«Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!…” (Мт. 14:28-30).
Ісус ішов по воді, а апостол Петро попросив Його дати йому силу піти до Нього. Ісус погодився, і апостол Петро пішов назустріч Господу по воді. Однак сила вітру подвоїлась, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Ісусе, спаси мене!»
Я хотів би дещо розповісти вам, щоби проілюструвати, про що саме щойно розповіло нам Слово Боже. У нашому житті ми зустрічаємося із багатьма складними обставинами і долаємо їх, тому часто починаємо вважати, що ми сильні, непереможні та розумні. Ви і я маємо безліч таких історій. Я наведу вам один приклад зі свого життя.
Багато років тому я вирішив збільшити час своєї ранішньої особистої молитви. Я знав, що найкращий час для молитви – ранній ранок, і це час, якому святі надавали перевагу, щоб перебувати в близькому контакті з Богом.
Коли я розпочав це нове молитовне життя, намір молитися конфліктував із дуже бурхливою, довгою і клопіткою роботою, яку я виконував уранці: купував і продавав акції на ринку акцій. Я надавав перевагу ринку акцій, і моє духовне життя не зростало.
Аж до одного дня… коли я почув, як Ісус говорить у моєму серці: «Я не бажаю ринку акцій!» Ісус хотів, щоб я зупинив своє гарячкове ранішнє життя і розпочав молитися. Рішення було дуже важким, оскільки ця діяльність мала в собі частину моїх прибутків. Ринок акцій або життя – це був тупик.
Врешті я відкинув ринок акцій і обрав життя, життя Ісуса в моєму серці – і я ані краплі не шкодую про це!
Чомусь я уявив собі, що я є дуже сильною і мужньою людиною… аж поки одного дня не опинився в ситуації, подібній до випадку з апостолом Петром. Я не мав ані місця, ані людини, де міг би знайти підтримку.
Давайте ще раз прочитаємо 30-ий вірш, щоб побачити, що трапилось з апостолом Петром і… зі мною.
Мій брате, багато з нас уже мали такий досвід апостола Петра; і, не маючи куди йти, не маючи нікого, хто міг би нас підтримати, ми волали до Ісуса, простягаючи руки до неба: «Ісусе, спаси мене! Ісусе, зціли мене! Ісусе, звільни мене!»
Як Він учинив з апостолом Петром, а також з апостолом Павлом, коли той говорить про «колючку в тілі» (2Кор. 12:7), так само Ісус ставить і нас у подібні ситуації, щоб наша гордість і самовдоволеність були розбиті та знищені і щоб ми більше ніколи не мали цієї впевненості у власних силах, у власній мудрості, але почали більше вірити в силу Ісуса Христа, нашого Господа. І багато разів ми взиваємо: «Ісусе, спаси мене!»
Коли ми звертаємось до Нього, Ісус має дві постави: до апостола Петра Він простягнув Свою руку, тримав його, витяг із води і допоміг подолати проблему, якою тієї хвилини було завдання втриматись на воді. Однак з апостолом Павлом, який просив Його забрати «колючку з тіла», Ісус повівся по-іншому: Він не забрав її, а сказав: «Досить тобі Моєї благодаті, бо сила Моя здійснюється в немочі» (2Кор. 12:9а).
Отож, коли ми взиваємо: «Ісусе, спаси мене! Ісусе, зціли мене! Ісусе, звільни мене!», – Ісус багато разів спасає, виліковує і звільняє нас. Але іншого разу Ісус прагне більшого взивання до Божого милосердя і віри в Його ласку, бо якщо не робитимемо так, то забудемо Його – Того, хто спасає, зціляє і звільняє. Він хоче, щоб ми були біля Його серця, бо Він любить нас, і за це хай буде Богові хвала!
Можливо, саме зараз ви перебуваєте в ситуації відчаю – через слабке здоров’я, сімейні, фінансові чи подружні проблеми або ж проблеми з власними дітьми. Переконаймося в любові Бога! Підніміть свою руку вгору і вигукніть, як апостол Петро (він не говорив, він кричав): «Ісусе, спаси мене!»
Підніми свої руки до небес, так, зараз… Вклади свою руку в руку Ісуса і закричи, як апостол Петро: «Ісусе, спаси мене!»
Взивай: «Ісусе, спаси мене! Ісусе, спаси мене! Ісусе, спаси мене!»
Це те, що нам слід робити не тільки сьогодні, не тільки завтра, але усі дні свого життя!
«Ісусе, спаси мене!»
Зверніть увагу зараз на те, що я хочу вам сказати, бо це щось чудове. Багато людей волає про спасіння, про зцілення і звільнення, але вони не знають, що тільки Ісус спасає, зціляє і звільняє. Ісус з любові до цих братів хоче зробити наші руки Своїми руками; Він хоче, щоб ми простягнули свої руки до Нього, щоб вони, як і ми, могли спастись. Ісус хоче спасти їх через кожного з нас. Вони не знають, до кого кричати про спасіння, але ми, які знаємо, що тільки Ісус спасає, зціляє і звільняє, мусимо простягнути свої руки і сказати: «В ім’я Ісуса встань і ходи! В ім’я Ісуса будь зцілений! В ім’я Ісуса будь звільнений! Ісус любить тебе, і ми також тебе дуже любимо. Хвала імені Ісуса!»
Коли я проголошую Слово Боже, я говорю те, що є в моєму серці. Я не говорю про те, що я почув, або про те, що я читаю, але те, чим я живу в цей момент. Я переживав спасіння у своєму житті і звертався до Нього. Не тільки у важкі хвилини… але в усі хвилини, простягаючи руки до небес і благаючи: «Ісусе, спаси мене!»
Якщо Ісус є Спасителем, то чому я маю сам долати проблеми? Я не бажаю сам стикатися з проблемами віч-на-віч, ні! Кожної хвилини я можу сказати: «Ісусе, спаси мене!» Я не буду чекати важких часів, щоб сказати: «Ісусе, спаси мене!» Це «Ісусе, спаси мене!» – кожної миті, кожної хвилини. На кожну маленьку проблему, яка виникає, – «Ісусе, спаси мене!»
Це ж так легко, правда? По-перше, Він набагато сильніший за мене. По-друге, Він має більше мудрості, ніж я. По-третє, саме Ісус помер на хресті за моє спасіння. По-четверте, саме Кров Ісуса має силу визволити мене, пробачити мої гріхи і подолати сатану. По-п’яте, я слабкий, малий, а Ісус є Той, Хто сильний. Чому я маю долати проблеми сам, не тримаючись за руку Ісуса?
Я більше не чекаю великих проблем, ні!!! Щодня, щохвилини я простягаю свої руки до небес і дуже рішуче говорю: «Ісусе, спаси мене!» Я намагаюсь робити це так, щоб інші не бачили, бо ніхто не зрозумів би цього; і коли я молюся сам у кімнаті, то роблю так, як апостол Петро: «Ісусе, спаси мене!» І Господь приходить, лікує моє серце, спасає і визволяє мене.
Тому ми не будемо більше чекати, правда? Зараз іще раз піднесіть свою руку та промовте голосно і сильно: «Ісусе, спаси мене!» У всі часи, важкі чи щасливі, шукаймо Ісуса, щоб осягнути наше спасіння і прославити Його та подякувати Йому за Його любов. Звикаймо користуватися силою імені Ісуса і триматись за Його руки, бо Ісус – могутній Спаситель і палко любить нас.
Спливло багато часу, доки я навчився цього. Бо немає нічого гідного похвали в тому, що ми долаємо труднощі самі. Крім того, чому б нам не шукати Ісуса набагато частіше, якщо Він любить нас і хоче, щоб ми зцілились і визволились у всьому нашому єстві.
Святий Петро показав нам, як ми маємо діяти: часто взивати в наших серцях і нашими устами: «Ісусе, спаси мене!»
І Господь приходить, бере нас за руку, говорячи так само, як Він говорив до апостола Петра: «Маловірний, чого усумнився?» (Мт. 14:31б).
Я чую зараз Ісуса, Який говорить до мого серця і до всіх нас: «Я завжди з тобою! Я люблю тебе! Я дуже тебе люблю! Я хочу, щоб ти спасся і приніс це спасіння до всіх своїх братів, бо вони також, як і ти, взивають про спасіння і не знають, до кого піти. Ти, який знаєш, до кого піти, скажи їм, у якому імені є спасіння, у якому імені є зцілення, у якому імені є визволення».
А ім’я, яке спасає – алилуя! – ім’я, яке зціляє, ім’я, яке визволяє, Бог не дав нікому іншому, а тільки нашому Господу Ісусу Христу. «Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:12б), тільки … Ісус!!! Слава і хвала Тобі, Господи!