Святий Павло говорить нам, що дар Святого Духа вливається в серця (Рим. 5:5). Як це прекрасно, адже ми потребуємо Святого Духа, щоб наповнити свої серця і запалити їх Його любов’ю. Коли наші серця запалюються, вогонь Божої любові може освітити наш темний розум і перемінити нас, щоб ми стали із Христом одним духом.
Чому нам треба молитися до Святого Духа? Чи не міг би Він просто наповнити наші серця при нашому народженні та й по всьому? Святий Дух є найласкавішим і поважає нашу свободу. Він не увійде в наші серця проти нашої волі, ані не увійде, якщо наші серця вже зайняті або переповнені іншими бажаннями.
Святий Дух входить лише у звільнені покірні серця, а тоді їх цілком заповнює.
Отож, ми маємо звільнитися від усіх інших бажань і прив’язаностей, а тоді запросити Святого Духа увійти в наші серця і наповнити їх Його любов’ю. Не достатньо зробити це тільки раз.
Чому? Бо ми «протікаємо»! Ми є простими глиняними посудинами (2Кор. 4:7), до того ж уже надбитими, тож поступово ми втрачаємо повноту Духа.
Кожного дня ми маємо закликати Святого Духа знову прийти в наші серця і діяти так, як Бог хоче в нас діяти. Бог хоче розширити наші посудини, щоб ми могли отримати більше! Бог хоче перемінити нас! Наша переміна є Його бажанням, Його планом і Його метою для нас. Він хоче, щоб Святий Дух перемінив нас на Його синів і дочок і зробив нас членами Його сім’ї.
Одним зі способів, яким Святий Дух здійснює це перемінення, є Таїнства. Таїнства є обітницями, даними Ісусом, що діють через Святого Духа, довершуючи наше перемінення в Його Тіло. Через Хрещення ми очищуємося від наших гріхів і стаємо дітьми Божими. Через Миропомазання ми отримуємо печать Святого Духа, щоб виконувати діла Отця, здійснюючи справу Ісуса. Через Святу Євхаристію в повноті довершується наше втілення в Ісусі, бо ми входимо в сопричастя із Христом.
Молячись до Святого Духа, ми можемо поновити нашу частину обіцянки, у який вступаємо через таїнства, і ще повніше бути переміненими Святим Духом. Щоразу, коли ми взиваємо до Святого Духа і молимося: «Прийди, Святий Духу», то поновлюємо наші зобов’язання з таїнства Миропомазання. Ми зміцнюємося, щоб чинити справи Отця, свідчити про Ісуса і уприсутнювати Боже милосердя. У певному сенсі, ми ще повніше занурюємося у Святого Духа, або, іншими словами, у більшій мірі «охрещуємося» у Святому Дусі.
І щоразу, коли ми беремо участь у Службі Божій та приймаємо Святе Причастя, ми все більше і більше перемінюємося у Христі, молячись: «Даруй, щоб ми, які живимось Його Тілом і Кров’ю, могли сповнитися Його Святим Духом і стати одним тілом, одним духом у Христі».
Тож молімося всі до Святого Духа, щоб перемінив нас і ми могли стати справді святими й у більшій повноті піднесеними як члени Божої родини.