Філістимляни були свого роду терористами у світі приблизно три тисячі років тому. То були кровожерні, агресивні люди, які блукали по світу, вбиваючи всіх, хто траплявся їм на шляху.
Книга Суддів розповідає історію про те, як селянин на ім’я Шамґар врятував Ізраїль від винищення, власноручно убивши києм шістсот філістимлян. (Кий – це двометрова дерев’яна палиця з гострим залізним наконечником.)
Книга Суддів двічі згадує ім’я Шамґара, що досить дивовижно, зважаючи, що він був «ніким»: «А по ньому був Шамґар, син Аната. І побив він филистимлян шістсот чоловіка києм на худобу. І він теж урятував Ізраїля» (Суд. 3:31). «За днів Шамґара, сина Анатового, спорожніли дороги, подорожні ж ходили крутими дорогами» (Суд. 5:6).
Коли Шамґар побачив, що його родині й народу загрожують філістимлян, він, мабуть, уже держав кий у руці, тому що то було знаряддя, яке він використовував кожного трудового дня, переганяючи своїх волів через поля. За потреби це знаряддя обернулося в смертоносну зброю. Убивство шестисот сильних воїнів власноруч видається недосяжним подвигом, однак Шамґару це вдалося.
Я бачу три причини його успіху і хочу перелічити їх, тому що ми з вами мусимо їх знати. Дехто з нас стикається з неймовірними труднощами. Не такими, щоб самому здолати шестисот, але все одно досить важкими. У декого з нас ці труднощі фізичні. Можливо, ви одержали медичний діягноз, який годі змінити. Ви зіткнулися з ворогом, і ніхто не сподівається, що ви переможете. Можливо у вас фінансові труднощі, і вам важко повірити, що «бо для Бога можливе все!» (Мр. 10:27).
Сумніваюся, що будь-хто з нас постав перед шістьмастами убивцями, як Шамґар. Попри це, він досяг успіху тоді, коли зазнав би невдачі слабший чоловік, – і тільки тому, що спирався на ці три прості істини:
- Він почав, не зволікаючи,
- Він користався з того, що мав.
- Робив те, що міг.
Я усвідомлюю, що вони видаються аж надто простими. Але, як і чимало простих речей, вони виявляються глибокими, коли придивитися до них.
Він почав, не зволікаючи. І де саме? Він був селянином, і почав на своєму полі. Поле, де він вирощував врожай, стало його полем бою.
Шамґар не був у війську. Він не навчався воєнного мистецтва. Та й могутнім його не назвеш. Я певен, що він бажав би опинитися в інших обставинах, тому що його становище не було ідеальним. Простий селянин, який мав родину, сусідів і жодного захисту від філістимлян. Він розумів, що годі змінити щось у майбутньому, не зробивши для цього чогось особисто.
Це нагадує мені історію Тома Монагана, засновника Доміно-Піца. Він почав, не зволікаючи, 1960 року з однієї невеликої крамнички, де продавав піцу. Вісім років він ледве зводив кінці з кінцями. На восьмому році вогонь дощенту спалив його крамничку, і страхова компанія відшкодувала йому лише один цент від долара втрат. Він не знав нічого, крім піци, а тому відкрив ще одну крамницю. Йому довелося працювати по 100 годин сім днів на тиждень, і за весь цей час він узяв лише одну тижневу відпустку – на медовий місяць. До 1971 року він набрав боргів на суму 1,5 мільйона доларів – і це чималі гроші як для боргу, коли немає жодного способу повернути його.
Тож, досі перебуваючи на своєму «полі», яким був бізнес з продажу піци, він вирішив спробувати щось радикальне. Він вирішив обмежити меню самою піцою та доставляти її клієнтам свіжу й гарячу – безкоштовно – замість того щоб чекати, поки вони прийдуть по свою піцу до крамниці. Його задум виявився вдалим. Він був до такої міри вдалим, що чимало інших наслідували його бізнес-план. До 2007 року мережа Доміно-Піца розрослася до 6100 крамничок у Сполучених Штатах і багатьох інших країнах. Нині Том Монаган один з найбагатших людей країни, і більшу частину своїх грошей він використовує на благочинність. Монаган затявся на своєму і не опускав рук.
У Новому Заповіті читаємо: «Допоминайся вчасно-невчасно» (2Тим. 4:2). Потрібно бути готовими і приготованими до всього. Слово вчасно в грецькій мові (eukairos) пов’язане з нагодою. Іншими словами, нам краще готуватися тепер, коли начебто нічого не відбувається, тому що час зміниться і з’явиться нагода діяти. Коли приходить нагода, треба бути готовим до неї. Інколи перепадає лише один шанс.
Шамґар використав, що мав. Він не мав танка М1 чи гвинтокрила «Чорний яструб». Його можливості були вкрай обмежені.
Він мав лише кий. Цей інструмент не був зброєю. Але він використовував його щодня в роботі і вмів добре орудувати ним.
А який ваш «кий»? Бог дав вам його. Він забезпечив вас чимось таким, що ви могли би використати у своєму становищі. Це може бути річ, що добре вам знайома. Він хоче показати її вам і бажає, щоб ви використовували її сповна, з упевненістю й силою, застосовуючи всі свої здібності. Я певен, що Шамґар не волочив ноги, виходячи в поле зі своїм києм, і не буркотів до жінки через плече: «Гаразд, мила, мабуть, мені доведеться піти і боротися нині з філістимлянами. Мабуть, мене таки уб’ють, але піти мушу». Ні, гадаю, запал направду кипів у ньому.
Гадаю, що Шамґар палав гнівом, ревучи на ціле поле. Чи він відразу напав на всіх шестисот філістимлян, чи підстеріг їх у засідці, ми не знаємо. Мені до вподоби думка, що він нанизав їх по одному у вузькому місці. Може, він убивав «тільки» тридцять чи сорок за один раз, і врешті кілька тих, що зосталися живі, озирнулися навколо і побачили замість дикого війська закривавленого чоловіка з києм у руці.
Шамґар використав, що мав, а саме свій кий – і свій ентузіазм. Чи знаєте ви, що слово ентузіазм походить від грецького кореня entheos, що значить «у Бозі» або навіть «одержимий Богом». Якщо ви в Бозі, а Бог у вас, ентузіязм мусить переповняти вас. Потрібно бути зарядженими своїм життям. Запал був таким самим визначальним фактором успіху Шамґара, як і його кий.
Ви також можете узяти, що маєте під рукою, і скористатися ним. Ви можете, як той малий хлопець у Євангелії, віддати свій обід Ісусові, щоб Ісус помножив його. Віддайте Богові, що маєте, і диво станеться. Диво станеться завдяки тому, що ви вже маєте і чого ще не маєте.
Це саме те, що завжди казала людям Матір Тереза. Після того, як вона уславилася своїм успішним служінням недужим і вмираючим людям індійської Калькутти, прихильники ходили услід за нею. Вони казали: «О Матір! Я хочу робити те саме, що ти! Я хочу віддати усе, що маю, і долучитися до твоєї роботи!»
І вони завжди чули від неї ті самі три слова: «Знайди свою Калькутту». Тобто вона говорила: «Твори свою мрію». А також казала: «Користайся з того, що маєш».
Якось Генрі Форда спитали: «Який ваш секрет успіху?» Він відповів: «Почавши, закінчуй». Він знав, що говорить, тому що пережив п’ять банкрутств і припустився кількох досить жахливих помилок – забувши, наприклад, про зворотній хід у своїй першій «Бляшанці Ліззі».
Шамґар не йшов на бій, припускаючи, що зазнає невдачі. Він не йшов з переконанням, що нічого змінити не може. Це ніколи не спадало йому на гадку. Він просто пішов з тим, що мав, і зробив усе, що міг. Він витерпів. Він не поступився і не втік.
Мартін Лютер Кінг також користався з того, що мав. Коли він ходив до коледжу Морхауз в Атланті, Джорджия, його викладачі з красномовства написали йому зауваження на одній з промов, яку він виголосив перед класом: «Мартіне, якщо ти далі будеш вживати таких високих слів і пишної мови, то ніколи не зможеш досягти успіху в ораторському мистецтві». Мене завжди цікавило, чи той професор дивився, як Кінг вийшов на подіум та виголосив свою промову «Я маю мрію». На щастя, Кінг використав свої «високі слова і пишну мову» та зробив з ними все, що міг.
Робіть усе, що можете, тими засобами, які маєте. У нас є ще одна таємна зброя, якої не згадує Шамґар, – молитва. З молитвою в арсеналі ми можемо набагато більше, ніж без неї. Молитва переносить нас у ті місця, куди годі потрапити особисто. Е. М. Байндс сказав: «Молитви безсмертні. Молитви переживуть покоління, переживуть епоху, переживуть світ».
Годі переоцінити важливість молитви для успіху в усьому, що ви робите. Коли Ісус сказав: «І коли що просити ви будете в Імення Моє», – Він мав на увазі молитву (див. Ів. 14:13). Усе можливе, якщо ви будете молитися (див. Мт. 19:26; Мр. 9:23; 10:27; 14:36).