Звичайно! Він цікавиться життям усіх людей і життям кожного окремо. «Я справді бачив біду Свого народу», – сказав Голос Господній у неопалимій купині (Вих. 3:7). Послання Ісуса Христа також свідчить про це. Він навіть вдається до смішного порівняння: «А вам і волосся все на голові пораховано» (Мт. 10:30). Там, у раю, мабуть, дуже потужні комп’ютери.
Важко собі повністю уявити любов Бога. Вона виходить за межі будь-якого знання. Для цього ми володіємо лише нашим, людським, досвідом. Найсильнішим образом любови є любов, яку відчуває мати до свого немовляти. Вона почує, проаналізує, пояснить найменший його крик. Вона намагатиметься знайти правильну відповідь. У пророка Ісаї читаємо такі слова, сказані Богом: «Чи ж жінка забуде своє немовля?… Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!» (Іс. 49:15). Бог є Отцем, Який любить людей як мати! Але Його любов до Своїх дітей є набагато сильнішою, ніж та, яку ми здатні відчувати тут, на Землі.
Кожного Бог любить по-особливому. Отже, ми повинні жити з довірою. Як сказав Ісус, людина є дитиною Божою. Якщо навіть польові квіти носять красиву одіж, а небесні птахи отримують поживу, то як же Бог опікується людьми? Це не означає, що в житті немає страждань чи труднощів, але знання, що тебе люблять, змінює все. І якщо нас так люблять, ми, своєю чергою, також повинні любити. Бо інакше це буде просто егоїзм.