«Я самий, я вчив _________________________ (тут упиши імена своїх дітей)
ходити навчав, Я їх брав на рамена Свої, та не знали вони, що Я їх лікував. Я тягнув їх шнурками, що людям лицюють, шнурками любови, і був Я для них немов ті, що здіймають ярмо з-над їхньої шиї, і Я їх годував». Книга Осії 11:3-4
Саме через нас, матерів, Бог Творець хоче об’явитися дітям так, як це описано в наведеному вище уривку з Книги Осії. Дитина – Божа власність, яку Він подарував нам на певний, чітко визначений час. Упродовж цього періоду ми, зокрема, робимо конкретні внески в майбутнє дитини, плодами яких вона зможе користуватися протягом усього дорослого життя.
Жоден етап життя дитини більше ніколи не повториться, і ми не зможемо його повернути, аби щось виправити. Дитина не зупиняється у своєму розвитку. Певних недоглядів, яких ми припустимося на окремих етапах, найчастіше вже не вдасться усунути. Неможливо здійснити мандрівку в минуле та повернути собі змарновані шанси. Батьки підлітків часто скаржаться на відсутність контакту зі своїми дітьми, коли бачать, що ті не хочуть з ними розмовляти. Та вже забули, як їхня три- чи чотирирічна дитина різними способами відчайдушно намагалася привернути до себе увагу або багато говорила, а вони її постійно втихомирювали та відштовхували, нервуючись і вважаючи, що малюк їм заважає.
Коли батьки починають усвідомлювати такі речі, зазвичай уже надто пізно щось змінювати. Дітьми треба тішитися в кожен період і момент їхнього життя. І водночас навчатися. Передусім мусимо пам’ятати, що життя нашій дитині дав сам Бог. Також Він найліпше знає, як нам дбати про неї, коли виявляємося безсилі, наприклад, під час її хвороби, або коли хочемо упевнитися в її безпеці. Водночас Бог, без сумніву, вимагатиме від нас звіту про те, як ми, матері, впоралися зі своїм завданням, що ми прищепили дитині протягом тих кількох років, коли вона могла розраховувати винятково на нас і повністю від нас залежала.
ДОБРЕ ПІДГОТОВАНА МАМА
Перший крок
Перший наш крок – це здобування конкретних знань про етапи розвитку нашої дитини. Жодна мама не може знехтувати цим. Шкода, що до переліку обов’язкових знань, які отримуємо в школі, не входить хоча б елементарна інформація про етапи розвитку людини. Тому заохочую всіх купувати цінні книжки, присвячені саме цій темі.
Другий крок
Це може дуже допомогти нам здійснити другий крок – зрозуміти виклики і внутрішні конфлікти, що загрожують нашим дітям. Конкретні знання дадуть нам змогу самим відповісти на запитання: «Чому моя дитина так поводиться? Із чим вона бореться, чого я не розумію? Які її головні потреби на цьому етапі розвитку?»
Третій крок
Чітке з’ясування того, що я, мама, можу зробити, аби стати для своєї дитини на певному етапі її життя найліпшим помічником. Як її втішати, заохочувати й підтримувати в тому, що добре. Як не занижувати вимог, але водночас не ставити занадто високих планок, яких дитина не зможе подолати.
Четвертий крок
Це рішення відкривати в дитині все прекрасне й добре, усі ті таланти і дари, які вона дістала від Бога. Одним словом, те, що гідне похвали. Не концентруймося лише на проблемах чи вадах дитини, бо в такому разі самі себе обкрадатимемо й зовсім не допомагатимемо їй. Виявивши її біль і рани, пригорнімо її, а накопичену агресію та бажання насильства знешкодьмо доброзичливістю й мудрістю.
П’ятий крок
Постійно запевняймо дитину в тому, що любимо її, і розповідаймо їй про всі добрі почуття до неї. Дякуймо за те, що вона робить добре, й за те, ким є для нас. «І уважаймо один за одним для заохоти до любови й до добрих учинків… заохочуймося» (Євр. 10:24-25). Ми повинні підштовхувати дітей не до гніву, розчарування, знеохочення й розпачу, а до любови. Маємо пробуджувати в них надію, благословити їх, заохочувати, переконувати власним прикладом.
Шостий крок
Невпинно дякуймо Богові за те, що виявив до нас довіру і дав нам дітей. Будьмо вдячними та промовляймо над їхнім життям слова життя та доброго майбутнього.
Навколо нас є багато жінок, які мріють про дитину, але з якихось причин не можуть її мати. Будьмо вдячні Богові за ласку, що маємо змогу пізнати, що означає бути матір’ю. І прагнімо розпізнавати потреби дитини на різних етапах її розвитку, бо саме нас покликано з-поміж усіх людей на землі для того, щоб надавати їй якнайліпшу допомогу, яка лиш можлива на цьому світі.
Сьомий крок
Просімо в Бога Його надприродної мудрости, яка походить просто з Неба!