Текст для проповіді: “Тому ГОСПОДЬ послав до Давида Натана, який, прийшовши, розповів Давидові: В одному місті жили два чоловіки: один – багатий, а другий – бідний. У багатого були отари овець і дуже великі стада, а в бідняка не було нічого, крім однієї малої овечки, яку він купив маленькою і вигодував. Вона в нього разом з його дітьми виросла. Вона їла його хліб, пила з його чаші та на його грудях засинала, – була йому як дочка. Якось до багатого чоловіка зайшов подорожній, і той пожалів узяти щось зі своєї отари, або зі своїх стад, аби пригостити подорожнього, що до нього прийшов, а він відібрав овечку бідняка й приготував її для чоловіка, який до нього зайшов. Давид спалахнув великим гнівом на того чоловіка, і сказав Натанові: Як живий ГОСПОДЬ, чоловік, який це вчинив, заслуговує смерті за те, що вчинив таку ганебну річ, і не виявив жодного співчуття; а за ту овечку він має заплатити в чотирикратному розмірі! Тоді Натан промовив до Давида: Ти є тим чоловіком! Так говорить ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю: Я помазав тебе царем над Ізраїлем, і Я спас тебе від рук Саула! Я дав тобі дім твого володаря, та жінок твого володаря на твоє лоно, Я дав тобі весь рід Ізраїля і Юди, а якби й цього було замало, додав би тобі ще більше! Чому ж ти так зневажливо поставився до ГОСПОДНІХ слів, учинивши перед Ним злочин? Хеттейця Урію ти віддав під меч, убивши його руками аммонійців, а його дружину ти взяв собі за жінку. Тому з цього часу меч повіки не відступить від твого дому через те, що ти зневаживши Мене, взяв дружину хеттейця Урії, щоб вона була твоєю дружиною! … Після цього Давид сказав Натанові: Я, дійсно, згрішив перед ГОСПОДОМ! Натан же відповів Давиду: ГОСПОДЬ простив твій гріх, – і ти не помреш. Але оскільки ти своїм учинком збезчестив ГОСПОДА перед Його ворогами, то твій новонароджений син неодмінно помре! І Натан пішов до свого дому” (2-а Самуїла 12:1-10,13-15а).
Дорогі брати та сестри у Христі!
Цей текст оповідає нам про візит пророка Натана до Ізраїльського царя Давида, за велінням самого Господа. Натан розказав Давиду притчу, та між ними сталася розмова. Щоби пильніше вдивитися в ситуацію, давайте згадаємо історію, що стала причиною викривальної промови пророка.
Одного разу, під захід сонця, Давид відпочивав на дасі свого царського маєтку, звідки відкривався чудовий краєвид, що був достойний царського погляду. Раптом він побачив прекрасну жінку, що перебувала в купальні свого саду. Вона дуже сподобалася Давиду. Він з’ясував, що то була Вірсавія, дружина одного з хоробрих царевих воїнів – Урії Хеттейця. Факт того, що жінка була заміжньою, не зупинив царя, і він послав своїх слуг, щоб привели до нього жінку, у той час як її чоловік був на війні. Відбувся перелюб, який, до того ж, мав наслідки – Вірсавія завагітніла. І цар Давид не придумав нічого кращого, аніж відправити її чоловіка, Урію, на битву, яка мала велику ймовірність закінчитися його загибеллю під час облоги ворожого міста. План спрацював, і Урія загинув. А в Давида стало на одну дружину більше.
Як вам така поведінка мужнього, уславленого вождя, який не мав сили приборкати власне примхливе бажання? Багатовікові патріархальні традиції схильні якщо не засуджувати таку безвідповідальну поведінку чоловіків, то значно пом’якшувати вирок. Однак у Біблії ми бачимо приклади іншої, більш відповідальної поведінки чоловіків. Тут можна згадати історію Йосипа, одного з дванадцяти синів Якова. Він був виданий своїми братами, проданий до Єгипту, де жив прислужником у домі царського вельможі Потіфара. Завдяки своїй сумлінній праці та гарним здібностям, Йосип заслужив довіру та посів високе положення в цьому домі. Він був молодий, талановитий, красивий, і все це не могла не помітити дружина Потіфара. Не гидуючи зрадою своєму чоловікові, вона умовляннями, примусом та шантажем настирливо прагнула близькості з Йосипом. Але він залишався невблаганним. Щоб помститися, жінка Потіфара підступною обмовою та брехнею намагалася зганьбити Йосипа перед усіма, і його все ж таки посадили до в’язниці.
Ось такі різні приклади поведінки чоловіків. В одному випадку – Йосип, який і подумати не міг, щоб зрадити довіру людини, яку він поважав. В іншому випадку – Давид, який не зупинився перед тим, щоб зрадити довіру свого героїчного воїна.
Натан був пророком і звіщав Божу волю. В той же самий час Натан був радником Давида, їх пов’язували дружні стосунки. Проте, цей факт не завадив пророкові чесно та відкрито вказати лідеру ізраїльського народу на його гріховну поведінку. Ось, спробуйте проаналізувати ваші стосунки с друзями та рідними. Згадайте, як іноді буває: ми бачимо, як рідні люди знов і знов скоюють якісь згубні вчинки, але закриваємо на це очі. Ми виправдовуємо їхню поведінку, бо боїмося неприємної розмови та не хочемо порушувати звичний порядок речей і звичних стосунків.
Але Натан ризикнув і максимально загострив ситуацію: викрив гріх та вказав Давиду на те, що він рухається в протилежному від Бога напрямку. Проте, почав здалеку, розповівши Давиду притчу. Метод алегорії та образного вислову швидше та точніше передає думку адресатові. Ісус Христос часто користувався образною мовою притч для пояснення важливих духовних істин. Такий прийом є більш дієвим, аніж пряме обвинувачення. Цей факт ми з вами можемо зауважити для себе. Якщо ми бачимо, як наша близька людина прямує до гріховного провалля та хочемо вберегти її від цього, то, можливо, нам слід вдатися до більш виважених та обережних кроків щодо цього. Правдиві, але сказані необережно слова, можуть не дати того результату, на який ми очікували, і наші зусилля будуть марними.
Суть притчі Натана є ясною та прозорою. Заможний чоловік, маючи у своєму розпорядженні абсолютно все, через власну примху, забирає в бідняка ту єдину, дорогу для нього істоту, яка в нього була. Напевно, ми з вами також співчуваємо горю бідняка, в якого вкрадено єдину улюблену овечку. Судячи з того, як Давид реагує на сюжет цієї притчі, він ще не втратив почуття справедливості. Але зверніть увагу на реакцію царя! Давид сприймає розповідь як реальний життєвий випадок. Він з гнівом вимагає смерті для винуватця, хоча, за місцевими законами, покарання за такий злочин обмежувалося чотирикратним відшкодуванням збитків. Чи вам не здається, що таке, вкрай загострене почуття справедливості каже про те, що серце Давида зазнало сум’яття, а душа його не відала спокою з того самого часу, як він відвернув свій зір від Божої дороги? Цілком можна зробити таке припущення. А чи ви помічали такі випадки в нашому житті, коли люди бувають дуже швидкими на різкий осуд? Іноді дивує, як сміливо люди навішують ярлики та виголошують ганьбу та обурення по відношенню до всіх оточуючих. Але варто замислитись, чи не є така поведінка свідченням нашої власної духовної катастрофи? Як ми реагуємо на гріхи інших людей? Вони вкрай обурюють нас? На жаль, ми надто швидко готові виносити свій вирок стосовно вчинків іншої людини.
Цар Давид не впізнав себе в притчі Натана. Маючи багато жінок та наложниць, Давид забирає єдину жінку Урії Хеттейця. Гріх скоєно, і він має наслідки. І це готує ґрунт для нових гріхів. Намагаючись приховати вагітність Вірсавії, Давид вигадує один за іншим плани, та врешті-решт таки вбиває Урію чужими руками, пославши його на смерть у воєнному поєдинку. Ми знаємо, що Давид володів високим духовним титулом, Писання каже нам, що “ГОСПОДНІЙ Дух зійшов на Давида, і з того дня й надалі перебував на ньому” (1-а Самуїла 16:13б). Але навіть таке високе становище не убезпечує від великих духовних падінь. Величний цар Давид, обранець та помазаник Бога, забув, що перед лицем Господнім відкриті усі хитрі схеми, за допомогою яких люди намагаються приховати свої гріхи. Життя без покаяння, у намаганні ігнорувати або навіть виправдати свій переступ, призводить до негативних наслідків: порушуються стосунки з Богом та людьми, внутрішній мир та гармонія. Багато з нас знають, що відбудувати близькі, сповнені довіри стосунки, дуже непросто, а от зруйнувати їх можна доволі легко. Навіть знаючи це, ми часто поводимось егоїстично, тим самим руйнуючи стосунки з близькими. Ми можемо пізніше розкаятися, і Бог простить нам наш гріх. Але багато стосунків відновити вже не вдасться.
У чомусь наша поведінка буває схожою на поведінку царя Давида. Ми радіємо в Бозі, прагнемо Його, але при цьому з усієї сили намагаємося приховати свої гріхи, у першу чергу, від самих себе. Але гріх обов’язково має наслідки, хоча й не завжди миттєві та очевидні. В сьогоднішньому євангельському читанні ми чули, як у молитві перед Богом фарисей порівнював себе з митником. Ми теж часто порівнюємо себе з іншими людьми, особливо з тими, хто має гроші та владу.
Ось у них, міркуємо ми в собі, провина перед Богом є значно більшою. При цьому не враховуємо, що вони відрізняються від нас лише більшими можливостями. Як би чинили ми, якби мали владу царя? Давид покаявся перед Богом і Бог вибачив йому його гріх. Але наслідки гріха все одно прийшли. Усе подальше життя дому Давидового було нескінченним ланцюгом насилля, вбивства та зрад. Гріх Давида вплинув на його долю та на долю усього його царства. Та все ж таки, у розмові з Натаном, Давид відреагував на викриття. Хоча небагато-хто з правителів змінював своє життя, коли пророки вказували на їхнє ухилення від Божої волі.
Можемо згадати інший приклад. Іван Хреститель не схвалював шлюбу Ірода Антипи і дружини свого брата, Іродіади, оскільки це було порушенням Закону. Ірод боявся та поважав Івана Хрестителя, часто користуючись його порадами. Але у випадку з незаконним шлюбом, віддав перевагу ігнорувати засудження пророка. Врешті-решт, це призвело до тяжких наслідків: жінка, виявивши хитру підступність, влаштувала все таким чином, що Іроду прийшлося стратити Івана. Також ми можемо згадати поведінку єгипетського фараона, який відмовився слухати Мойсея та Аарона, і тим самим наразив свою країну на гнів Божий.
Цар Давид, на відміну від Ірода та фараона, почув пророка Натана та виявив диво щирого каяття перед Господом. У Псалмі 50-му, який, як вважається, був написаний після розмови з пророком, він визнає своє бідарське положення, якому не позаздриш, розкаюється, просить очистити його від гріха та оновити серце. Більш того, він обіцяє вчити інших шляхів Божих. Ось ці чудові рядки:
“Бо я усвідомлюю свої беззаконня, і мій гріх постійно переді мною…. Тож окропи мене гісопом, і я стану чистий, – обмий мене і я стану біліший від снігу…. Серце чисте створи в мені, Боже, і духа правоти віднови у мені…. Я навчатиму злочинців Твоїх доріг, і грішники навертатимуться до Тебе” (Псалом 51:5,9,12,15).
Ми з вами маємо вчитися завдяки цим історіям. Цар Давид не був ідеальним, але він шукав Бога. Він знав, що таке покаяння, та прагнув змін. Щире каяття – ось перший крок до відновлення миру, зруйнованого гріхом! Давид зі слізьми просив Бога омити його від беззаконня і очистити від гріха, щоб стати білішим від снігу. Бог дав йому другий шанс. Люди не є ідеальними у своїй природі і постійно помиляються, скоюючи неправильні вчинки. Давайте уважно подивимося на своє життя. Можливо, згадаємо людей, яким ми не дали другого шансу. Можливо, викреслили когось зі свого життя, забувши про лікувальне, зцілююче диво прощення… Віра в Христа, Його смерть та воскресіння дає нам другий шанс. Очищені від гріха, ми отримуємо можливість мати нове життя в мирі та радості, отримуємо надію на повернення до нашої рідної домівки, до нашого Господа.
Проповідник Юрій Риков, 28.08.2022