Так, і красивіше, ніж це життя, – скажуть християни. Але це не інше життя, так ніби все почалося з нуля. Смерть буде другим народженням. Коли народжується дитина, вона існувала вже дев’ять місяців. Вона готується до народження, а батьки готуються її зустріти. Між народженням та воскресенням можна провести паралель: людина готується воскреснути, а Бог готується прийняти її.
Людина не вибирає свого народження. Але вона може вибрати вічне життя. Коли вона любить, то закладає зерно вічности в Небі. Апостол Іван каже: «Ми знаємо, що ми перейшли від смерти в життя, бо любимо братів» (1 Ів. 3:14). Небо – це любов, яка продовжується. Це мрія Бога, яка нарешті здійснилась: людство стало великою сім’єю, Отцем якої Він є, а Ісус – старшим братом. Ми всі зустрінемося з тими, кого любили, а також з тими, кого не любили.
Сьогодні вічне життя почалося так, ніби плід містичним чином вже є у квітці.