Бог є абсолютно постійним за Своїм характером, і це є хорошою новиною, але тоді, коли йдеться про рису Його характеру. Інколи постійність – це погано. Я знаю багато нечесних, ледачих, брехливих людей. В їхньому випадку постійність перетворюється на величезну проблему.
Але коли ми говоримо про Бога – Його могутність, Його присутність, Його знання, Його обіцянки, Його милосердя, Його щедрість та все інше – стає очевидним, що будь-яка зміна не призведе ні до чого доброго. Якби Бог змінився, то це означало б, що Він повинен бути менш милосердним. Він повинен бути менш відданим. Він менше би зі мною спілкувався і менше керував мною, проте я цього не хочу, а Ви?
Я можу хотіти змін дружини, дітей, друзів, церковної спільноти – і звичайно, я прагну змінитися сам, – але я не хочу, щоб змінювався Бог.
Тільки подумайте. Будь-яка продукція вдосконалюється. Ви можете створити пральний порошок, який відбілює одяг і є кращим для довкілля. Ви можете покращити свою улюблену кашу, додавши більше вітамінів, зробивши її більш хрусткою чи корисною, але чи можете Ви вдосконалити всезнання? Як Ви можете вдосконалили всемогутність? Як Ви можете вдосконалити ідеальну праведність? Єдиний спосіб зміни Бога – це стати меншим, ніж Він є. Біблія стверджує, що цього не трапиться ніколи, бо в Ньому «нема переміни чи тіні відміни»[1].
Зверніть увагу: у Ньому не просто немає переміни, у Ньому немає і тіні відміни. Бог навіть не починає відхилятися від праведности, Він навіть ногою не поворухне. Він є постійним. У світі, де все змінюється (а це зазвичай означає, що все занепадає), Бог залишається непохитним у кожному аспекті Свого характеру.
Саме в цьому світі незмінність починає надзвичайно втручатися в наше життя. Незважаючи на повчання Святого Письма, незважаючи на християнський досвід, який старанно передавався століттями, у мене все ще трапляються напади сумнівів, пов’язаних із Богом. Інколи, коли напруга в житті зростала, я собі шепотів: «Не думаю, що Бог знає про це». Може, Він є всезнаючим, але якимось чином це залишилося поза Його увагою.
Або ми опиняємося в складних ситуаціях – катастрофа здається неминучою, а Бог нібито далеко – і зі страхом собі говоримо: «Я не думаю, що Він зараз поряд зі мною. Можливо, Він вперше зробив перерву на п’ятнадцять хвилин».
Або ми занапащуємо себе шкідливими звичками, вплутуємося в небезпечні стосунки чи бачимо, як кохана людина потрапила в пастку явно непереборних несприятливих обставин, і тихо стогнемо: «Може, Бог є всемогутнім, але не думаю, що навіть Він має силу вирішити цю проблему».
Ймовірно, ми собі кажемо: «Бог Мойсея, який розділив море. Бог Давида, який подолав Голіята – таким Він був на початку. Але роки зробили своє».
Дехто з нас боїться, що Бог втратив Свої навички. Його фастбол (м’яч у бейсболі, який кидає пітчер і який летить зі швидкістю 90 миль за годину) уже не вистрілює так, як колись. Кидок дугою зависає в повітрі, і, взагалі, Його удари вже не такі пробивні, а ті, що за межами поля, неспроможні ухилятися від усіх цих кидків, спрямованих прямо на них.
На це Бог відповідає нам через пророка Малахію: «Бо Я, Господь, не змінююся»[2]. Бог був всезнаючим завжди, таким навіки і залишиться. Бог завжди знатиме про Вас усе. Він завжди буде поруч. Кожного разу, коли Ви ступаєте на літак, можете бути спокійними, адже Бог є також там. Він не сидить вдома в ці дні. Він не бере Собі випадкових вихідних. Він не втратив Своїх навичок.
Яким Бог був, таким і залишився, і ми можемо безмірно користатися з цієї цінної істини. Бог, Який підтримував Самсона, Гедеона та Павла, прагне надати Свою підтримку і мені, і Вам, бо Він не змінився. Це є доброю новиною для відданих людей і приголомшливою для самовдоволених.
Погана новина для самовдоволених
У той час, як віддані віруючі можуть знайти спокій у незмінності Божого характеру, інші дуже сподіваються, що Бог із роками пом’якшав. Можливо, Ви думаєте: хоча Бог виявив непіддатливий характер у Старому Заповіті, Він дещо пом’якшився в Новому Заповіті і зараз, дві тисячі років по тому, просто дивиться донизу, посміхається, кажучи: «Ну що, хлопці є хлопці, а дівчата дівчатами – гадаю, вони досить добре поводилися цього року».
Буду з Вами відвертим: Бог ненавидить гріх не менше, ніж десять тисяч років тому. Вас не судитимуть інакше, ніж Адама та Єву, тому що Бог не має для нас інших стандартів. Його стандартом була і завжди буде досконалість: один гріх – і Ви за нього відповідаєте.
Ось у чому річ.
Не сподівайтеся «вислизнути» від Бога, Який цими днями є менш пильним. Такого не трапиться. Якщо Ви вчинили той один гріх і не приєдналися до духовного плану захисту Ісуса Христа, то всупереч своїм бажанням залишитеся беззахисними.
У Вашингтоні, як і в інших містах, на дорогах є спеціяльні смути для автомобілів із декількома пасажирами. Якщо Ви ідете цією смугою в час пік і не маєте необхідної кількости пасажирів, то ризикуєте сплатити штраф у сумі шістдесят п’ять доларів. Однак інколи, коли стаються аварії чи під час державних свят, заборони на ці смуги знімаються – і Ви можете вільно ними користуватися. В інших випадках водії наражаються на ризик. Вони виїжджають на смути, сподіваючись, що в дзеркалі заднього огляду не з’явиться поліцейський автомобіль. Але з Богом усе інакше.
Його заборони ніколи не знімаються. Він не змінює Своїх правил згідно з календарем чи для певного покоління. Він не робить винятків для тих чи інших ситуацій. Бог не скаже: «Гаразд, виливай свою злість на всю сім’ю. У тебе був важкий день на роботі. Я розумію. Цього разу твій гріх не спрацьовуватиме проти тебе».
Яка полохлива думка, чи не так? Але пам’ятайте: той самий Бог, Який ніколи не змінює Свої закони, так само ніколи не припинить пропонувати милосердя, любов, безпеку та благословення.
Незмінна безпека
Одного ранку п’ятирічний Тод забрався на моє ліжко і ми провели за розмовою декілька хвилин. За звичкою я пригорнув його і сказав: «Я люблю тебе, синку».
«Я також люблю тебе, татку».
Тоді я вирішив додати дещо нове. Я сказав: «Знаєш, я божеволітиму від любови до тебе решту свого життя».
«Навіть коли я виросту?»
«Так, синку, навіть коли ти виростеш».
«Навіть коли мені буде тридцять?»
«Так, хлопчику, навіть коли тобі буде тридцять. Я все ще божеволітиму від любови до тебе».
Коли Тод заснув на моїх руках, я помолився за нього. «Будь ласка, сину, не марнуй часу і не хвилюйся, що я колись тебе розлюблю».
Однак я сам змарнував багато годин, непокоячись через те, коли Бог припинить мене любити, чи бути милосердним до мене, чи благословляти мене. У книзі Малахії 3:6 та в Посланні апостола Якова 1:17 обіцяють, що я не стану першою людиною, про яку Бог забуде. Такої людини не існуватиме взагалі, тому хвилювання – просто гаяння часу.
Ця незмінна безпека у світі, сповненому невизначености, є фундаментом. Ви дивилися нещодавно на створену двадцять років тому карту? Зважаючи на зміни – від розпаду Радянського Союзу до змін в Африці – можна зробити висновок: ми живемо у світі, в якому немає і натяку на постійні державні кордони. Ви колись вивчали написану десять років тому книгу з астрономії? Нещодавні супутникові дослідження просунулися надто далеко від того, що ми знали десять років тому.
По суті в кожній галузі науки знання застаріває відразу після його опису.
Але знання про Бога, Якого ми шукаємо, є знанням на віки. Якщо за дві тисячі років люди все ще сприйматимуть тексти англійською, хтось зможе взяти цю книжку й отримати стільки ж користи від усвідомлення характеру і незмінности Бога, скільки сьогоднішній читач.
І навпаки, написане для нас тисячі років тому залишається актуальним зараз. Оскільки ми знаємо все про Бога, Якого ми шукаємо, то дехто може запитати: «Тоді, що цей Бог хоче від мене?»
Боги стародавніх поган відповіли б: «Віддайте нам своїх первістків і спаліть їх на вогні». Боги з інших релігій могли б відповісти: «Переконайтеся, що Ви дотримуєтеся всіх правил». Але відповідь Бога, Якого ми шукаємо, здатна Вас здивувати. Бог, Якого ми шукаємо, каже: «Віддай Мені своє серце. Простягни руки. Одягни своє взуття. Ідемо по життю разом».
[1] Якова 1:17
[2] Малахії 3:6