Новий Заповіт однозначно стверджує: «Він – камінь, що ви, будівничі, відкинули, але каменем став Він наріжним! І нема ні в кім іншім спасіння. Бо під небом нема іншого Ймення, даного людям, що ним би спастися ми мали» (Дії 4:11,12). Ісус не припускає жодних сумнівів: «Я – дорога, і правда, і життя. До Отця не приходить ніхто, якщо не через Мене» (Ів. 14:6). І додає: «Я – двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться» (Ів. 10:9).
Ці слова викликають серйозне занепокоєння в тих (а таких немало), хто думає, що кожен може спастися по-своєму, і в тих, хто вважає, що поняття «єдина, яка спасає», застосоване до Церкви Христа, є проявом зарозумілости, що народилася ще тоді, коли Церква не задумувалася над визнанням інших релігій і виступала своєрідним монополістом у питанні спасіння людей.
Проте в біблійних текстах чітко сказано: дорога до раю вузька, двері – малі, і, згідно з четвертим Євангелієм, цими дверима є сам Христос. Лише Він визначає умови входу.
Отож спасаються лише християни? Ісус укотре дивує всіх: Він говорить про Себе не лише як про «двері», але й як про «Верховного Суддю»: «Дана Мені всяка влада на небі й на землі» (Мт. 28:18).
Опис Страшного суду захопливий і фундаментальний: Ісус об’являє «код доступу» у Рай.
«Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в’язниці і до Тебе прийшли? Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Мт. 25:31-40).
«Праведники» здивовані: вони не знали Христа, але Він заявляє: «Ви зустріли Мене в кожному зруйнованому житті, кожному безхатченкові, кожному наркозалежному, кожній сироті, кожному безробітному і в кожному, кому ви допомогли і кого полюбили». Здається, критерій саме такий.
Отож ніхто не може бути ні в чому впевнений, адже в кожному куточку світу ми маємо можливість зустріти Суддю світу особисто. Християни чудово це розуміють, адже їм відома дорога, двері й код доступу.
Питання бісів
Найлогічніше запитання Христові поставили біси: «Для чого Ти прийшов?» (див. Мр. 1:24). Місія Христа полягає в тому, щоб повернути людину в «земний рай», відновити Божий задум, остаточно звільнити її від темних сил, які їй загрожують, і від смерти, допомогти людям усвідомити свою гідність.
Якщо для цього Він має заплатити Своїм життям, то Він так і зробить.
Його ніхто не змушує, просто Він цього бажає сам і робить це, бо по-справжньому любить людей. Коли Христос помирав на хресті, то «Теж і первосвященики з книжниками глузували й один до одного казали: Він інших спасав, а Самого Себе не може спасти! Христос, Цар Ізраїлів, нехай зійде тепер із хреста, щоб побачили ми та й увірували» (Мр. 15:31,32).
Однак Ісус не зійшов з хреста, і, як би це парадоксально не лунало, саме тому ми віримо в Нього.