Один із діялектів слів утвердження є подяка. Один із моїх улюблених псалмів – псалом 100. Можливо, він став моїм улюбленим, бо я запам’ятав його ще дитиною. У ньому Давид написав: “Увійдіть в Його брами з подякуванням” (Пс. 100:4). Подяка – один із найвідоміших діялектів слів утвердження. Проте й тут ми схильні обмежувати себе знову і знову до звичних висловів подяки. “Дякую за чоловіка (дружину) і дітей. Дякую за їжу. Дякую за життя і здоров’я”. Ці та схожі до них вислови, якщо повторювати часто, можуть стати звичною рутиною, і можемо їх повторювати, не усвідомлюючи слів, які вимовляємо.
Дякуючи за все
Декілька років тому мені довелося творчо поміркувати про вислови подяки Богові. Її звали Емілі, вона була на конференції, де я доповідав. Вже не пригадую, як тема подяки стала предметом розмови, однак добре пам’ятаю її слова: “Дозвольте я розповім про чудовий випадок, який трапився зі мною цього тижня. Ви знаєте, яку частину наших молитов займає прохання? Що ж, у середу вранці я вирішила, що не проситиму нічого в Бога, але дякуватиму Йому за все, що Він дав мені. Я роззирнулася в домі й усвідомила, що він наповнений предметами, які спрощують життя і навівають спогади. Тому я постановила подякувати за кожну річ”.
Тоді Емілі описала, як вона це зробила. “Я лягла на ліжко і подякувала за ліжко, перелічуючи подушку, матрац, простирадло, ковдру і розкішне покривало. Я поклала руку на телефон і подякувала Йому за телефон, який був без кабелів, тому я могла ходити по хаті і розмовляти. Подякувала також за підставку для телефона й шухляду, куди можу покласти свої окуляри. Я торкнулася тіні від лампи, яка стояла на торшері, і подякувала Йому за те, що дав Томасу Едісону таку чудову ідею, і за те, що я змогла придбати лампу, за якою читаю перед сном. Я підійшла до вікна, торкнувшись жалюзів, подякувала Йому за те, що завдяки натягуванню одного шнурка можу створити приватний простір. Тоді торкнулася фіранок і подякувала Йому за те, що вони не лише відмежовують простір, але декілька років тому я змогла пошити їх – так думками я перенеслася до швейної машинки. Тоді я зайшла до швейної кімнати і подякувала за машинку. Там подякувала Йому за стіл, на якому розтягую тканину, за мірило, взірці і чудове освітлення, що додає мені творчого духу. Я зайшла у ванну кімнату, відкрила кран, поставила руку під струмінь і подякувала Йому за проточну воду. Я торкнулася гарячого і холодного кранів і подякувала Йому за те, що маю вибір. Я сіла на комод і подякувала за те, що не потрібно іти стежкою до иншої будівлі, так, як на фермі дядька Джорджа. Я зайшла в душову кабіну і подякувала Йому за те, що не мушу іти до річки вмиватися. Я подякувала за килимки, які захищають мої ноги від дотику до холодної кахельної підлоги, за широкий білий рушник, в який загортаюся. Коли я подивилася на всі креми, олійки і причандали, що стояли біля умивальника, подякувала не лише за їхнє існування, але й за голос у мені, який промовляв, коли дивилася в дзеркало: «Застосовуй творчість; ти можеш краще виглядати!» Згодом я сіла в крісло у своєму закутку і подякувала не лише за це крісло, а й за всі крісла у своєму домі. Я пройшла крізь усі кімнати, торкаючись кожного предмета. Доторкнулася до фотографії бабусі і подякувала Богові за згадку про свій благочестивий спадок. Доторкнулася до годинника, подарованого дідусем перед смертю, і подякувала за пам’ять про нього. Доторкнулася до двох свічок і подякувала за повернення в минуле останнього разу, коли грім вибив електрику. Доторкнулася до книжок, що лежали на підлозі біля мого крісла, і подякувала Йому за багатьох людей, які збагатили моє життя своїми творами. Впродовж години, – розповідала вона, – я ходила по будинку, дякуючи Богові за предмети, які мені подарував. Все ще залишилося чотири кімнати. Наступного тижня планую провести ще одну годину подяки”.
Дякуючи за людей
Ніколи не забуду розмови з Емілі. Вона назавжди збагатила моє життя. Відтоді я проводжу власні подячні години, торкаючись предметів у моєму домі і висловлюю вдячність Богові. Звичайно, дякувати Богові за матеріяльні предмети є однією невеликою частиною вдячности. Багато важливих годин можна провести, дякуючи Богові за людей, яких він послав у наше життя.
Спробуйте якось це зробити. Ви будете вражені кількістю осіб, яким можете подякувати. Розпочніть із своєї сім’ї, тоді перейдіть до родини. (Можливо, вам захочеться сказати про декого з родини: “Дякую за цю особу, але я б хотіла, щоб Ти додав їй трішки доброти”. Не піддавайтеся цій спокусі. Подумайте про щось добре, що ця людина зробила або сказала вам, і подякуйте Богові.)
Коли ви подякували за родину, подумайте про инших, які навчали вас у школі й церкві. Зітріть пилюку зі шкільних альбомів і подивіться на фото однокласників, і подякуйте за всіх, кого ви знали. Тоді подумайте про людей у вашій околиці, які впродовж років робили вам добро, друзів з курсів вивчення Святого Письма, які продовжують позитивно впливати на ваше життя, людей, які постачають товар у крамницю, де ви купуєте продукти, пожежника й міліціонера, які оберігають ваше місто, санітарних робітників, які щотижня вивозять сміття; і не забудьте згадати людей, які вплинули на ваш духовний розвиток упродовж років.
Дякуючи незмірно більше
Довкола вас існує природний світ: трава і дерева, квіти і метелики, хмари і вітер, що колихає їх, краплі дощу на трояндах і сонце на ромашках, гори і рівнини, береги і річки. Завітавши до зоопарку, можете розпочати ваш подячний молебень за тваринний світ.
Візьміть енциклопедію і перегляньте статтю про людське тіло. Подякуйте Йому за щитовидну залозу, грудину, шлунок і печінку. Роздивіться різні частини людського мозку і подякуйте Богові, що маєте кожну з них, і що все пов’язано зі спинним мозком. Погляньте на кровоносну систему і співдію між кістковою і м’язовою системами, роздивіться травну систему і подякуйте Богові за все. Людське тіло займе декілька годин подяки. Будьте творчими, розмірковуйте і ви: “Увійдіть в Його брами з подякуванням”.
Подяка – лише один із діялектів слів утвердження. Инший вияв – це похвала.
Похвала, двоюрідна сестра подяки
Псалмоспівець у псалмі 100:4 закликає нас увійти “в Його брами з подякуванням”. Похвала і подяка – двоюрідні сестри. Похвала зосереджується на тому, хто є Бог, а подяка – на ділах Божих.
У Старому Заповіті слово похвала походить від слова галал, яке пов’язується із шумом. У псалмі 100 написано: “Уся земле, покликуйте Господу!”. В усьому Святому Письмі наголошено на спалахах радости. Похвала спонтанно виникає від глибинної радости, яка позначає життя Божого народу. Принесення похвали часто пов’язують з музикою. Єврейська назва книги псалмів – Шефер Тегіллім, що означає Книга похвали. Співання похвали було центральним як у Старому, так і в Новому Заповіті.
Внутрішня радість випливає з установленого зв’язку з Богом, яку висловлюють похвалою. Тому похвала є ознакою люду Божого, натомість язичники згадуються як ті, хто відмовилися воздавати похвалу Богові.[1]
[1] Див., до прикладу, Рим. 1:21