Дії 4:32-37, 5:1-11
Перші християни – тобто ті, хто повірили в Христа – мали одне серце і одну душу, і нічого із свого добра не називали своїм, але вони мали все спільне: продавали свої землі, майно і розподіляли кошти за потребами. У цьому прославлялося Ім’я Господа, і всі віруючі з радістю благовістили людям, не турбуючись за своє утримання.
Один із новонавернених, на ім’я Варнава, був багатою людиною. Господь так торкнувся його серця, що той пішов і продав свої землі, а гроші приніс і поклав до ніг апостолів на потреби великої общини.
Дітки, на щастя і зараз є такі люди, які мають кошти і дуже щедро жертвують їх на служіння церкви: місіонерам, у недільні школи та на інші потреби.
Побачивши, як люди благословляли Варнаву, чоловік на ім’я Ананій та його дружина Сапфіра відчули у своєму серці заздрість і також захотіли слави від віруючих.
Ця родина мала гарний маєток. Ананій вирішив продати його, а гроші так само віддати апостолам на потреби віруючих. Це було б благословенне бажання, якби не одне але… Ананій змовився з Сапфірою віддати не всю суму, виручену за продаж, а утаїти собі дещо з коштів, але апостолам та своїм братам і сестрам по вірі сказати, що вони геть усе віддають на справу Божу!
Як вирішили, так і зробили. Коли Ананій приніс певну частину грошей і поклав біля ніг апостолів, він думав, що зараз отримає схвалення і пошану від апостолів та Церкви. Як же здивувався чоловік, коли Петро сказав йому: «Ананіє, навіщо ти дозволив сатані заволодіти твоїм серцем, навіщо ти сказав неправду Духові Святому і затаїв частину грошей? Хіба те, чим ти розпоряджався, не було твоїм?… Ця неправда твоя, не для людини, а образа Господу».
Марнославство засліпило Ананія, і він геть забув, що Господь – Бог Всевидящий; Він бачить людський гріх і ненавидить його. Щойно Петро вимовив ті слова, як Ананія замертво упав на землю. Юнаки, які були там, підняли тіло, замотали його в полотно та й поховали. І всі, хто побачили, як Бог покарав Ананія, дуже налякалися.
Через три години до апостолів прийшла Сапфіра. Жінка ще не знала, що спіткало її чоловіка за гріх обману Духа Святого. Вона, напевне, плекала думку, що зараз їх будуть хвалити за їхню щедрість.
Кожна людина карається Богом за свій власний гріх, тому перед тим, як сказати Сапфірі про Ананія, Петро вирішив пересвідчитися, чи знала дружина і чи була вона в змові з чоловіком. Він запитав у жінки: «Сапфіро, ось Ананій приніс таку-то суму грошей. Чи за стільки ви продали ваш маєток?» І що ж дружина? Вона могла б зараз покаятися і сказати правду, тоді Господь простив би її гріх. Але марнославство засліпило й її серце, тому вона відповіла: «Так, ти назвав правильну суму».
Петро запалав праведним гнівом: «Навіщо ж ви з чоловіком погодилися спокушати Духа Господнього? Ось заходять до господи ті, хто щойно поховали Ананія, і тебе винесуть». Тієї ж миті Сапфіра, так само як Ананій перед тим, упала замертво перед апостолом. Юнаки знов були змушені ховати покарану Богом людину. Вони винесли й поховали Сапфіру біля її чоловіка.
Всі, хто чули про смерть Ананія, ще більше злякалися, побачивши смерть і його дружини. Господь мусив покарати за таку неправду! Для Ананія та його дружини це було покаранням, а для всіх віруючих – пересторогою ніколи не обманювати Господа!
ЗАПИТАННЯ:
- Як вчиняли перші християни зі своїм майном?
- Що спонукало Ананія та Сапфіру замислити неправду?
- Що сталося з Ананієм та Сапфірою, коли вони обманули апостолів?
- Чи могла Сапфіра залишитися живою?