Повернення засланців
У 539-му році Кир переможно вступає до Вавилону. Стосовно переможених народів політика цього перського царя, володіння якого зайняло місце Вавилону в гегемонії на Середньому Сході, цілковито відрізнялася від політики ассиро-вавилонян. Одним із перших його указів після здобуття перемоги був дозвіл депортованим вавилонянами народам повернутися до земель, з яких вони походили. Для євреїв настав час звільнення. У цьому ж 538-му році вирушили перші валки засланців, що поверталися до Юдеї.
Звісно, повернулися далеко не всі засланці, багато з них уже влаштувалися у Вавилоні, розбагатіли або принаймні непогано там почувалися. Хто ж повертався, вирушали в дорогу не всі разом. Повернення відбувалося поетапно, різними групами. Перші групи вирушили відразу після оприлюднення царського декрету; за ними з певними інтервалами йшли наступні впродовж не одного десятиліття. У кожному разі, палестинські та месопотамські євреї підтримували між собою тісний зв’язок.
Ездра і Неемія
Книги Ездри та Неемії розповідають про деякі важливі події з довгої і важкої праці над громадською та релігійною реорганізацією і реставрацією повернених із заслання євреїв.
Ці книги беруть свою назву від двох осіб, що в другій половині V ст. до Хр. найбільше спричинилися до цієї реставрації. Розповідаючи про основні події з реорганізації ізраїльського народу в Палестині, священний автор не ставив собі за мету докладно переповісти події в тому порядку, в якому вони відбувалися, а волів розповісти про них, керуючись принципом їхнього співвідношення з різними аспектами реставрації: богослужінням, релігійним та соціяльним життям.
Схема 3: Від Кира до Олександра Великого
| СВІТСЬКА ІСТОРІЯ | БІБЛІЙНА ІСТОРІЯ | |
| Кир окуповує Вавилон (539) | 538 р. | Едикт Кира |
| Камбізе (529-522) | Повернення перших засланців із Шешбаццаром | |
| Дарій І (522-486) | 520 р. | Повернення інших засланців із Зоровавелом |
|
|
515 р. | Посвята відбудованого храму |
| Ксеркс (486-465) | ||
| Знищення Вавилону (485) | ||
| Артаксеркс І (465-423) | 458 р. | Місія Ездри (?) |
| 445 р. | Перша місія Неемії | |
| 427 р. | Місія Ездри (?) | |
| 425 р. | Друга місія Неемії | |
| Дарій II (423-404) | ||
| Артаксеркс II (404-358) | ||
| Незалежність Єгипту (прибл. 400 р.) | 398 р. | Місія Ездри (найімовірніша дата) |
| Артаксеркс III (358-338) | ||
| Дарій III (336-330) | ||
| Перемоги Олександра (336-323): | ||
| На Середньому Сході (333-331) | ||
| У Персії та Індії (330-326)
|
прибл. 330 р. | Побудова самаритянського храму |
| Смерть у Вавилоні (323 р.) |
Безсумнівно, такої послідовности хотіли дотримуватися у своїй праці відповідальні особи, хоч на практиці вони мусили пристосовуватися до тих важких обставин, в яких вони мали провадити свою діяльність.
Перед тим як говорити про самого Ездру, автор книги розповідає про те, що вже здійснили ті ізраїльтяни, які першими прибули до Єрусалиму, що на той час лежав ще в руїнах, під проводом юдейського князя Шешбаццара, первосвященика Ісуса та Зоровавеля, князя з царського дому Давида.
Перше, чим переймалися повернені, було відновити богослужіння, що припинилося на всі роки заслання, позаяк єдиним місцем законного богослужіння, що його обрав Собі сам Бог, був єрусалимський храм (пор.: Втор. 12:4-7; Пс. 132:13-14 і Пс. 76:3). Тож під впливом закликів пророка Огія вони відразу взялися за відбудову храму; будівля могла бути завершена лише в 515-му році, понад двадцять років після повернення з Вавилону.
Сам факт, що вони повернулися та що мали змогу відбудувати жертовник, а згодом і храм, був для євреїв настільки неочікуваною подією, що він сам по собі став знаком, що Бог знову радо приймав від Свого народу жертви та богослужби (пор. Пс. 51:20).
Ті, хто вернувся до землі отців, сповнені вірою та надією, не були більше збунтованим проти Бога «тугошиїм народом»; це був «останок Ізраїля», що у важкі й гіркі роки заслання роздумував над своєю минулою історією та над навчанням пророків, зокрема Ісаї та Єзекіїля. Вони стали свідками того, як збулися провіщення пророків, насамперед провіщення про визволення (Іс. 41:1-7; 44:24-28; 48:12-15); вони відновили свою віру та були готові відбудувати таке суспільство, в якому бездоганно зберігали б Господній закон, – передусім у тому, що стосувалося прослави Самого Бога, себто літургійного богослужіння.