Перша книга П’ятикнижжя розповідає про походження єврейського народу, а на її початку, як розлогий вступ, додано розповідь про походження всесвіту та людства (грецька назва цієї книги, Γενεσις (Ґенезіс), означає «походження» або «початок»), адже в тих перших часах відбулися дуже важливі з релігійного погляду події: якщо не знати цих подій, то ніщо не буде зрозумілим ані в Старому, ані в Новому Заповітах. Отже, книга Буття складається з двох частин:
а) 1-11 гл.: походження всесвіту, людини і деякі події з початків людства;
б) 12-50 гл.: історія Авраамової родини, з якої зродиться єврейський народ.
Сотворення світу
«Розповідь» про сотворення, яку краще і влучніше було б назвати Божою «катехизою» про Його чин сотворення світу, побудована за семиденною хронологічною схемою. Аби виявити те, що священний автор намагається передати нам у цьому тексті, написаному з неабиякою охайністю, вкажемо на деякі пункти, що видаються нам особливо важливими для плідного розуміння цієї першої грандіозної сторінки Біблії, що охоплює цілу першу главу та перші вірші другої глави Буття: Бут. 1:1-2,4а.
Автор побудував свою розповідь за тижневою хронологічною схемою, але водночас і за логічним прогресом. Виходячи із безформного початкового хаосу, Боже творче діяння розташоване таким чином:
| 1-й день: | світло-темрява (день-ніч) | 4-й день: | сонце, місяць і зорі |
| 2-й день: | твердь і відділення води | 5-й день: | птахи та риби |
| 3-й день: | а) суха земля
б) рослинність |
6-й день: | а) земні тварини
б) чоловік і жінка |
Як бачимо, діла перших трьох днів готують «простір», чи середовище, куди будуть поміщені сотворені в наступних трьох днях істоти, точно відповідаючи одне одному. Крім цього, у третьому та шостому днях здійснюються по два «діла» у досконалій симетрії між собою. Сьомий день – це шабат, субота, себто відпочинок (про його значення ми говоритимемо пізніше).
Початкове лапідарне твердження «На початку Бог створив Небо та землю» – це фундаментальний вислів віри в Бога-Творця. Автор уявляє собі на початку безмежну хаотичну масу, щоб потім могти розкласти в часі на декілька етапів чин сотворення «космосу», себто впорядкованого всесвіту.
Хронологічна послідовність семи днів (6 + 1) – безсумнівно умовна: число 7 у Біблії – це число повноти і досконалости; крім цього, схема 6 + 1 ставить самого Бога як зразок людської діяльности, що чергується з відпочинком. Автор так само міг би обрати схему місяців року, годин дня або місячних фаз… Вочевидь, тиждень було обрано з метою якоїсь важливої катехизи, як це буде видно в кінці розповіді.
Розповідь структурована за повторюваною схемою тих самих формул: наказ, виконання, опис сотвореної речі, потвердження, благословення для живих істот (як символ плідности), надання імени (як символ володіння над створеною річчю), часова ремарка. Найважливішою формулою є двочлен наказ-сповнення: це типова схема священичої традиції, до якої належить значна частина законодавчих текстів (приміром, обширний комплекс Вих. 25-40), і, відповідно, соціяльно-релігійного впорядкування в Ізраїлі. У цих текстах все представлено як Божий наказ («Бог сказав Мойсеєві / Мойсеєві та Ааронові») і його сповнення народом; усе, що існує, – існує в силу слова, яке наказує і приводить до буття як інституції, на яких базується Ізраїль, так і землю й увесь всесвіт, в яких він перебуває. Повторення цих формул, незважаючи на деякі незначні видозміни, надає кожному з цих діл зокрема і всім їм разом – а й навіть самому часові, який починається з моменту сотворення, – прозорого значення, що все це є вираженням чіткої волі Творця: у Божому діянні ніщо не існує випадково і ніщо не є забуте, а все спрямоване до своєї завершености й досконалости.
«Бог сказав»: творча сила слова
Коротко проаналізувавши загальні характеристики розповіді про сотворення світу (схема і формули), звернімо увагу на основний зміст цієї «біблійної катехизи» про сотворення, що подає нам священича традиція. Вона дивиться на сотворений Богом світ з великим оптимізмом.
У цьому тексті міститься твердження про абсолютний монотеїзм та про цілковите відрізнення Бога від Його діл: ніщо не є «богом» поза Богом; і все те, що Бог створив, є «добре». Це дуже важливе навчання – зокрема в часи автора і в його поганському середовищі, де в кожній сотвореній речі вбачали таємничі прихильні або ворожі до людини божества. Бог дає людині в її розпорядження всю дійсність і весь всесвіт, за яким не може існувати жодних інших божеств, окрім Нього одного; те, що людина зараз не розуміє в ньому, вона відкриє з ходом історії. Факт, що всі сотворені Богом речі є добрі, виключає можливість існування злих речей у своїй природі, отож виключає будь-який фаталізм. Починаючи ще від цієї першої сторінки, Бог у Своєму об’явленні вчить нас, що зло перебуває лише в серці людини, і шукати його деінде, намагаючись зняти зі себе відповідальність за нього, – це обдурювати себе самого. Ця сторінка позбавляє сотворений світ тих фальшивих вартостей, якими його переповнили людські релігії, і надає йому його правдивої вартости – як дійсности, що призначена на службу людині: першу велику демітизацію здійснило, власне, саме Боже слово.
Бог приводить до буття світ, послуговуючись словом. Слово – це найбільш духовний елемент, що його автор мав у своєму розпорядженні, аби виразити думку, що Бог не потребує нічого іншого, щоб здійснити заплановані речі і події. Але слово, що конденсується і майже конкретизується в сотворених речах, у своїй природі є елементом висловлення, спілкування, елементом суто «людських» взаємин. Божі діла є завжди також Божими словами (у єврейській мові той самий термін, dabar, означає як діло, так і слово), подібно, як і Божі слова є ділами, бо вони є продуктивні (пор. Іс. 55:10-12). Ізраїль міг так висловитися (через автора Бут. 1), відчувши продуктивність цього слова у своїй історії і в пережитих ним подіях, отож може проголошувати, що «небо звіщає про Божую славу» (Пс. 19:2). Без цього досвіду мова розповіді про сотворення була б зовсім незрозуміла. Приймаючи з вірою слово, яким Бог звертається до нас у Своєму об’явленні, ми ставимо себе в найкращі умови, щоб слухати те слово, яке Бог проголошує в сотворенні.