Так. Ти, дитинко, пройшла дуже довгий шлях!
Дуже добре, що немає зв’язку між людьми минулого та майбутнього. Покоління минулого постійно би вказувало на наші помилки, щоб зберігати та пропагувати мудрість свого віку. Замисліться над прикладом про жінок в армії. Є причина, чому чоловіки не допускали такого служіння. Для пояснення їхньої присутности там є своя причина. Це пов’язано з дітьми та визнанням суспільства їхньої залежности від своїх матерів. Ситуація, коли діти залишаються вдома з батьками, у той час як їх дружини беруть участь у воєнних діях, повинна нас шокувати. Немає жахливішого доказу кризи сильної половини сьогодні, ніж те, що чоловіки допускають воювання дружин, сестер та дочок замість себе. Хіба це не подібне до ховання чоловіка в ліжку з головою під ковдру, у той час як дружина бореться з самозванцем, що вдерся до будинку? Хіба сучасні чоловіки втратили гідність?
Я би хотів наголосити на важливости такого розуміння чоловіка для сім’ї. Соціолог Джордж Гілдер дуже гарно про це сказав у чудовій книзі «Сексуальне насильство». Він висловлюється чітко: самотній чоловік (як клас) дуже часто є загрозою для суспільства. Поки чоловіки не стануть відповідальними за сім’ї, їхня сексуальна агресія залишатиметься неприборканою та руйнівною. Він пише:
«Чоловіки скоюють понад 90% жорстоких насильств, 100% зґвалтувань, 95% грабежів. Серед чоловіків – 94% п’яних водіїв, з ними пов’язано 70% суїцидів, 91% насильств над сім’ями та дітьми. Неодружені чоловіки вписуються в діяпазон між 80 та 90 процентами в межах цих категорій соціяльної патології, і в середньому вони менше заробляють, ніж інші групи в суспільстві – так, менше, ніж незаміжні жінки, чи жінки, які працюють. Страхові агенти скажуть вам: неодружені чоловіки також менш відповідальні щодо сплати рахунків, у разі керування автомобілем та в інших ситуаціях. Чоловіки спричиняють не лише проблеми в сім’ї, але й інші проблеми в суспільстві.»
Гілдер розвиває думку: жінки, на відміну від чоловіків, від природи більш налаштовані на стабільність. Материнський інстинкт (його існування є очевидним для кожної культури світу) пробуджує бажання мати впорядкований дім та стабільне джерело доходів. Жінки прагнуть впевнености для себе та дітей.
І тут проявляється краса божественного задуму. Коли чоловік закохується в жінку і віддає всього себе, щоб турбуватися про неї, захищати та підтримувати, він відразу стає опорою суспільного порядку. Замість марного витрачання сил на похіть та бажання чоловік працює в поті чола, щоб побудувати дім, відкласти кошти на майбутнє та знайти добре оплачувану роботу. Його егоїстичні прагнення відходять на задній план. Його сексуальні пристрасті знаходять вихід. Він розуміє, що таке гідність, – так, чоловіча гідність, – тому що він потрібен своїм дружині та дітям. Такі стосунки є правильними.
Якщо суспільство складається з мільйонів сімей, побудованих за таким взірцем, то нація є сильною, її існування стабільне. Шлюб як такий має велике значення для суспільства. Але за відсутности шлюбу руйнація всього навколо є неминучою. Коли в чоловіків немає стимулу дбати про дім, з’являються залежність від наркотиків, схильність до алкоголізму, сексуальних розваг, спостерігається нестабільність на роботі, а також проявляється агресивна поведінка в культурі. Таке відбувається з багатьма темношкірими сім’ями. Уряд сплачує рахунки. Кому потрібен у такому разі чоловік? Він дає потомство та щезає. Він відчуває приниження і виявляє ворожість до культури, що відштовхнула його. Все починається з нездорових стосунків між особами протилежної статі, і це руйнує сім’ї, а, відповідно, і життя загалом.
На щастя, життя нас попереджає і тим самим скеровує в правильне русло. Багато американців переосмислили своє ставлення до ролі чоловіка після трагічних подій 11 вересня 2001 року. Героїзм виявили пожежники, поліцейські, навіть бізнесмени на літаку – вони робили все можливе, наражаючись на небезпеку, для порятунку країни та людей, – щоб нагадати нам про призначення чоловіка.
Пегі Нуман, редактор відомого журналу, описує таке відродження старих традицій у статті «З поверненням, Дюку»:
«Коли я була маленькою, відомий актор Джон Вейн вважався героєм та символом Америки. Він виглядав сильним, але мовчазним. Я жила в Америці, коли висміювали мужність Джона Вейна як чоловіка. Це робили багато людей, не лише феміністки, а також борці за мир, представники інтелігенції та інші. Можна навіть сказати, що сам Вуді Аллен своїми насмішками та пародіями знищив його.
Мені бракує Джона Вейна.
Але зараз мені здається.., що він повернувся. Здається, що він повернувся 11 вересня. Здається, що він біг нагору сходами, рятував дітей і розгрібав руїни…
Я вважаю, що він повернувся таким, яким був раніше. І саме вчасно».
Сподіватимемося, Пегі має рацію. Ми не можемо знехтувати біблійним призначенням чоловіка та жінки в нинішній історичний період. Це не означає, що кожна жінка повинна стати матір’ю чи навіть домогосподаркою. Але жінка має перетворитися на ту, яка матиме гідність, повагу та підтримку. Повинна простежуватися чітка відмінність між чоловіком та жінкою, яка відображається в одязі, звичаях. Чоловіки мають прагнути забезпечувати та захищати сім’ї, навіть у разі необхідности віддати своє життя за них. Діти повинні бути тим найдорожчим, що є в сім’ї. Діти мають порозумітися з матерями, і це є найбільшим пріоритетом у суспільстві. Хлопцям та дівчаткам потрібно знати: вони рівноправні, проте відрізняються один від одного. Кожній особі необхідно усвідомити свою приналежність до статі. І тоді в життя не втрутяться жодні авангардні правила.