«І прочув про Ісуса цар Ірод, бо ім’я Його стало загально відоме, і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому творяться чуда від нього. Інші впевняли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків. А Ірод, прочувши, сказав: Іван, якому я голову стяв був, оце він воскрес!»
Приватне життя винайшли в наш час. До недавніх пір більшість людей жили в тісних співтовариствах, де кожен знав усе про інших. Ще кілька століть тому люди дізнавалися, що твориться у світі, спілкуючись з сусідами і перехожими, розпускаючи плітки на ринковій площі, збираючи всякі дивовижні і вражаючі новини. Тільки знатні і найбагатші могли дозволити собі щось на кшталт приватного життя, але для цього доводилося підбирати глухонімих слуг. І все одно поширювалися чутки про те, що нині поробляє король…
Таким чином Ірод почув про Ісуса, а перші християни – про Ірода. У Британії до цього дня чутки про королівську родину тасуються модними магазинами і жовтими газетками. Варто члену королівської родини (чи, у республіці, президентові) відвідати якесь місто, і місцеві будуть ще місяцями обговорювати, з ким ця особа говорила, та що сказала, та як була вдягнена. Наскільки ж велику роль грали ці плітки в Палестині I століття, де не було газет, радіо чи телевізора.
І тим більше в той момент, коли відбувалося щось дійсно чудове. Усі вже чули про молодого Пророка, що творив небувалі справи. Чутки множилися: або це був Ілля, який, за єврейським переказом, повинен повернутися перед Страшним судом (згідно із Старим Заповітом, Ілля не помер, він вознісся на небеса, так що цілком міг повернутися, і в Малахії 4:5 обіцяний його «другий прихід»). Або ж це хтось інший з великих древніх пророків? Ісус поводився як пророк, називав Себе пророком, так що недивно, що Його приймали за пророка.
Але Ірод висловив точнішу здогадку, дуже цікаву у світлі подальших подій: він вирішив, що Ісус – воскреслий Іван Христитель і цим, на його думку, пояснювалися надприродні здібності нового пророка. Якщо він був страчений і повстав з мертвих, можливо усе. За життя Іван не здійснював дивовижних зцілень, але якщо він воскрес, то може робити не те, що робив за життя, а щось нове, небувале. Навряд чи Ірод послідовно продумував теорію воскресіння – всілякі уявлення такого роду носилися в повітрі і він користувався ними без жодного обдумування.
Отже, Ісус здійснював щось дійсно незвичайне і чудове, так що царства світу цього вимушені були звернути увагу на Царство Боже і вжити попереджувальні заходи, і знову питання звернене до нас: якщо ми наважимося стати провісниками Царства в нашому власному світі, після дійсного воскресіння Пророка, яким чином донести цю звістку до світської влади, щоб вони всерйоз задумалися? І чи готові ми до їх реакції?
Марко не залишає сумнівів щодо того, яка доля чекає людей, що сповіщають і впроваджують Царство Боже. Згадка Івана, смутні і плутані міркування Ірода, знову посилають нас до майбутньої кульмінації. Ірод помилився, але не так вже і сильно: в Ісусі насправді діє сила Божа, що воскрешає, але не тому, що це воскреслий з мертвих Іван, а тому що Він – той, у кому вже дуже скоро буде остаточно переможена смерть. Його великі справи, перемоги над царством пітьми досягнуть кульмінації, коли сам Він лицем до лиця зіткнеться з цим царством. Але спершу Він, подібно до Івана, прийме жорстоку і незаслужену страту.
І сьогодні в багатьох краях світу християн за їх віру чекають тортури і смерть. Вони шукають розради і ми зміцнюємося у своїх молитвах за них, згадуючи ту дивну історію про Ісуса, Ірода і Івана. Бог, Який призвав і спорядив на бій Івана і Ісуса, Який в їх особі боровся з Іродом і усією земною владою, як і раніше править світом. Коли ми спостерігаємо події окремо, ми можемо зробити невірний висновок. Але Бог знає Своїх праведників, Бог виправдає і винагородить тих, хто залишається вірним своєму покликанню всупереч залякуванням, переслідуванням і навіть всупереч смерті.