Більшість маленьких дітей думає, що мама завжди була і є передусім саме МАМОЮ. Дитиною я не надто розмірковувала над тим, яким було життя моєї мами до того, як я з’явилася на світ. До мене у неї вже був первісток – мій старший брат. З раннього дитинства наше уявлення про маму формується здебільшого на основі того, яку роль вона виконує щодо нас.
І лише дорослими, дивлячись на своїх батьків, ми починаємо усвідомлювати, що мама й тато – звичайні люди, які мусили вчитися життя так само, як і ми.
Ані перший етап – дитячої байдужости, ані другий – критичного погляду на власну родину – не є чимось поганим.
Вірю, що ця книжка допоможе кожній матері поглянути на цю подорож по-новому, щоб не лише якнайліпше подолати ті етапи, а й використати їх для добра кожного члена сім’ї. Як донька своєї Матері, можу підтвердити, що ця книжка є щирою підбіркою її досвіду, спостережень і мудрих роздумів.
Чимало речей у книжці зворушило й розвеселило мене, завдяки їм я змогла згадати своє дитинство й відверто та щиро сказати, що воно було прекрасним. І якби я навіть мала змогу, то нічого б у ньому не міняла. Крім того, вірю, що, бувши не раз для своїх батьків неабияким викликом, я теж творчо й ненавмисне спричинилася до появи цієї книжки. А отже, підписуюся тут і я – донька й подруга своєї Мами.
І тим самим хочу подякувати Мамі за те, що впродовж усіх тих років вони разом з Татом показували мені найважливішу річ – як приятелювати з Богом.
Бажаю кожній мамі (і татові також, чому ні?) захопливого читання й чудових пригод з власними дітьми!
Естера Вєя