«Та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної! Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було!» (Як. 3:8-10).
Слово Боже далі нам говорить: «Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо. Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло. От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! І язик то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни» (Як. 3:1-6).
Говорю вам: якщо хтось без гріха язика, нехай перший кине камінь! Насправді, не кожен з нас зміг би першим кинути камінь. Усі ми грішимо нашими язиками. Слово Боже продовжує говорити: «Бо чим серце наповнене, те говорять уста» (Мт. 12:34б).
Щоб дізнатися, що є в наших серцях, достатньо звернути увагу на наші язики, на те, що ми говоримо.
Чи можете уявити собі ситуацію, коли б ми записували наші розмови, а через кілька днів їх прослуховували? Я впевнений, що ми сильно здивувалися б.
У посланні святого Якова читаємо, що «багато ми всі помиляємось» (3:2а) і «не може ніхто із людей язика вгамувати» (3:8а).
Зверніть увагу: жодна жінка, жоден чоловік не може контролювати свого язика. Про це говорить нам Слово Боже.
Можливо, ви себе запитуєте: «Що мені робити, щоб я міг вгамовувати свого язика, щоб говорити тільки хороші слова, слова любові, прощення, слова, які пошановують ім’я Ісуса Христа, нашого Господа?!»
Якщо жодна жінка, жодний чоловік не може контролювати свого язика… Бог може. «Та можливе все Богові» (Мт. 19:26б).
Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
Якщо наші серця наповнені серіалами, порнографічними журналами і фільмами; якщо наші серця наповнені карнавалами, непристойними жартами, поганими іменами, поганими думками… Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
Те, що ми говоримо, є відображенням того, що живе в наших серцях. Легко дізнатися про те, що живе в наших серцях: просто зверніть увагу на те, що ви говорите, а також на те, що ви думаєте!
Якщо для нас неможливо контролювати власного язика, ми повинні наповнювати своє серце Словом Божим. Коли наші серця наповнені Словом Божим через читання, розважання над ним і життя ним, через міць і силу Святого Духа, наші вуста будуть промовляти те, чим наповнене наше серце! А з серцем, наповненим Словом Божим, наші уста будуть промовляти тільки послання любові, прощення, щастя, миру, єдності, примирення… послання, притаманні дітям, яких любить Бог-Отець. Хіба це не чудово, що таке можливо через Слово Боже?!
Зараз я пропоную вам піст, справжній піст, який подобається Богові Отцеві – піст на язик.
Чоловіки, знайдіть час для посту на ваші язики! Жінки, знайдіть час для посту на ваші язики!
Нещодавно я прочитав про те, що постити на язик варто більше, аніж не їсти нічого сорок днів. Набагато легше прожити сорок днів без їжі, аніж контролювати свій язик. Перемагаючи його, ми можемо отримати успіх тільки через силу імені та Крові Ісуса і через силу Його Слова.
Почнемо постити на язик просто зараз? Чоловіки, жінки, станьмо великою кількістю людей, які думають перед тим, як щось говорити. Шукаймо розпізнання Святого Духа, щоб знати, що ми думаємо, і говорити згідно з волею Ісуса, а не ворога, бо той, хто розділяє, хто проти любові і проти Слова Божого, не є Богом.
Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
Я впевнений, що якщо від сьогодні наші серця, наповнені силою Слова, силою імені та Крові Ісуса, наповнені Євхаристією, прославою, поклонінням та особистою молитвою, наші язики будуть промовляти тільки слова любові, щастя, прощення, миру і єдності на славу Ісуса Христа, нашого Господа.
Алилуя! Слава і хвала Тобі, Господи!
Чоловіки і жінки, молоді люди та діти, обережно! Наші язики ранять нас і глибоко ранять наших братів. А Біблія говорить: «Бо що тільки людина посіє, те саме й пожне!» (Гал. 6:7б).
Якщо ми сіємо зло, то пожнемо зло. Якщо сіємо добро, то й отримаємо добро. А сіємо ми за допомогою свого язика.
Тому сіймо Слово Боже! Сіймо любов, мир, щастя, прощення, щоб у відповідь усе це зібрати!
У своїх подружжях, своїх сім’ях, серед своїх родичів, друзів, сусідів, на роботі сіймо любов Божу за допомогою наших язиків! Даваймо свідчення, що навіть коли ми живемо у світі, повному страждань, ми можемо мати мир, надію, щастя і що ми можемо жити любов’ю і прощенням Бога.
Адже ми покликані бути свідками Ісуса. А про що ми можемо свідчити, якщо над нашими язиками не панує Бог, Його Слово?!
«На це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення» (1Пет. 3:9б).
Чоловіки, жінки, діти, підлітки, молоді люди, дорослі, старші, сьогодні Слово Боже з любові до нас хоче звільнити нас від нас самих, хоче розбити ґрати, які тримають нас у в’язниці злих слів із наших уст.
Бо чим серце наповнене, те говорять уста.
Немає можливості контролювати свого язика, не наповнивши спочатку серце Словом і любов’ю Божою.
Ми бачили людей, чиї серця були наповнені любов’ю та Словом Божим. Які слова мудрості, хвали, любові і щастя вони промовляють!
Оце шлях благословення! Ті самі уста, що благословляють і прославляють Господа, не можуть лихословити, не можуть обмовляти іншого!