Дотепер ми згадували деякі причини смутку і плачу сьогоднішніх християн, але я не можу закінчити не згадавши, що існує інший тип сліз. Можна плакати від болю, але також від зворушення і радості. Найкращі сльози – це ті, які наповнюють наші очі, коли ми, осяяні Святим Духом, «скуштуємо й побачимо, який добрий Господь» (пор. Пс. 34:9).
Коли перебуваємо в цьому стані благодаті, нас дивує, чому світ і ми не падаємо на коліна і не плачемо від подиву і зворушення. Такі сльози мали витікати з очей св. Августина, коли він писав у «Сповіді»: «Наскільки Ти нас полюбив, о добрий Отче, що не пожалів Твого єдиного Сина, але дав Його для всіх нас. Наскільки Ти нас любив!»[1]. Подібними сльозами плакав Паскаль тієї ночі, коли мав об’явлення Бога Авраама, Ісака і Якова, який об’являється через Євангеліє. І на листку паперу (знайденого зашитим усередині піджака після його смерті) він написав: «Радість, радість, сльози радості!». Я думаю, що також сльози, якими грішниця вмила ноги Ісуса, не були лише сльозами каяття, але також подяки і радості.
Якщо на небі можна плакати, саме таким плачем є наповнений рай. У Стамбулі, стародавньому Константинополі, приблизно в тисячному році жив св. Симеон, Новий Богослов, святий сліз. Він, в історії християнської духовності, є найблискучішим прикладом сліз покаяння, які перетворюються в сльози подиву і тиші. «Я плакав – розповідає він у своєму творі – і я перебував у невимовній радості»[2]. Перефразовуючи блаженство засмучених, він говорить: «Блаженні ті, хто завжди гірко оплакують свої гріхи, бо їх настигне світло і перетворить гіркі сльози на солодкі»[3].
Одного дня, посеред своїх сліз, св. Симеон пережив таку сильну радість, що вигукнув: «Що може бути більшим і блискучішим, аніж це? Мені достатньо того, щоб залишатись таким також після смерті!». Голос Христа відповів йому: «Ти направду є легкодухим, якщо цим задовольняєшся. Твоя теперішня радість, щодо майбутньої, є немов небо, намальоване на папері, щодо справжнього неба»[4].
[1] Св. Августин, Сповідь. – Свічадо, 2008. – 356 с.
[2] S. Simeone, il Nuovo Teologo, Ringraziamenti, 2 (SCh 113, с. 350) (Св. Симеон Новий Богослов, Подяки).
[3] S. Simeone, il Nuovo Teologo, Trattati etici, 10 (SCh 129, c. 318) (Св. Симеон Новий Богослов, Етичні трактати).
[4] S. Simeone, il Nuovo Teologo, Ringraziamenti, 2 (SCh 113, c. 350).