Тепер розглянемо не проблему загалом, а деякі поради для тих, хто переживає подібні труднощі. Повертаючись до своєї попередньої поради, я закликаю всіх (чоловіків та жінок) прочитати книгу Конвея. Він присвятив триста сторінок проблемі, яку я описую в одному чи двох розділах. У кінці своєї книги «Чоловіки в період кризи середнього віку» Конвей дає десять порад під заголовком «Що мені допомогло». Там він говорить про лікувальні властивості вправ, висування перед собою нових завдань, цінність музики, розмов, відпочинку, читання Біблії та молитви для відновлення рівноваги. Я не повторюватиму тих самих ідей, а наголошу на двох чинниках, яким Конвей приділяє менше уваги.
По-перше, я хочу обнадіяти чоловіка, що переживає кризу середнього віку. Подібно до науковців, які спеціалізуються на прогнозуванні поведінки людини під час важких періодів, ми також можемо передбачити способи вирішення цієї проблеми. Тут придасться аналогія з підлітками: обидва періоди тривають досить коротко, перехідний вік провокує відчутний неспокій, зневіру в собі, самоаналіз та хвилювання. На щастя, ні підлітковий, ні середній вік не є постійною пасткою, що чатує на жертв. Радше ці періоди варто сприймати як двері, куди ми всі повинні зайти і звідки маємо вийти. Потім ми повернемося в нормальний стан (якщо ви не припуститеся жахливих помилок за відчайдушних намагань справитися з ситуацією).
По-друге, я хочу наголосити на основній причині кризи середнього віку й пояснити своє розуміння цього. Причиною є те, що Біблія називає «побудувати будинок на піску». Можна бути послідовником Ісуса Христа і приймати Його відкуп за гріхи та одночасно залежати від цінностей та поглядів оточення. Тому молодий чоловік-християнин та батько може весь час присвячувати роботі, але бути скнарою, переживати за статус у суспільстві, його приваблюють молодість та розваги. Ймовірно, у цьому випадку вибір та бажання виявляться несвідомими; вони лише відображатимуть безбожні цінності суспільства і виступатимуть своєрідною проекцією.
Чоловік може не тільки дотримуватися нехристиянської поведінки, а й прагнути всього, про що мріє, на початку свого дорослого життя, особливо якщо початкова стадія є успішною. Чоловік стикнувся з небезпекою. Якщо ми орієнтуємося на цінності та принципи, які суперечать освяченій віками мудрості Слова Божого, то будуємо на піску. Рано чи пізно зірветься шторм, і все те, що ми так важко здобували, зруйнується.
Якщо бути лаконічним, то криза середнього віку дуже сильно впливає на тих, хто живе тимчасовими перспективами цього світу. Чоловік не сумує за своєю молодістю, наприклад, коли свято вірить, що його життя є лише приготуванням до чогось набагато кращого. Бог не стає ворогом для чоловіка, який день за днем був із Ним у сопричасті та любові. Стосунки між чоловіком та дружиною менш напружені в період кризи середнього віку, якщо партнери зміцнюють відносини від дня одруження. Криза середнього віку відображає день розплати за аморальні цінності, нікчемні цілі та безбожні підходи.
Це пояснює мої спостереження і те, чому більшість чоловіків за такої кризи титанічно працюють. Вони будують величезні замки на піскових пляжах матеріялізму, залежать від грошей, статусу, успіху та задоволення своїх егоїстичних потреб. Звичайно, для дружини, дітей, друзів та Бога часу просто не залишається. Вперед! Давай! Поспішай! Плануй! Вкладай! Готуйся! Працюй! Чоловіки працюють чотирнадцять годин на день в офісі, без відпустки, до ночі. Тоді, після двадцяти років такого існування, вони починають замислюватися над цінностями. І запитують себе: «Чи я хочу прожити так все життя?». Вони надто пізно розуміють, що гналися за кар’єрою і рухалися в неправильному напрямку.
Напевно, тепер читачі розуміють, чому я так критикую від початку книжки надто стрімкий стиль життя. У західному суспільстві саме цей негідник руйнує сім’ї, відданість християнству, внутрішню стабільність та добробут дітей. На мою думку, занадто велика заклопотаність є фальшивою ноткою в симфонії американських цінностей. Цей чинник пробуджує навіть у сорокарічного чоловіка бажання втекти та сховатися.