Понеділок: Думайте лише найкраще
Якби вони впали, підійме одне свого друга! Прп. 4:10
На підлозі в будинку Арта і Наомі Хант були розкидані гайкові ключі, викрутки і безліч шматочків металу і дерева дивної форми. Що це планувалось? Сконструювати новий гриль на газ. Арт знав, що Наомі мала більше навиків до механіки, але він сам вирішив скласти своє найновіше доповнення до їхнього арсеналу кухонних пристроїв. Поки Арт бився над завданням, його дружина спостерігала. Зрештою процес взагалі призупинився, і Арт неохоче попросив поради в Наомі. Але замість того, щоб просто висловити свою думку, Наомі взяла викрутку і почала завершувати роботу сама.
Не дивно, що Арт відчув себе обезсиленим, некомпетентним і нездатним. Зараз він стояв перед вибором. Він міг подумати найкраще або найгірше про дії Наомі. Якщо б він вважав їх поганими, подумав би: “Вона ж бере керівництво у свої руки. Вона не впевнена в моїх здібностях”. А, вважаючи її дії найкращими, він сказав би собі: “Вона зайшла далі, ніж я її просив, але вона просто намагається мені допомогти. Все гаразд”. Арт обрав другий варіянт.
У життєвих стосунках ми регулярно приходимо до таких емоційних роздоріж. Ми можемо піти одним з шляхів: бути більш терпимими до партнера або скористатись своїм правом образитись. Якщо ми обираємо бачити лише гарні наміри нашого партнера і базуємо нашу реакцію на підставі цих намірів, то ми ідемо дорогою, яка веде до тісного зв’язку і подалі від непотрібних конфліктів. Як зрозумів Арт Хант, його справді важливим завданням було будівництво його стосунків з Наомі, а не складання нового пристрою.
Тільки між нами…
- Як ми зазвичай реагуємо, коли один з нас втручається, щоб допомогти иншому?
- Чи ми бачимо тільки найкращі мотиви один одного? Якщо ні, то чому?
- Чи хтось з нас дає иншому причини, щоб сумніватись у наших мотивах?
Дорогий Боже, моя половина є Твоїм дарунком мені, і я вдячний. Допоможи мені завжди вірити, бачити і діяти найкраще. Пошли мені милосердя, щоб я дозрів (ла) у цьому. Амінь.
Вівторок: Розділене бачення
Серце мудрого чинить розумними уста його. Пр. 16:23
Хіба не дивно, як посеред неприємної сімейної сварки ми можемо приховати наш поганий настрій у той момент, коли дзвонить телефон чи сусід стукає в двері? Вас коли-небудь тихий дитячий голос запитував про таку різку зміну настрою? Иноді ми ставимось до тих, кого любимо, найгірше, і діти дуже швидко розпізнають це лицемірство.
Марк Хетфілд, сенатор з Орегону і батько чотирьох дітей, сказав, що його дружина якось вжалила його словами: “Я лише хочу, щоб ти був таким же терплячим з дітьми, як зі своїми виборцями”. І він не один такий. У нас усіх бувають такі моменти, які можна назвати “розділене бачення” – коли ми ставимось до знайомих терпляче, а втрачаємо терпіння або навіть зневажаємо тих, хто живе під одним дахом з нами. Ми думаємо про найгірше. Ми накидаємось на кожен недолік. Ми ніколи не упускаємо нагоди, щоб виголосити палку промову. І як результат – найбільше ранимо людей, про яких піклуємось.
Пора влаштувати один одному невелике затишшя вдома. Якщо ми кажемо, що наші половини, діти і батьки є найважливішими людьми в нашому житті, то можемо довести це, виявляючи до них таку саму доброту, якою ми б обдаровували найшанованіших наших гостей.
Тільки між нами…
- Чи ми є такими ж терплячими один до одного вдома, як до гостей і незнайомих нам людей?
- Чому, на твою думку, ми можемо бути такими різкими один до одного?
- Як ми можемо допомогти один одному уникати “розділеного бачення”?
Отче, відкрий наші очі, щоб ми дивились один на одного так, як дивишся на нас Ти. Пробач нам нашу лінивість і егоїзм, які так легко проникають у наші сімейні стосунки. Допоможи нам бути обережними в наших словах і вчинках, щоб таким чином ми могли тішити Тебе. Амінь.