Логічне запитання, яке приходить: “Як усвідомлення про первинну мову любови може вплинути на стосунки з Богом та иншими?” Дозвольте запропонувати Вам наступні способи.
- Краще розуміння самого себе
Якщо я знаю свою первинну мову любови, то зможу краще себе розуміти. “Тепер я знаю, чому щоденне проведення часу з Богом у тиші має таке важливе значення для мене, – сказав мені один чоловік, якого я назву Дейв. – Моя мова любови – винятковий час. Немає нічого важливішого, ніж ті тридцять хвилин, які проводжу з Богом щоранку. Инші люди розповідають, що виділити щодня час для набожности вимагає дисципліни з їхнього боку. Мені це ніколи не було складно, – продовжував Дейв. – Це означає значно більше, ніж поснідати. Тут я отримую силу на цілий день. Це – привілей проводити час, слухаючи Бога, і ділитися своїми думками і почуттями з Ним. Завдяки цьому мої стосунки з Богом залишаються дієвими”.
Чому ж так йому легко і так важко багатьом иншим залишатися послідовними в щоденному проведенні часу в тиші з Богом? Тому що винятковий час є його первинною мовою любови. Це для нього – найприродніший і найбільш важливий спосіб отримувати і відповідати на Божу любов.
Бет – двадцятип’ятирічна одинока мати. Після участі у вишколі про П’ять мов любови Бога вона сказала: “Тепер мені зрозуміло, чому читати релігійні книжки так важливо для мене. Моя мова любови – слова утвердження. Майже щоранку, коли читаю авторські коментарі, знаходжу речення або думку, яка глибоко промовляє до мене – підтримує, дає мені силу і любов виконувати свої обов’язки. Слова – наче їжа для моєї душі. Саме тому в мене є три чи чотири музичні касети, які вмикаю постійно в машині, коли їду на роботу. Коли чую: «Ти моя скеля і моє спасіння, чого ж мені боятися?», мені видається, що можу підкорити увесь світ. Знаю, що Бог зі мною. Слова з цих пісень дають упевненість, що Бог любить мене”.
Пізніше в нашій розмові Бет сказала: “Тепер я також розумію, чому співати релігійних пісень Богові так важливо для мене. Відчуваю, що слова виявляють вдячність і мою сердечну любов до Бога більше, ніж що-небудь инше”.
Роджера я зустрів у церкві в Сингапурі. Він був захоплений своєю вірою і щотижневими молитовними зустрічами з иншими людьми. “У нашій церкві в неділю вранці ми сходимося на молитву перед службою. Невеличка група людей збирається, щоби помолитися один за одного і за службу. Одна людина стає навколішки, в той час инші кладуть свої руки на плечі і моляться за нього. Коли всі покладуть руки на мої плечі і починають молитися за мене, мені видається, що це Бог поклав Свою руку на моє плече. Це найсвітліша мить мого тижня. Ніколи не відчуваю Бога ближче, ніж під час молитви цих людей за мене. Мовби струм проходить крізь моє тіло під час їхньої молитви. Я готовий не лише служити иншим, але й жити наступний тиждень, люблячи Бога. Тепер мені зрозуміло, чому це так для мене важливо, – пояснив Роджер. – Моя мова любови – фізичний дотик. Господь торкається мене через цих людей, і я відчуваю Його присутність. Инколи мені доводиться пропустити ранішню службу через свою роботу, але я зробив би все, щоб не пропускати цієї молитовної зустрічі”.
Хтось инший може відчувати незручність на таких зустрічах. Регулярне відвідування таких зустрічей може стати тягарем, але не для Роджера. Дотик – його первинна мова любови, саме там він відчуває дотик Божий. Коли ви знаєте свою первинну мову любови, тоді й розумієте, чому декотрі аспекти ваших взаємин з Богом видаються природними і промовляють до самого нутра вашої душі.
- Спроможність краще зрозуміти і допомогти паломнику.
Існує ще друга перевага. Коли ви знаєте свою первинну мову любови, то краще розумітимете цих паломників, які відрізняються від вас. Роджер засвідчив цю істину дуже чітко пізніше в нашій розмові. Він пояснив, що його дружина доволі критично сприймала його прагнення відвідувати ці ранкові молитовні зустрічі. “Вона не розуміла усієї важливости для мене аж до того моменту, коли ми не обговорили концепцію мов любови. Мушу визнати, що це допомогло мені краще зрозуміти її. У своєму серці я доволі критично ставився до того, що вона не відвідувала жіночі молитовні зустрічі. Я гадав собі так: коли б вона справді любила Бога, то хотіла б відвідувати ці зустрічі. Після прочитання вашої книжки я зрозумів, що мова моєї дружини – це винятковий час. Щодня вона молиться впродовж сорока п’яти хвилин і роздумує над Святим Письмом. Я завжди цим захоплювався. Коли наш священик закликав нас проводити більше часу з Богом щодня, то я завжди відчував провину, бо знав, що дружина значно краще виконувала це, ніж я. Тепер зрозуміло, чому мені це не вдавалося, а їй вдавалося так легко. Винятковий час – її первинна мова любови. Любов, яку вона отримує і віддає Богові, проводячи час із Ним, – це те ж саме, що я отримую в неділю вранці, коли Бог торкається мене.
Тепер мені зрозуміло, що обидва способи – цілком повноцінні способи отримувати Божу любов і виявляти любов до Бога. Дружина вже не ставиться критично до відвідування молитовних зустрічей. Тепер вона розуміє, як важливо це для мене і моїх стосунків з Богом”.
Звісно, знаючи чиюсь мову любови, можна зрозуміти, як людина іде з Богом. Особливо важливо розуміти стосунки з Богом своєї дружини чи чоловіка. Мадлен була веселою жінкою, якій, я гадаю, було ледь за п’ятдесят (хоча знаю, що небезпечно вгадувати вік жінок). Вона сказала мені: “Хочу подякувати за те, що допомогли мені зрозуміти свого чоловіка. Роками я нарікала на те, скільки грошей він роздає. Він давав кожному, хто просив гроші, навіть тим волоцюгам. Колись я казала йому: «Ти даєш їм гроші на алкоголь». Він відповідав: «Можливо, вони голодні». Здається, він дає гроші сімдесяти п’яти християнським організаціям в усьому світі. Не лише одноразово, а щомісяця. Наша чекова книжка виглядає як список релігійних установ.
Одного разу я сказала йому: «Якщо роздавання грошей приведе тебе в небо, то отримаєш там палац», на що він відповів: «Не потрапляєш на небо за роздаровування. Ідеш на небо за те, що приймаєш дар вічного життя через Ісуса Христа. Я не даю, щоб потрапити на небо, – сказав він. – Я дарую, тому що збираюся на небо і прагну показати людям любов Божу на моєму шляху».
У серці я розуміла його правоту, однак завжди видавалося, що він перебільшував. Тепер, коли знаю про п’ять мов любови, то розумію свого чоловіка. Дарувати – його первинна мова любови. Він глибоко любить Ісуса, найбільша його радість – дарувати на справи Христа в усьому світі”.
“Чи дарує тобі він подарунки?” – поцікавився я.
“Так, увесь час! – відповіла вона. – Ніколи мені цього не бракувало, навіть инколи він перебільшував із цим також. Тепер я лише приймаю подарунки і дякую”.
Згодом я поцікавився в Мадлен: “А чи ти даруєш йому подарунки також?”
“Цікаво, що ви запитали про це, – сказала вона. – Після того, як ми прочитали й обговорили вашу книжку, я сказала чоловікові: «Але ж я не дарувала стількох подарунків впродовж багатьох років. Чи ти справді відчував мою любов?» Він відповів так: «О, Мадлен, ти подарувала мені свою присутність, присвятила себе, дала мені свою вроду, подарувала трьох дітей, дарувала сотні різноманітних страв, дарувала підтримку». Він все лічив і перелічував. Усе ж є даром для нього”.
“Як можу здогадатися, твоєю мовою любови не є подарунки, – продовжував я. – Чи я вгадав?”
“Так, ваша правда, – відповіла вона. – Моя мова любови – це слова утвердження. Відколи ми почали читати книжку, він почав щоразу краще розмовляти моєю мовою. До цього він був переконаний, що подарунки були відповіддю на все. Тепер він розуміє, що ми відрізняємося. Він завжди давав мені достатню кількість словесного утвердження, але тепер досконало опановує мою мову. Однак найбільша різниця в тому, що я більше не нарікаю на його роздаровування всього. Знаю, що таким чином він виявляє свою любов Богові, і я щаслива бути дружиною такого чоловіка”. Ставлення Мадлен змінилося, коли вона зрозуміла первинну мову свого чоловіка.