«Послухайте іншої притчі. Був господар один. Насадив виноградника він, обгородив його муром, видовбав у ньому чавило, башту поставив, і віддав його винарям, та й пішов. Коли ж надійшов час плодів, він до винарів послав рабів своїх, щоб прийняти плоди свої. Винарі ж рабів його похапали, і одного побили, а другого замордували, а того вкаменували. Знов послав він інших рабів, більш як перше, та й їм учинили те саме. Нарешті послав до них сина свого і сказав: Посоромляться сина мого. Але винарі, як побачили сина, міркувати собі стали: Це спадкоємець; ходім, замордуймо його, і заберемо його спадщину! І, схопивши його, вони вивели за виноградник його, та й убили. Отож, як прибуде той пан виноградника, що зробить він тим винарям? Вони кажуть Йому: Злочинців погубить жорстоко, виноградника ж віддасть іншим винарям, що будуть плоди віддавати йому своєчасно. Ісус промовляє до них: Чи ви не читали ніколи в Писанні: Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем; від Господа сталося це, і дивне воно в очах наших! Тому кажу вам, що від вас Царство Боже відійметься, і дасться народові, що плоди його буде приносити. І хто впаде на цей камінь розіб’ється, а на кого він сам упаде то розчавить його. А як первосвященики та фарисеї почули ці притчі Його, то вони зрозуміли, що про них Він говорить. І намагались схопити Його, але побоялись людей, бо вважали Його за Пророка.»
Минулої ночі мені приснився сон, але, на мій превеликий жаль, я його не запам’ятав. Коли я прокинувся, сон здався мені настільки важливим, що я хотів записати його, але не встиг. Цілий день я думав про нього, відчуваючи, що цей сон міг би відкрити мені щось важливе про мене самого чи про навколишній світ.
Одного разу в давнину цар поставив перед своїми радниками дивне завдання: не розповівши їм свого сну, цар хотів, щоб мудреці розтлумачили його. Він погрожував їм жорстокою розправою, якщо вони не зуміють зробити це. Можливо, цар відчував важливість свого сну, але просто не міг згадати його (як це сталося зі мною) або ж він просто хотів перевірити мудрість своїх радників. Справа здавалася безнадійною, поки одному пророку, по молитві його друзів, не було дароване особливе знання про царський сон.
Ця історія описана в 2-му розділі Книги пророка Даниїла. Царю приснився величезний істукан, голова якого була із золота, руки і груди – із срібла, живіт і стегна – з бронзи, ноги – із заліза, а ступні – із суміші заліза і глини. Коли по цих ступнях ударив камінь, увесь істукан впав і розбився вщент. Камінь же той «став великою горою, і наповнив усю землю» (Дан. 2:35). Тлумачення, яке дав пророк Даниїл сну царя Навуходоносора, жило в пам’яті євреїв до часу Христового. Цей сон був про царства світу і про Царство Боже.
Золото, срібло, бронза і залізо символізували світові царства, що змінюють одне одне, кожне з яких було слабкіше за попереднє. Згідно з пророчим сном, останнім буде крихке царство із заліза і глини, яке рухне, як і вся система світових імперій. На їхньому місці Бог «поставить царство, що навіки не зруйнується» (Дан 2:44), і Він буде по-новому правити світом.
У жодного єврея в Ісусові дні не виникло б труднощів з розумінням цих символів. Світові держави змінювали одна одну, починаючи з Вавилона і Персії, а зараз настав час Римської імперії, коли мав з’явитися той самий Камінь – Месія, який зруйнує цю імперію і встановить Царство Боже.
Як же все це пов’язане з притчею Ісуса про злих винарів, що убили сина хазяїна? Ісус пояснює це, цитуючи Псалом 118(117): «Камінь, що його будівничі відкинули, той наріжним став каменем» (в. 42). Син Божий (Камінь) – це той син з притчі, якого не прийняли винарі. Він помститься, коли повернеться його батько і віддасть виноградник іншим працівникам. Цікаво, що на івриті слова «син» (ben) і «камінь» (eben) відрізняються лише однією буквою.
Тому історія, розказана Ісусом, передбачає прийдешні події. Хазяїн винограднику (Ізраїлю) – це, звичайно ж, Бог; винарі – первосвященики і старійшини; раби хазяїна – пророки, зокрема Іван Христитель; сином хазяїна може бути тільки сам Ісус.
Ця історія повна глибокого сенсу, печалі і сили. Вона розповідає про те, як Ісус прийшов в Єрусалим, щоб призвати «винарів» до покаяння перед Богом. Ізраїль мав стати світлом Божого світу. І ця історія про те, як Ізраїль в особі своїх первосвящеників і старійшин відмовиться прийняти Христа і вб’є Його.
Можливо, Ісус вважав, що останнє царство із заліза, змішаного з глиною, – це не Римська імперія, а союз Ірода і первосвящеників. І це хистке царство паде, коли Камінь нарешті впаде на нього. Але перш ніж цей Камінь (Месія) стане головним у будівлі світу, Він буде знехтуваний. Незабаром це і станеться.