Так само, як у любові – як у кожній любові, – знання відіграє провідну роль й у наших стосунках з Богом, особливо в молитві. Потрібно знати, щоб любити; потрібно знати краще, щоб краще любити.
Знання Бога породжує любов до Бога і навпаки: любов, за висловом св. Августина, «прагне святого задоволення в любові», де вона оновлюється і зміцнюється в кращому пізнанні Господа (1. Час, украдений у Бога). – Ретельна медитація над Божою досконалістю приводить до того, що в нас розкривається великий фундаментальний підхід до молитви: поклоніння, прославляння, побожний страх, складання подяки, принесення себе в дар (2. Реагувати на Бога). – Наша надприродна здатність знати – це і є віра, часто приспана, тому важливо її пробудити, вправляти і розвивати через медитацію і молитву. Вона стає таким чином спраглою пізнання Бога живого (3. Знати, щоб любити). – Щоб дати Себе пізнати, Бог промовляє до нас по-різному. Це об’являється в Його ділах, зокрема в шлюбі, в якому знаходимо відображення Божої любови (4. Лист до Поля і Моніки). – Роздуми над вищими законами, які керують подружнім життям, дозволяють краще зрозуміти вимоги і багатство молитовного життя, яке є також зустріччю, поєднанням у любові (5. До нареченого). – Ще значно більше, аніж через Свої діла, Бог об’являється через Свої слова. Без медитації над Святим Письмом наша віра занепадає; і навпаки – підживлена Словом Божим, вона приносить рясні, чудові плоди (6. Сухий сад). – Не задовольняючись тим, щоб промовляти до нас через Свої діла і Своїх «речників», Бог, щоб дозволити нам пізнати Себе, послав нам Свого Сина. «Його слухайтеся» (Мт. 17:5) – це наказ Отця. Треба стати уважними до Нього – всім нашим розумом, усім нашим серцем, усім нашим єством (7. «Його слухайтеся»), – Отак, помалу, пізнання незмірних багатств Христових пробуджує в нас захоплення і любов, відкриває джерела молитви (8. «Незбагненне багатство Христа»), – З висоти хреста Христос робить нам найголовніше одкровення. Так само хрест є книгою, над якою ми повинні невтомно медитувати (9. Наймудріша серед книг). – Потрібно ще зрозуміти його мову: вона не є панегіриком стражданню, а проголошенням переможної любови (10. Молитися перед розп’яттям?).