Усі сім’ї дбають про здоров’я своїх членів. Немає нічого дивного в тому, що родини витрачають тисячі доларів на правильне харчування, медичну опіку тощо. Але навіть після цього сім’я може бути нездоровою. Йдеться про те, як ви, батьки, реагуєте на проблеми, що є частиною повсякденного життя. Не хочу зловживати аналогією зі здоров’ям, але вважаю, що до проблем треба ставитися так, як до мікробів. Чи дозволимо ми проблемам заразити нашу сім’ю тяжкою хворобою? Чи зможемо запанувати над хворобою, побороти її ознаки і вилікуватися?
Поширеним прикладом неправильної поведінки батьків є ставлення до дитини, як до паршивої вівці. Батьки домовляються про сімейну терапевтичну сесію, приводять сина і кажуть: «Лікарю, це він. Це він завдає нам клопотів. Це він не хоче ходити до церкви. Це він приносить зі школи погані оцінки. Просимо його вилікувати!»
А «паршива вівця» зазвичай сидить, сумно похиливши голову або дивлячись у вікно, і видно, що їй смертельно нудно. Моя реакція переважно дивує батьків. Кажу їм, що мусять насамперед замислитися над зміною власної поведінки, якщо хочуть хоча б трохи змінити поведінку дитини на краще.
Маючи справу з батьками, які вважають, що їхня дитина – «паршива вівця», прошу, щоб на консультацію прийшла вся сім’я. Важливо, щоб старші сприймали погану поведінку дитини не як суто її проблему, бо насправді це проблема всієї родини. Зазвичай існують причини тієї чи тієї поведінки дитини, і часто провокують її інші члени сім’ї.
Наприклад, неважко помітити, як вигідно ідеальній дитині, щоб хтось із її молодших братів чи сестер був «паршивою вівцею» (часом, щоправда, ця роль дістається найстаршій дитині). Коли зразкова дитина робить щось добре, «паршива вівця» виглядає на її тлі ще гірше. У багатьох сім’ях помітно: що ліпше поводиться зразкова дитина, то більше знижується самооцінка і почуття впевнености в собі того з братів і сестер, кому належить роль «паршивої вівці». Зразкова дитина ніколи не зізнається в цьому, але вона, без сумніву, використовує таку ситуацію з користю для себе. Її власні позиції в родині зміцнюються завдяки поведінці «паршивої вівці». Батьки – лише люди, і їм дивно, чому малий Бафорд не може бути таким, як його старша сестра.
Виникають запитання: «Ну добре, а що робити з Бафордом? Невже його зразкова сестра має сама стати «паршивою вівцею», щоб він не почувався ніяково?»
Певна річ, що ні, але сім’ї, особливо батьки, мусять замислитися, чому в сина трапляються напади гніву, чому він смокче великий палець, а його поведінка є асоціяльною тощо. Намагаюся допомогти батькам визначити причини (позитивні або негативні) такої поведінки їхньої дитини, а тоді зарадити цьому, застосовуючи нові способи, відмінні від колишніх. Реакції батьків чи інших членів родини можуть значно посилити схильність дитини до небажаної поведінки. Водночас реакція сім’ї може так вплинути на дитину, що вона почне поводитися належно. Усе залежить від того, чи здорова ця реакція. Подана далі таблиця ілюструє, що я маю на увазі. У ній наведено приклади позитивної та негативної поведінки, здорових і нездорових реакцій на неї з боку батьків і викликаного цими реакціями ставлення дитини до себе.
| Поведінка
дитини |
Нездорова реакція батьків | Як дитина сприймає себе |
| Дитина «забуває» про свої обов’язки і йде бавитися з товаришами (Негативна). | «Ти такий безвідповідальний!» «Нічого не досягнеш у житті, якщо не навчишся виконувати своїх обов’язків!» «Упродовж тижня забороняємо тобі виходити з дому!» | «Я погана, нічого не варта людина».
«Мене карають несправедливо». |
| Дитина допомагає мамі мити посуд і прибирати в кухні (Позитивна). | «Ось тобі долар за те, що допоміг мамі».
«О, ти така добра дитина, бо допоміг мамі». |
«Можу отримувати гроші за допомогу мамі».
«Мама любить мене, якщо я добре поводжуся». |
| Дитину впіймали на тому, що вона прогулює уроки (Негативна). | «Як ти міг таке зробити?»
«Ти – крутій і брехун!» «Якщо так поводитимешся – опинишся в спецшколі». |
«Я поганий».
«Моїх батьків хвилює лише те, як вони виглядають перед учителями». «І так буду панком, то чому б мені не стати ним уже тепер». |
| Дитина сама прибрала в кімнаті (Позитивна). | «Кімната виглядає гарно, але ти забув повісити светра».
«Я так тебе люблю за те, що ти допоміг мамі прибрати в кімнаті». «Ти дуже втішив Господа Бога». |
«Я все роблю погано».
«Матуся любить мене, бо я прибрав у кімнаті». «Господь любить мене лише тоді, коли роблю те, що мені кажуть». |
Продовження таблиці:
| Поведінка
дитини |
Здорова реакція батьків | Як дитина сприймає себе |
| Дитина «забуває» про свої обов’язки і йде бавитися з товаришами (Негативна). | «Повір, мені стає дуже сумно, коли ти не виконуєш наших доручень. Я мусила найняти сусідського сина, щоб він виконав за тебе цю роботу.
Це коштувало п’ять доларів, і я візьму їх із твоїх кишенькових». «Не підеш сьогодні на зустріч із товаришами, бо мусиш залишитися вдома й виконати те, що мав зробити після обіду». |
«Мама розгнівалася на мене, бо я не виконав своїх обов’язків».
«Якщо не буду виконувати доручених мені завдань, то муситиму платити». «Мені дають право вибору». |
| Дитина допомагає мамі мити посуд і прибирати в кухні (Позитивна). | «Дякую за нелегку працю. Ціную це».
«Твоя допомога дуже полегшила мені працю». «Дякую. Кухня виглядає просто чудово». |
«Я важливий для мами і потрібен сім’ї».
«Я відповідальний і добре виконую свою роботу». |
| Дитину впіймали на тому, що вона прогулює уроки (Негативна). | «Мені дуже прикро, що ти так не любиш школи».
«Порозмовляймо про те, що тебе гнітить». «Може, я помиляюся, але мені здається, що з багатьох причин школа тобі потрібна». |
«Мої батьки переживають за мене».
«Хочуть почути, що я думаю про це». |
| Дитина сама прибрала в кімнаті (Позитивна). | «Твоя кімната виглядає чудово».
«Ти можеш пишатися своєю працею. Прекрасна робота!» «Твої зусилля не були марними. Кімната виглядає дуже гарно!» |
«Я відповідальний. Можу виконувати цю роботу без мами».
«Можу самостійно дотримуватися дисципліни. Я здатен це зробити». |
Нездорові реакції батьків у двох негативних прикладах легко помітити і розтлумачити. В обох випадках гучні й чіткі повідомлення, адресовані дитині, починаються словом «ти». Для неї це означає: «Ти поганий, нічого не вартуєш, розчаровуєш нас і створюєш собі ще гірші проблеми».
Чимало дітей чують такі коментарі і замість того, щоб виправитися, стають ще гіршими. Батьки закріплюють погану поведінку дитини, повторюючи, що вона погана й не зможе виправитися, а дитина лише здійснює їхні передбачення.
Здоровою реакцією на погані вчинки дитини є фрази, які починаються словом «я», котре інформує дитину, що батьки почуваються зраненими, розгніваними і засмученими. Але замість того, щоб нападати на дитину, батьки просто діляться з нею своїми почуттями й переживаннями, просять допомогти виправити ситуацію.