“Як мені тебе любити? Я перелічу всі можливі способи”. Коли Єлизавета Баррет Браунінг запитала і відповіла на це запитання в Сонеті 42, вона мала на увазі, що способи виявляти любов обмежені лише людською здатністю до творчости. Звичайно, Браунінг мала рацію, адже коли чоловік і жінка перебувають у заполоненому стані “закоханости”, вони здатні на неймовірно творчі дії.
Ронда, дружина фермера, розповіла, як одного дня чоловік попросив залишити роботу після обіду й полетіти з ним. Вона знала, що він не пілот, і спитала: “Що ти маєш на увазі?”
“Ми з Джимом літали нещодавно, і я бачив щось цікаве, тому хочу, щоб і ти це побачила”. Сама пригодницької вдачі, вона погодилася.
Вони кружляли довкола сільської місцевости, тоді повернули поглянути на їхню ферму. Джим нахилив літак, і чоловік Ронди вказав на пшеничне поле внизу, на якому вона чітко прочитала слова: “Я кохаю тебе, Рондо”. Місяць перед тим її чоловік ретельно двічі посіяв ці букви, знаючи, що, коли виростуть паростки, слова можна буде прочитати з неба. Так, людина є творчою, і є безліч способів виявляти любов.
ПЕРЕДБАЧЛИВІ СПОСОБИ СКАЗАТИ “Я ТЕБЕ КОХАЮ”
Однак у щоденному житті більшість із нас не такі творчі. Наші вияви любови обмежуються передбачуваними зразками, а первинна мова любови сильно впливає на ці зразки. Пам’ятайте, з усіх п’яти мов одна промовляє до нас глибше, ніж решта чотири, – це наша первинна мова любови. Якщо ви одружені і первинна мова любови вашого чоловіка є слова утвердження, розмовляйте цією мовою часто, тоді його потреба любови буде сповненою і він почуватиметься надійно у вашій любові. Якщо вашою первиною мовою любови є служіння і ваш чоловік розмовляє цією мовою регулярно, ваша потреба любови буде сповненою і ви почуватиметеся надійно в його любові. Однак якщо ваш чоловік не говорить мовою любови служіння і ви не говорите словами утвердження, потреба любови вас обох не буде сповненою, навіть якщо говоритимете иншими чотирма мовами любови.
Саме тому пари можуть щиро любити одне одного, та не мати емоційного зв’язку. Проблема не в їхній щирости, а в тому, що вони не розмовляють мовою любови одне одного.
Якщо робимо те, що природно нам вдається, то розмовлятимемо радше нашою власною мовою любови. Якщо моя мова любови є слова утвердження, тоді я радше використовуватиму слова, щоб виявляти свою любов до дружини. Я даю їй те, що б дало мені відчути неймовірну любов. Однак якщо це не її первинна мова любови, слова не означатимуть для неї те, що означали би для мене. Моя винахідливість переважно буде спрямовуватися на пошук різноманітних способів, як вербально виявити свою любов. Я можу писати записки і залишати їх у найнеочікуваніших місцях. Я можу попросити місцевого діджея пустити по радіо її найулюбленішу пісню. Можу навіть писати слова “я тебе кохаю” на пшеничному полі, однак мої зусилля виявити любов схилятимуться до використання слів утвердження. З иншого боку, якщо мова любови моєї дружини є служіння, вона може вигадати сотні способів услуговувати мені, які вона сприймає як глибинний вияв любови.
БОГ, ЯКИЙ ПОТИСКАЄ ТОБІ РУКУ
Така ж тенденція справджується, коли доводиться отримувати і відповідати на Божу любов. Теоретично я можу погодитися, що Бог промовляє Своєю мовою до мене безліччю способів, однак на досвіді я відчуваю глибше любов, коли Бог говорить моєю первинною мовою любови.
Декілька тижнів тому я прийшов до офісу в понеділок вранці і зауважив, що моя секретарка залишила копію записки, яку поклали на тацю просьб нашої церкви день перед тим. На ній було написано:
- Кому: Церква, в якій потискають мені руку
- Від: Майкл Кюрлі
- Вік: 5
Жодної згадки про пісні, службу, тацю пожертв, драму чи вітражі. Церква в розумінні Майкла означала, коли “хтось потискає мою руку”. Первинною мовою Майкла є дотики. Не знаю, чи Майкл побачив зв’язок між Богом і Божими помічниками, які відвідують церкву, та передбачаю, що він зрозуміє. Одного дня Бог потисне руку Майкла і обійме його, тоді він встановить з Богом зв’язок.
ВІДПОВІДАЮЧИ НА БОЖУ ЛЮБОВ НАШОЮ МОВОЮ
У зворотному напрямку, коли взаємодіємо з Божою любов’ю, маємо схильність виявляти любов нашою первинною мовою любови. Вперше я зустрів Флойда в Густоні. Він готував звукову систему на національний з’їзд атлетів. Я читав лекцію про п’ять мов любови день перед тим. Під час однієї з перерв Флойд перепинив мене і сказав: “Ваша лекція про п’ять мов любови допомогла мені зрозуміти мій шлюб. Моя мова любови – дотики, мова моєї дружини – служіння. Відверто кажучи, нам не дуже вдається розмовляти мовою любови одне одного. Фактично я ніколи доти не розумів цього. Я знав, що вона нарікала, що я не допомагав їй удома. Також знав, що вона відходила, коли я намагався поцілувати або обійняти її. Тепер мені зрозуміло: в обох нас потреба любови залишається незадоволеною”.
“Не можу дочекатися, коли повернуся додому і здивую дружину помитим посудом, заметеною підлогою та застеленими ліжками. Як гадаєте, коли я почну промовляти її мовою, чи говоритиме вона моєю?”
“Не можу запевнити, – відповів я, – але можу сказати, що це найкращий спосіб зміцнити свій шлюб. Якщо твоя дружина зауважить, що ти промовляєш її первинною мовою любови, існує велика ймовірність, що вона матиме теплі емоційні почуття до тебе і, очевидно, почне відповідати любов’ю”.
Згодом у мене з Флойдом відбулася ширша розмова, в якій ми обговорювали духовні справи. Я дізнався, що Флойд став послідовником Ісуса три роки тому і активно діяв у сучасній церкві. “Я ніколи не надавав особливого значення Богові, – розповідав він, – а церква відштовхувала мене. Проте приятель запросив мене в цю нову церкву. Вона відрізнялася від усього, що я коли-небудь бачив. У церкві не було проведено струму. Я відчув Бога в перший вечір, коли прийшов туди. Коли прийшов удруге, мене переповнило відчуття присутности Божої. Я стояв спереду церкви, плачучи перед вівтарем, ще до того, як зрозумів, що відбулося. Цього вечора я попросив Бога увійти в моє життя і пробачити моє минуле. Це був найвеличніший вечір у моєму житті”.
У розмові з Флойдом про розвиток подій після цього вечора я запитав його: “Як ти виявляєш свою любов до Бога?” “Найбільше мені подобається хвалебна музика. Я досягаю і торкаюся Бога, лише коли співаю. У мене появляється «гусяча шкіра». Мене це зворушує. Бог наче усюди, і я, зачарований, поклоняюся Йому”.
“Виглядає так, що твоя мова любови до Бога – також фізичний дотик”, – сказав я.
Флойд помовчав хвилинку, тоді усмішка з’явилася на його обличчі: “Ніколи не думав про це так, але ваша правда. Коли я зворушуюсь, то відчуваю присутність Божу, моя потреба любови задовольняється, тоді можу постійно поклонятися Богові”.
Флойд підтверджував мою гіпотезу про те, що спосіб поклоніння або вияву любови до Бога тісно пов’язаний з первинною мовою людини. Можемо навчитися розмовляти иншими мовами любови, і нам слід це зробити, про це згодом. Однак найприродніший спосіб особи відчувати і виявляти любов до Бога – це промовляти своєю первинною мовою любови.