Такі спостереження особливо корисні, коли йдеться про застосування на практиці євангельських блаженств. Загальновідомо, що блаженства дійшли до нас у двох версіях. Євангелист Матвій перераховує вісім блаженств, у Луки – тільки чотири, кожному з яких відповідає своє «горе вам». У Матвія – непряма мова: «Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне», «Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть». У Луки – пряма мова: «Блаженні убогі, Царство Боже бо ваше», «Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете». Матвій згадує про вбогих «духом» і спрагнених «правди», а Лука говорить просто про «убогих» і «голодних». Можна сказати, що навіть зовнішнє середовище віддзеркалює таку різну перспективу: Матвій, як більш одухотворений, поміщає розповідь на висоті, на горі; Лука ж – більш уважний до того, що відбувається на землі, – поміщає розповідь внизу, на рівнині (див. Лк. 6:17).
Після всіх критичних досліджень, проведених для розрізнення в блаженствах того, що походить від історичного Христа, і того, що привнесли свого Матвій і Лука, завданням сьогоднішнього віруючого не може бути вибір однієї із двох версій як автентичної та відкинення іншої. Йдеться радше про те, аби сприйняти послання, що міститься в обох євангельських версіях, щоб – відповідно до сучасних обставин і потреб – наголошувати то на одній, то на іншій перспективі, як це робив кожен з євангелистів свого часу.
Дотримуючись цього принципу, роздумуймо тепер над блаженством голодних, покликаючись на версію євангелиста Луки: «Блаженні голодні тепер, бо ви нагодовані будете». Далі побачимо, що версія Матвія «спрагнені правди» не протиставляється версії Луки, а підтверджує і підсилює її. Коли проголошується це блаженство, багато хто обурено реагує: як можна проголошувати блаженним голод, коли в нашому світі мільйони дорослих і дітей помирають з голоду в той час, як інші об’їдаються так, що навіть шкодять своєму здоров’ю та викидають тонни їжі на смітник?
Це є більш ніж справедливе обурення, котре розділяв і Христос, коли відразу після цього блаженства проголосив «горе»: «Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви». Христос розповів притчу про багача і вбогого Лазаря (див. Лк. 16:19-31) власне для того, щоб засудити цю, очевидно не нову, ситуацію у світі, яка сьогодні поширена в планетарному масштабі. У блаженстві Ісус каже: «Блаженні голодні, бо вони нагодовані будуть; Горе вам, тепер ситим, бо зазнаєте голоду ви». У притчі той самий висновок присутній у наративному ключі: «Та ось сталось, що вбогий умер, і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, і його поховали».
Голодні, що згадуються в блаженстві Луки, належать до тієї ж категорії вбогих, згаданих у першому блаженстві. Це ті самі вбогі у своєму найдраматичнішому аспекті – за відсутності їжі. «Ситі», на противагу їм, це багаті, що у своїх достатках можуть задовольнити не тільки потребу в їжі, але й впасти в сластолюбство. Також і притча про багача розглядає вбогість і багатство з погляду відсутності чи надлишку їжі: багач «щоденно розкішно бенкетував»; вбогий марно «бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали». Контраст, в оберненій перспективі, продовжиться вже в потойбіччі: колись Лазар бажав насититися бодай крихтами, що падали зі столу багача, а тепер багатий благає Лазаря кілька крапель води, аби втамувати свою спрагу.
Проте притча не лише пояснює, хто такі голодні й хто такі ситі, але й пояснює чому перші проголошуються блаженними, а другі нещасними. Багатий із притчі та всі інші багачі, про яких Ісус говорить в Євангелії, не є засудженими через сам факт їхнього багатства, але через те, як вони використовують чи не використовують своє багатство, і через те, як багатство впливає на них.
Багатство і ситість мають тенденцію замикати людину на земних речах, бо «де скарб ваш, там буде й серце ваше!» (Лк. 12:34); обтяжують її серце обжерливістю і пияцтвом, придушуючи в ній насіння слова Божого (див. Лк. 21:34); примушують її забути про те, що вже наступної ночі її можуть попросити звітуватися за все життя (див. Лк. 16:19-31). Багач нещасний, бо багатство створює йому більші труднощі для того, аби ввійти в Царство Боже, аніж «верблюдові легше пройти через голчине вушко» (Лк. 18:25).
У притчі про багача Ісус дає зрозуміти, що для багатого міг би існувати вихід з цієї ситуації: згадати про присутність Лазаря біля своїх воріт і поділитися з ним своїми щедрими наїдками. Добрим ліком було би придбати собі бідних друзів за допомогою багатства, і запросити на обід «убогих, калік, кривих та сліпих» (Лк. 14:13). Ситість же приглушує дух і вкрай утруднює входження на дорогу спасіння (розповідь про Закхея показує, що це є можливо, але й разом з тим демонструє, наскільки воно є рідкісним), і це пояснює причину того, чому обітниця «горя» звернена до багатих і ситих. Кожне «горе вам», яке походить з любові, є більше ніж «прокляті!», це скоріше «будьте уважні!».
Найкращим коментарем на блаженство про вбогих і голодних є Величання Марії: «Удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!» (Лк. 1:51-53). За допомогою цілої низки сильних дієслів доконаного виду в минулому часі Марія описує переворот і радикальну переміну ролей між людьми: «скинув/підняв, наситив/відпустив ні з чим». Це ж, отже, щось, що вже сталося, або ж що постійно стається в діянні Божому.
Судячи з історії, не виглядає, щоб відбувалася якась соціальна революція, після якої багаті відразу стали бідними і голодні наситилися їжею. Переворот відбувся, але у вірі! Об’явилося Царство Боже, і це спричинило тиху, але радикальну революцію. Так, немовби відкрили якусь цінність, яка раптом знецінила грошову одиницю, що була в обігу. Багатий виглядає як людина, що відклала велику суму грошей, і коли вночі сталося стовідсоткове знецінення цих коштів, вранці вона прокинулася жалюгідним бідняком. Бідні ж і голодні натомість мають перевагу в тому, що більше готові прийняти нову дійсність і не бояться змін, бо мають необтяжене серце.
Апостол Яків, звертаючись до багатих, казав: «Плачте й ридайте над лихом своїм, що вас має спіткати: ваше багатство згнило» (Як. 5:1-2). Також і тут, жодні історичні факти не засвідчують, що в часи апостола Якова продукти багачів загнили в засіках. Апостол хотів сказати, що сталося щось, що змусило їх втратити будь-яку реальну вартість, відкрилося нове багатство. «Чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства» (Як. 2:5).
Величання Марії є не стільки «закликом до скинення могутніх з престолів, щоб підняти вгору покірливих», як про це іноді пишуть, скільки спасительною пересторогою, зверненою до багатих і могутніх стосовно жахливої небезпеки, яка на них чигає, точно так як Ісусові «горе вам» у блаженствах і в притчі про багача і бідного Лазаря.