Якщо я подарую вам десять центів, то ви, мабуть, не дуже зрадієте. Якщо я дам вам ще одну таку монету і скажу, що дарую вам її, ви тільки похитаєте головою, дивуючись ще більше. Коли я далі даруватиму вам десятицентові монети, поки у вас їх не буде аж двадцять, ви можете виявити певний інтерес, але все одно будете губитися в здогадах, чого я намагаюся досягти.
Якщо замість десяти центів я запропоную вам купюру в тисячу доларів, ви, безперечно, відразу зрадієте; і якщо я збільшу цей подарунок до двадцяти тисяч, ви будете вражено дивитися на мене, коли усвідомите, як вам пощастило. Ви будете плакати від радости, і вам, мабуть, відразу захочеться розповісти комусь іншому про чудовий дар, який ви отримали. Як чудово поділитися цією новиною з іншими! Решту свого життя ви будете говорити про це: “Чи я розповідав тобі про двадцять тисяч доларів, які отримав у подарунок?”
Бог дав нам багато чудових дарів. Про них може попросити будь-хто. Але ми знаємо їх тільки як десятицентові подарунки. Десять центів не викликають у нас радости. Наше серце не починає битися швидше, коли ми думаємо про такий подарунок. І ми не плачемо від вдячности та радости, коли згадуємо про Божу доброту. У чому ж проблема? У Божих дарах? Ні, це ми живемо в десятицентовому світі!
Багато людей, які ходять до церкви, розцінюють Божий дар вічного життя як десятицентовий подарунок. Вони вважають, що мають докладати зусиль, щоб жити праведним життям і зберегти свій (безкоштовний) дар. Важкі зусилля в намаганні жити праведним життям доводять їх до такого напруження, що вони часто сумніваються, чи старання бути християнином справді того вартує.
Не дивно, що вони не ставляться з великим ентузіазмом до того, щоб поділитися Доброю Новиною з кимсь іншим. Для них християнство означає просто ходити до церкви в неділю, уникати речей, які могли би принести їм багато радости, і класти свої зароблені важкою працею гроші на тарілку для пожертв.
Якщо це ваше “спасіння”, то я розумію, чому ви всі свої вільні вечори присвячуєте перегляду телепрограм і чому вам ніколи не спадає на гадку поговорити зі своїм сусідом чи незнайомцем на вулиці про чудесну Божу любов до нас. Якщо для вас Божий дар вартий десяти центів, то навіщо їх отримувати більше? Ви можете обійтися без десятицентових дарів.
Але якби ви отримали дар у тисячу доларів, то хотіли б іще! І розповіли б усім, де вони можуть отримати свій дар.
Ми всі хочемо дарів, які вартують тисячу доларів. Американці витрачають мільярди доларів щороку, сподіваючись на виграш. У нас є вроджене бажання володіти тим, що має справжню цінність.
Дари Бога вартують більше, ніж мільйони доларів. Він дає їх не тільки тим, хто дотримується певних мінімальних стандартів поведінки. Вони доступні всім, хто прийме їх. Христос вже заплатив за кожен дар, який Бог хоче нам дати.
“Бо написано: Я погублю мудрість премудрих, а розум розумних відкину!” (1Кор. 1:19).
Те, що Бог прощає гріхи і дає вічне життя як безкоштовний дар, не узгоджується з нашим уявленням про життя. Нам прищеплювали думку, що ми отримуємо тільки те, на що заслужили чи за що готові заплатити. Божий задум дати нам безкоштовний дар здається нам настільки неможливим, що ми намагаємося додати щось до Його пропозиції.
“Я буду гідний прийняти Його безкоштовний дар, коли зроблю те або те”, – кажемо ми.
Бог дає життя через Ісуса Христа, – навчає св. Павло. “А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням” (1Кор. 1:30).
Для нас головне запитання полягає в тому, чи має Христос владу і силу дати нам вічне життя, не вимагаючи, щоб ми заслужили на це. Якщо ви вважаєте, що в Нього немає сили й влади, то ви мусите зробити щось для примирення з Богом. Ви будете змушені впродовж усього життя прагнути задовольнити Його вимоги. Але Слово Боже проголошує, що якими б не були ваші намагання, ви не зможете стати такими добрими, як вимагає Він.
“Через Нього прийняли ми благодать і апостольство на послух віри через Ім’я Його між усіма народами” (Рим. 1:5).
Павло отримав кілька “купюр у тисячу доларів” і він був радий! Він був готовий розповісти про це всьому світові.
“Правда бо Божа з’являється в ній з віри в віру, як написано: А праведний житиме вірою” (Рим. 1:17). Ця Добра Новина звіщає нам, що Бог готує нас до неба – коли ми віритимемо, що Христос нас спасає.
Павло сказав, що Бог готує нас. Якщо Бог робить це, то чи можете ви бути певні, що Він зробить це правильно? Чи є у вас додаткові можливості для вдосконалення Божого діла? Чи готові ви зустрітися з Ним наприкінці життя, якщо будете тим, ким Він зробив вас?
Ми не зможемо зробити себе достатньо добрими, скільки б ми не намагалися.
Ніколи не можна заслужити Божої прихильности, намагаючись бути достатньо добрим. “Бо жадне тіло ділами Закону не виправдається перед Ним, Законом бо гріх пізнається” (Рим. 3:20).
Що більше ви дізнаєтеся про те, що правильне, то більше усвідомлюєте, якими неправедними ви є. Тільки горді серцем відчувають, що вони наблизилися до певного ступеня особистої доброти. Христос – це єдина неегоїстична, безгрішна Особа у світі. Тільки Його присутність у вас робить вас трохи кращими від найгрішнішої особи, яка коли-небудь жила!
“Тож де похвальба? Виключена. Яким законом? Законом діл? Ні, але законом віри. Отож, ми визнаємо, що людина виправдується вірою, без діл Закону” (Рим. 3:27-28).
Павло наголосив, що його доктрина віри не була новою. Він вказав на те, що Бог прийняв Авраама не за його добрі діла, а за віру.