Текст для проповіді: “Ахав розповів Єзавелі все, що Ілля вчинив, а також, як він знищив усіх пророків Ваала. Після того Єзавель направила до Іллі гінця з такими словами: Нехай те чи інше вчинять зі мною боги та ще додадуть, якщо завтра, до цього часу я не покінчу з твоїм життям так само, як ти зробив із життям кожного з них! Ілля злякався, встав і вирушив у дорогу, рятуючи своє життя, й прибув до Вірсавії, що в Юдеї. Залишивши там свого слугу, подався в пустелю. Подолавши відстань шляху одного дня ходьби, він зупинився, сів під кущем ялівцю, і просив собі смерті, говорячи: Вже досить, ГОСПОДИ! Візьми моє життя, адже я не кращий за своїх батьків! Після цього він ліг, і заснув під кущем ялівцю. Але доторкнувся до нього ангел, і сказав йому: Встань, і попоїж! Він оглянувся, і побачив біля голови коржик, спечений на розжареному камені, й глечик з водою. Тож він наївся, напився води, й знову ліг спати. Але ГОСПОДНІЙ ангел прийшов удруге, доторкнувся до нього і сказав: Встань, і ще підкріпись, адже перед тобою далека дорога! Він знову встав, попоїв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей, аж до Божої гори Хорив” (1-а Царів 19:1-8).
Дорогі брати і сестри! Сьогодні вранці ми зосередимось на читанні зі Старого Завіту, історії про те, як Ілля втік від переслідувань нечестивої цариці Єзавелі. Він сидить під ялівцем і молить про смерть.
Щоб дізнатися, як Ілля опинився в такому жалюгідному становищі, нам потрібно переглянути попередній розділ, де розповідається, що люди, яким служив Ілля, були двох різних поглядів. Вони розійшлися в думці, за ким слідувати. За правдивим Богом чи за фальшивим ідолом Ваалом?
Іллі довелося публічно підтвердити, що є лише один правдивий Бог. Він запропонував здійснити випробування між ним та пророками Ваала. Він закликав пророків Ваала побачити, чий Бог відповість на молитви і зведе вогонь з неба на вівтар, щоб спалити жертву. Пророки Ваала молилися, пританцьовували майже половину дня, та нічого не відбувалось. В Біблії є багато іронії. Одна з них присутня у 18 розділі Першої книги Царів, коли Ілля почав глузувати з Ваалових пророків, говорячи їм, щоб вони кликали до Ваала голосніше, бо, ймовірно, він заснув. А один з можливих перекладів – Ваал пішов до туалету і застряв там надовго.
Живий і Єдиний Бог переміг, коли звів вогонь із неба. Полум’я спалило не лише жертву Іллі, а й каміння жертівника, ґрунт і всю воду, що оточувала вівтар. Далі був час справедливості для пророків жорстокого культу Ваала. Коли день добіг кінця, усіх 450 пророків було страчено. І не потрібно в даному випадку жалітися, розповідаючи якими темними і жорстокими були віруючі в Старому Завіті, на противагу нам, гуманним європейцям. Ілля стратив 450 навіжених, які приймали участь у людських жертвоприношеннях, у тому числі, дитячих. І Бог не засудив його за це, а навпаки, щедро поблагословив. Бог також не засуджує, а благословляє зараз захисників України, які знищують служителів новітнього “культу Ваала” з Росії, що вбивають дітей та ґвалтують жінок.
Як ви розумієте, цар Ахав і цариця Єзавель були незадоволені тим, що зробив Ілля, і тому наказали вбити його. Ілля вважав, що найкраще, що можна зараз зробити – втекти, тому він побіг у пустелю. Саме там він сидить і намагається сховатися від сонця під кущем. Він кличе до Господа: “Вже досить, ГОСПОДИ! Візьми моє життя, адже я не кращий за своїх батьків!”
“Ніхто, не страждає так, як я! З мене досить!» – так про свою ситуацію думав Ілля. І справді, його важко звинуватити. Його служіння пророка, як він вважав, не мало успіху, оскільки переважна більшість юдеїв, його сучасників, не прийме Господа як єдиного Бога. Сильні світу цього хотіли його смерті. А ще він гадав, що лишився єдиним Божим пророком на землі! Ілля був впевнений, що він один, і нікого не хвилює, якщо він помре, насправді він був майже впевнений, що всі хотіли його смерті. І Ілля починає жалітися. Насправді, підсвідомо він говорить Богу: “Ти винний мені, тому що я був вірний”.
Третя неділя Страсного часу має назву за першим словом латинського перекладу 15-го віршу 25-го Псалму: “Oculi mei semper ad Dominum, quoniam ipse evellet de laqueo pedes meos” (“Мої очі постійно спрямовані до ГОСПОДА, бо Він визволяє з пастки стопи мої”). Справжньою проблемою були не всі ті ганебні речі, які відбувалися в житті Іллі, а те, що він звернув очі на себе. Самопоїд – відверта погана риса в житті віруючої людини. Бог закликає нас під час переживань дивитися на Хрест. Бо інакше людина піддається спокусі й починає думати, що Бог несправедливий до неї, зосереджується на своїх проблемах. Вона дивиться і бачить лише погане.
Так робить Ілля. Він забув, що, крім щоденної турботи, яку Бог виявляє до всіх людей, Він особливо подбав про нього під час трирічної посухи. Що через два роки голоду, коли вся їжа закінчилася, Бог наказав йому йти додому, де він зустріне вдову, яка подбає про нього. Коли люди навколо голодували, вдова, за словом Господа, завжди мала їжу. Тож, коли Ілля сидів під тим кущем, він забув усе, що Бог зробив для нього.
Занадто часто ми схожі на Іллю, бо забуваємо про все, що Бог зробив для нас. Ми забуваємо, що Він дає нам, власне, наше життя.
Ми забуваємо, бо ми, як Ілля, є грішними людьми. Ми шукаємо надію в собі, покладаємось на власні сили, власну цінність. І коли ми зосереджуємося на собі, вважаємо, що Бог нам винний за служіння, то ми неодмінно розчаровуємось. Ми можемо думати, що маємо в собі силу, що самі по собі є добрими й відважними, але життя завжди показує, що насправді це не так. Тому, коли настають важкі часи, ми йдемо і жаліємось перед Богом і тими, хто ще готовий нас вислухати.
Можливо, у вашому житті були моменти, коли ви відчували, що перегоріли, чи ж занадто багато взяли на себе. Можливо, ви відчували, що вас ніхто насправді не цінує. Можливо, навіть були моменти, коли ви відчували, ніби Бог не звертає на вас жодної уваги.
Коли це відбувається, то свідчить про те, що гріх самопоїду, а потім жалощів по відношенню до себе засліпив вас, щоб ви не бачили, як Бог діяв у вашому житті. В результаті, ви закінчуєте, як Ілля, кричачи: “Чому, Боже? Чому я?! Я заслуговую на краще! Хіба Ти не знаєш, як сильно я Тебе люблю?”
Я заслуговую на краще? Хмм.. Я так не думаю, але ми саме так поводимося перед Богом. За своєю природою, ми є егоїстами і найбільше піклуємося про себе. Тільки Бог може звернути наш погляд назовні. Бог не покинув Іллю і не покине вас. Ви можете знати, що Бог вас любить, дивлячись на те, що Бог зробив для нас. Бог послав Ісуса на Хрест за кожного з вас. Ви бачите, що Бог покинув Ісуса замість вас. Доказ тому є в Євангелії від Матвія, коли ми чуємо, як Ісус кричить в агонії: “Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?” (Матвія 27:46)
Дивлячись на це, нам треба вчитись зосереджуватися не на власних проблемах, а дивитися назовні. Дивитися на Христа. У нас є причина аби жити та йти вперед. Ви знаєте, що Він вас любить, що Він присутній у часи мирні й часи війни, що Він могутній. Коли ви навчитеся не зосереджуватися на проблемах, то навчитеся покладатися на Бога.
Подібно до того, як Бог дає хліб для Іллі, Бог дає вам хліб для вашого життєвого шляху. Ісус є Хлібом життя, самим Словом Божим. Він дає вам Своє Тіло і Кров, як їжу та пиття. Вони даються для прощення, життя і спасіння. Євангеліє дня: Ісус – наш приклад. Він мужньо подолав усі труднощі, а найстрашнішої миті, перед Голгофою і ганебною смертю на Хресті, не піддався спокусі жаліти самого Себе, а дивився на Бога.
Сьогодні вранці Бог промовляє до кожного з вас: “Я поруч. Дивіться на мене очима віри. Я тут, улюблені сини й доньки. Я – у Слові. Я – у Святому Причасті. Я запрошую вас почути Мої слова підбадьорення, підійти до вівтаря та їсти й пити”.
Тож зміцнюйтеся Ісусом Христом. Отець небесний дарує Його вам, щоб ви були готові продовжити свою подорож цього тижня.
Пастор Ігор Шемігон, 06.03.2022