те, до чого маєте захоплення: спорт, шопінг, автомобілі або колекційні предмети, – що перекриває інші, кращі думки.
Коли моїм хобі була реставрація старих «Фордів», на зустрічах клубу і на показах автомобілів я міг говорити тільки на одну тему – про «Форди». Бурхливі дискусії і дебати стосовно всіляких дрібниць, як-от: місця розташування попереджувальної таблички «Обережно: гаряче», яку на заводі від самого початку кріпили до нового «Форда» 1936 року. Зокрема, була вона розміщена на шлангу радіатора, на самому радіаторі чи, можливо, на шланговому хомуті радіатора?
Ви зрозуміли про що я? Якщо ви надто заглибитесь у своє хобі, то це віддалить вас від того, що справді має значення, – від того, що має вічні наслідки.
Куди поїхати?
Один з найкращих способів провести вільний час – це кудись поїхати. Побачити світ. Познайомитися з іншими культурами – їжею, мовою, людьми, природою, історією. Це багато в чому розширює ваш світогляд щодо Божого творіння і проливає світло на потреби інших людей, яким пощастило менше, ніж вам. Навіть одногодинна поїздка матиме свою користь. І вона буде тим кориснішою, чим далі, до більш незнайомих місць, ви помандруєте.
Подорожуючи, ми маємо можливість віддалитися від звичного нам щоденного світу, а також освіжити наше тіло, думки і дух новим краєвидом і досвідом. Подумайте, куди б ви хотіли поїхати через місяць, навіть якщо ваша подорож займе лише день або тільки вихідні. Включіть її у свої плани, а відтак здійсніть задумане! А якщо ви таки виберетесь кудись, тоді подумайте про те, щоб наступного року вирушити в ще дальшу подорож.
Чи добре нічого не робити?
Існує спокуса так розпланувати свій вільний час, щоб він більше не був вільним, але спланованим. Тоді починаєш відчувати себе у вільний час як на роботі. Виділіть собі трохи вільного часу на те, щоб нічого не робити, а просто відпочити. Нічим не займайтесь, не дивіться телевізор, не думайте про своє хобі. Можете трошки поспати. Посидіти на веранді. Полежати і послухати музику. Часто саме в такі моменти ми є сприйнятливими до того, щоб почути, що Бог промовлятиме до нашого серця. Це можливість для нашого тіла, розуму і духу відпочити, відновитися і набратися сил.
Якось товариш запитав мене, чи я колись просто сидів і нічого не робив. Я відповів «так», додаючи, що я часто просто сиджу і граю на гітарі, читаю журнал або п’ю каву з другом. Він виправив мене і пояснив: «Ні, все ж таки ти займаєшся чимось, а я маю на увазі час, коли ти нічого не робиш».
Він указав на дуже важливу річ. Роздумуючи над запитанням свого товариша, я все-таки зробив це: просто всівся на терасі і нічого не робив. І знаєте що? Це було чудово. У мене був час на те, щоб порозмірковувати, помолитися або взагалі ні про що не думати. Я відключився і розслабився, відпочив від шаленого темпу повсякденності і відкрив для себе новий спосіб наповнитися силами. Отож тепер я винен своєму другові горнятко кави!
Що незрозуміло в вислові «все із собою не забереш»?
Чи ви колись помічали, що маєте залежність від накопичення певних речей або витрачаєте багато часу, думаючи про те, чого бажаєте?
МИ ЛЕГКО МОЖЕМО ПОТРАПИТИ В ПАСТКУ:
- жадаючи речей, яких фактично не потребуємо…
- грошей, яких ми насправді не маємо…
- здивувати людей, яких фактично не знаємо…
Пригадуєте старий (але досі правдивий) вислів: «Усе із собою не забереш» або іншу стару приказку: «Хто нічого не має, ні про що не хвилюється».
Не так давно мені дуже захотілося позбутися багатьох речей, які я збирав упродовж більшої частини свого дорослого життя: іграшкових вантажівок і різдвяних «листівок з привітаннями» з 1950-х і 60-х років, книг про машини (понад 60), про потяги (понад 20) і про старі педальні авто.
Я молився, щоб Бог допоміг мені зняти з себе тягар цих речей, і Він мене почув! Я розмістив оголошення про продаж двох моїх нереставрованих педальних автомобілів 1930-х років. Вирішив почати з маленького, хоча в мене було багато що продавати.
Наступного дня посипалися дзвінки й один приємний молодий чоловік приїхав, щоб зробити покупку. (Пізніше я дізнався, що він був одним із найбагатших людей у місті!) Коли він вийняв пачку 100 доларових купюр США, то, між іншим, поцікавився, чи не було в мене ще чогось на продаж, додавши, що він колекціонує різноманітні предмети, зокрема старі іграшки. Протягом наступних чотирьох днів він викупив увесь мотлох, який у мене зібрався за всі ці роки.
Мої молитви були вислухані – негайно і явно. Слава Тобі, Боже! Словами не можу висловити, яке полегшення я відчув того дня, звільнившись від стількох матеріальних речей, яких так тримався. Коли ми отримуємо те, чого бажали, то що далі? Часто тоді ми втрачаємо енергію, ентузіазм і запал, з якими так прагнули їх одержати. Ви шукаєте чогось, здобуваєте цю річ, а відтак кладете її вбік – і захоплення минає.