Нам не вдасться переконати дітей у силі молитви, якщо разом з ними не проводитимемо часу на колінах. Ми з Павлом ніколи не забудемо того моменту, коли він, п’ятирічний хлопчик, своєю нечемною поведінкою спровокував мене на гідні осуду хибні дії щодо нього. Справжня зміна відбулася тоді, коли ми обоє стояли навколішки біля його ліжка й просили Бога пробачити нам і допомогти, давши силу надалі поводити себе відповідним чином. То був початок наших нових стосунків.
Духовна сила молитви впливає як на дорослу людину, так і на маленьку дитину, на матір і її сина, на матір і дочку. До ще однієї біблійної історії я періодично звертаюся від початку свого материнства. Маю на увазі оповідь про те, як Ісус повернув до життя померлу дівчинку. Ця незвичайна подія описана аж у трьох Євангеліях. Господь Ісус узяв дівчинку за руку й промовив чудові слова: «Дівчатко, вставай!» (Лк. 8:54). Ісус може повернути нашим дітям життя в духовному, емоційному й навіть фізичному вимірі. Він є нині таким самим Богом, Яким був за часів, описаних у Біблії.
Довіряючи Богові та з вірою молячись за наших дітей, ми й сьогодні можемо спостерігати, як в їхньому житті відбуваються чуда. У багатьох ситуаціях події розгортаються точнісінько так само, як у розказаній вище історії. Просто потрібно, щоб хтось із батьків висловив щире прохання, а потім запросив Ісуса прийти до своєї оселі та вирішити конкретну проблему – щоб усе змінилося, щоб трапилося чудо. Ревні молитви за дітей можуть повністю змінити їхнє життя, допоможуть безпечно розвиватися у світі, сповненому різноманітних загроз.
Навіть якщо нині твої діти ще далеко від Бога, у кожної матері, яка в молитвах наполегливо просить Бога допомогти своїм дітям, є надія. Для того, щоб вони все ж таки знайшли правильний шлях у житті, її молитовне заступництво перед Господом їм конче потрібне.
«Так говорить Господь: Стримай голос свій від голосіння, і від сльози свої очі, бо є нагорода для чину твого, говорить Господь, і вони вернуться з краю ворожого! І для твого майбутнього є сподівання, говорить Господь, і до границь твоїх вернуться діти твої!» (Єр. 31:16-17 – виділення авторки).
Чимало матерів запитує: «Але хіба я можу сама розмовляти з Богом і просити Його втрутитися?» Відповідь псалмопівця звучить так: «Почує Господь, як я кликати буду до Нього» (Пс. 4:4).
Те, що ми можемо розмовляти з Богом, – це щось геть незвичне. Ба більше, сам Ісус запитує нас, матерів: «Що ти хочеш, щоб зробив Я тобі?» – ставлячи таке саме запитання, що й сліпому Вартимеєві, який сидів край дороги (див. Мр. 10:51). Подібним чином Він заохотив колись до розмови й Соломона: «Зажадай, чого дати тобі!» (2Хр. 1:7). Бог хоче, щоб ти розповів Йому про все, у чому потребуєш Його допомоги. Однак насамперед попроси в Бога – як це вчинив Соломон – мудрости для себе та своїх дітей.
ТЕ, ЩО МОЖЕ ЗДІЙСНИТИ ЛИШЕ БОГ
Упродовж життя ми стикалися з різними викликами й труднощами. А іноді опинялися в ситуаціях, які викликали в нас неабиякий стрес. А потім досягли такого життєвого становища, коли забезпечення всього власними силами вже не давало очікуваних результатів. Пам’ятаю, як одного дня, почуваючись украй пригніченою та вичерпаною, я сказала чоловікові: «Зробімо нарешті щось, що змінить цю ситуацію». Промовляючи ці слова, я раптом почула у своєму серці: «Єдине, що можеш у цій ситуації зробити, – це промовити молитву згоди». Мій чоловік не зрозумів, що я маю на думці, і трохи ображено відповів: «Хіба не бачиш, що в цій ситуації більше нічого не можу вдіяти?» Я розповіла йому про те, що Бог об’явив мені в серці, а точніше, що в моїй голові прозвучали такі конкретні слова: «молитва згоди» і «де двоє або троє…» І тоді ми зрозуміли, що достатньо нас двох і згоди поміж нами щодо того, з яким проханням слід звернутися до Бога. Ми почали розмовляти про те, що може дати нам спільна, узгоджена молитва в ім’я Ісуса. І невдовзі вона стала щоденним і дуже особливим елементом нашого життя. Без неї чимало добрих, чудових подій у нашому житті, мабуть, просто не відбулося або закінчилося зовсім інакше. Така молитва батьків за дітей містить у собі обітницю Божого втручання в будь-яку ситуацію.
Деколи Бог починає діяти щойно тоді, коли ми доходимо до меж власних можливостей і починаємо з покорою просити Його про допомогу: «Боже, допоможи нам». Так було й з нами. У багатьох ситуаціях Бог підказував нам новий, чудовий розв’язок, добрі ідеї, а також – що найважливіше – дарував зміни, які лише Він сам міг здійснити в наших серцях і серцях наших дітей. Таким чином ми не раз опинялися всередині Божого чуда. Чуда не відбуваються тоді, коли ми демонструємо Богові, що впораємося й без Нього. Бог у такому разі терпеливо, мовчки чекає на нас. Поки ми впевнені, що самі дамо собі раду, Він не накидає нам Свого втручання та Своїх рішень. Дійсність починає змінюватися тільки тоді, коли ми опиняємося в ситуації, в якій самі вже більше нічого не можемо вдіяти. Потрапивши у вкрай скрутне становище, в якому людські рішення вже не допомагали, пророк Міхей промовив такі незвичайні слова:
«А я виглядаю на Господа, надіюсь на Бога спасіння мого, Бог мій почує мене!» (Міх. 7:7).
Евелін Крістенсон[1] у книжці «Що відбувається, коли жінки моляться?» написала: «Коли люди почнуть разом молитися й узгодять те, про що хочуть просити нашого Отця Небесного, в ім’я Ісуса, і справді робитимуть це, навколо почнуть відбуватися зміни. Почне змінюватися наше життя, наші родини, наші школи, церкви й цілі суспільства. Однак зміни настануть лише в тому разі, якщо перестанемо говорити про молитву і просто почнемо молитися. Дійсність змінюється тоді, коли ми справді молимося».
А запросивши до спільної молитви ще одну або й кількох осіб, будемо удостоєні ще більшого привілею:
«Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них» (Мт. 18:20).
[1] Евелін Крістенсон – американська християнська письменниця, лектор та організаторка молитовних семінарів. – Прим. пер.