«І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику? Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам. Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має.»
Учора я взяв участь у процесії. Процесія почалася від Церкви святої Маргарити у Вестмінстері. Відбив час годинник на Біг Бені, і ми рушили вперед, виспівуючи гімни, обійшли навколо лужок і увійшли до широких західних воріт Вестмінстерського абатства. Я люблю співати гімни, і хоча я йшов наприкінці процесії, далеко від хору, що очолював її, я продовжував співати, хоча ніхто мене і не чув.
В усякому разі, так мені здавалося. Але я не знав, що мікрофон, який заздалегідь наділи на мене для майбутньої служби, вже був включений. Люди в абатстві за системою гучного зв’язку чудово чули в основному моє соло, коли я виспівував псалми. Знаючи це, я б супроводжував процесію мовчки, щоб нікому не заважати.
Якби Ісус звертався до нас сьогодні, Він міг би сказати: «Коли ви прикріплюєте мікрофон до одягу, чи станете ви прикривати його долонею, щоб вас ніхто не почув? Звісно, ні! Усе, що говориться (чи співається) таємно, має бути передане гучним зв’язком для всіх!» Іншими словами: доки Я ще говорю вам таємно, але весь сенс Звістки про Царство, суть Божого світла, що входить у світ, у тому, щоб його побачили усі.
Це і обіцянка, і застереження. Обіцянка: не бійтеся, звістка про Царство скоро дійде до кожного. Попередження: прислухайтеся зараз, бо вам це необхідно.
А далі слідує ще загадковіший вірш. Традиційний переклад («Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам») надихнув безліч філософів і навіть шекспірівську драму про справедливість. Ісус, мабуть, казав учням, що рівень уваги, з яким вони сприймуть Його вчення, зумовить і рівень благодіянь, які очікуватимуть на учнів у Царстві.
Це не так грубо, як «що вкладете, то і отримаєте», оскільки тут усе залежить від Божої благодаті і урок не зводиться до того, що люди повинні старатися трохи краще і отримати більше відсотків на свої духовні капітали. Ні, як вже сказано, – цю обіцянку і застереження, і останній маленький вірш посилює обидва сенси. Якщо люди зрозуміють сказане Ісусом і заглибляться в значення цих слів, вони поступово витягатимуть з них все більше і більше. Але якщо вони затримаються на поверхневому рівні, як нерозуміючий натовп, вони втратять навіть те відчуття новизни Божих діянь, яке вони зараз мають.
Сьогодні, коли я пишу ці слова, мені зателефонували з радіостанції. Чи вірне ствердження, запитав журналіст, що сьогодні в західному світі менше людей знайомі з Благою звісткою, ніж 30 років тому?
Я підтвердив цю статистику для Великобританії і Західної Європи. Відносно Америки я не так упевнений, а в Африці і в південно-східній Азії, де Церква швидко зростає, справи, зрозуміло, йдуть абсолютно інакше. Але в Британії, в Європі і всюди, де вважається, ніби християнство віджило, застаріло, вийшло з моди, люди, що іменують себе християнами, повинні вчитатися в ці вірші. Треба прислухатися до того, чому нас давно вчили і вчать: до цієї Звістки про Царство, Звістки Ісуса, історії нашого спасіння. Якщо ми упустимо це, загубимо і все інше.
Але якщо ми зуміємо глибше увійти в те, що і так вже загалом знаємо, то відкриється щось більше і глибше, невичерпний запас знань, духовної їжі, росту. Те, про що ми повідомляємо один одному на вухо, у маленьких, мало не вимираючих громадах, одного разу знову прокричать з дахів хмарочосів: Божий мікрофон давно встановлений і ми самі не знаємо, хто почує нас, коли ми заспіваємо.