Івана 11:1-57, 12:1-9
Одного разу Ісусу сказали, що Його друг на ім’я Лазар смертельно хворий, тому його сестри Марта та Марія просять Христа поквапитися до них, щоб зцілити брата. Як часто ми, дітки, хочемо, щоб Господь якнайшвидше виконав наші бажання. Але в Нього є Свій визначений час і Свій шлях відповіді на наші прохання. Запам’ятайте: Ісус ніколи не поспішає, але ніколи й не спізнюється!
Ісус не відразу вирушив до Віфанії, де жив Лазар, а ще два дні зостався там, де був. Своїм здивованим учням Він сказав: «Ця хвороба не для смерті, а для того, щоб була явлена слава Божа через неї». Дітки, пригадуєте, коли ще Ісус говорив такі слова про недугу? Так, це було під час зцілення народженого сліпим.
Ісус дуже любив Своїх друзів: Лазаря, Марту і Марію. Коли Він нарешті прийшов до Віфанії, то Йому назустріч вибігла Марта і зі сльозами сказала: «Господи! Коли б Ти був тут, то мій брат не помер би. А так він уже чотири дні як помер і похований. Але я і тепер знаю, що все, що Ти попросиш у Бога, Бог Тобі дасть». На це Ісус відповів: «Воскресне твій брат. Я є воскресіння і життя; віруючий в Мене, якщо і помре, оживе; та і кожний із живих на землі, якщо віритиме в Мене, не помре повіки. Чи ти віриш цьому?» Марта сказала: «Так, Господи! Я вірю, що Ти Христос, Син Божий, Котрий прийшов у цей світ!»
Ісус залишився за містом, а Марта пішла додому і тихенько повідомила Марії, що прийшов Христос. Марія швидко встала і побігла до Нього, сильно плачучи, а припавши до Його ніг, сказала: «Господи! Коли б Ти був тут, брат мій не помер би!» Ісус, побачивши заплакану Марію, а з нею і юдеїв, які поспішили за нею, Сам розчулився і заплакав.
Спаситель підійшов до гробу й наказав відвалити від печери камінь. Раніше були не такі викопані в землі могили, як ми знаємо, а це були печери, до входу яких привалювали камінь. Марта збентежилася, адже тіло пробуло в печері вже чотири дні і засмерділося, про що вона й сказала Ісусу. Але Він відповів: «Хіба Я не говорив тобі, що, якщо ти віритимеш, то побачиш славу Божу?»
Коли каменя відкотили від входу, тоді Ісус підняв очі до неба, сказав: «Отче, дякую Тобі, що Ти Мене почув; Я знав, що Ти завжди Мене чуєш, але кажу це, щоб увірували ті, що знаходяться поряд». Потім Христос повернувся обличчям до печери і гучним голосом покликав: «Лазарю! Вийди сюди!»
Аж раптом, увесь сповитий пеленами, до них вийшов живий Лазар! Усі завмерли від здивування і ніхто не міг навіть поворухнутися. Тоді Ісус сказав: «Розв’яжіть його, нехай іде». Серед присутніх було багато юдеїв. Коли вони побачили таке неймовірне чудо воскресіння, то увірували в Господа Ісуса Христа.
Але не всі з них так вчинили. Дехто з юдеїв швидко пішов до Єрусалиму й доповів про фарисеям про чудо, яке Ісус вчинив із Лазарем. Тоді фарисеї і первосвященики скликали раду, щоб обміркувати, як їм умертвити Ісуса. «Він чинить забагато чудес – говорили вони. – Скоро весь народ повірить в Нього. Треба щось робити». Тоді первосвященик Кайяфа сказав пророцтво, сам того не знаючи: «Краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!»
Відтоді вони й змовилися вбити Ісуса і дали наказ: щойно хто знайде Христа, нехай негайно повідомить про це.
Одного вечора в домі Симона прокаженого було влаштовано велике свято на честь Ісуса, на якому були присутні й Лазар із сестрами. Марта прислуговувала гостям, а її сестра Марія взяла дорогоцінне миро, вилила його на ноги Ісуса і почала витирати волоссям.
Усі здивовано спостерігали за її вчинком, але боялися щось сказати. Тоді один з учнів, Юда Іскаріотський, через свою жадібність до грошей не витримав і запитав у Христа: «Це ж масло коштує шалених грошей. Навіщо так марно його виливати. Можна було б його продати і гроші роздати бідним?»
Серце Юди було сповнене зла, тому він так сказав. Насправді він і не думав про бідняків, а лише про гроші, які міг би отримати за те миро.
Ісус знає людське серце і його мотиви. Він сказав у захист Марії, яка так виявила свою щиру любов до Сина Божого: «Не чіпай її. Вона приготувала тіло Моє для поховання. Вбогих ви завжди маєте навколо себе, а Мене – не завжди. Вона зробила все, що могла. Де б не проповідувалося Євангеліє, скрізь буде згадуватися її вчинок».
Тиждень потому Ісус був похований у печері – Його слова завжди справджуються.
ЗАПИТАННЯ:
- Чому Ісус не відразу пішов до Лазаря, щоб зцілити його?
- Якими слова зустріла Ісуса Марта?
- Як відбулося воскресіння Лазаря?
- За що Юда засудив Марію, а Ісус похвалив її?