Коли ми говоримо про природні схильності жінки, то не можна забувати про її здатність (яка межує з внутрішнім примусом) говорити про власні почуття. Справа почуттів для жінок куди важливіша, ніж це може видаватися пересічному чоловікові. Ця здатність водночас є великою потребою (яку чоловіки дуже часто не задовольняють) бути вислуханою, потребою поділитися власними емоціями з близькою особою.
Часто ця потреба настільки глибоко закорінена в жінці, що стає правилом говорити про власні почуття, емоційні пережиття. У контактах між мамою та маленькою дитиною така здатність є безцінною, вона позитивно впливає на розвиток дитини. Однак чоловікові, який не розуміє потреб жінки, це може бути нестерпно.
Наведімо приклад: дружина після повернення з пологового будинку провела перший день наодинці з новонародженою дитиною. Цілісінький день був переповнений емоціями: то дитина пчихнула, то заплакала, то зробила купку (але якусь дуже дивну)… Врешті дитя спокійно засинає, а мама тривожно прислухається, чи воно дихає… Весь день минає доволі напружено. Жінка почувається страшенно втомленою, вона навіть не встигла з’їсти сніданок, уже не згадуючи про те, що в помешканні – суцільний гармидер. Втомлений чоловік повертається додому з роботи, а дружина зустрічає його зі словами:
– Нарешті ти вдома. Знаєш, о 9.15 купка була якась дивна, а об 11.08 почалася гикавка. А коли малюк заснув о 12.15, то мені здалося, що він перестав дихати…
– Дай мені спокій. У мене справді серйозні проблеми на роботі, а ти мені морочиш голову такими дурницями.
– Як це? Тебе власна дитина не цікавить! Який із тебе батько?!
Спокійно. Дорогі жінки, ми також цікавимося власними дітьми, але по-іншому, по-чоловічому. Ми не так очікуємо звіту з «розвитку подій», як хочемо знати «кінцевий результат». Дитина жива – все добре. Здорова – значить можна впасти на диван і кілька хвилин відпочити. Дитина хвора – тоді я готовий, незважаючи на величезну втому, везти її в лікарню. Але не очікуйте від мене, щоб після повернення з роботи я уважно вислуховував безглузді розповіді про колір і консистенцію дитячого калу.
Дорогі панове, погляньмо на справи без зайвих емоцій. Чи внутрішня потреба дружини поділитися своїми емоціями та переживанням є морально поганою? Звичайно, ні! А хіба чоловік не повинен задовольнити потребу дружини, адже, як знаємо, від цього залежить, якою вона буде в сім’ї? Його не мусить цікавити «матерія», про яку говорить дружина. Його має цікавити дружина, про потреби якої він зобов’язався дбати. Якби чоловіки знали, як багато залежить від виконання цієї жіночої потреби, то безперечно (хоча б з огляду на егоїзм та обачливість) ревно й уважно слухали б розповіді про «колір і консистенцію дитячого калу». Жінка, чоловік якої не вміє слухати, мусить поділитися тим із кимось іншим…
А потім у чоловіка виникають претензії, що дружина про все розповідає мамі, подругам на роботі. А якщо з’явиться чоловік, який захоче вислухати її уважно і доброзичливо? Той чужий чоловік, наповнюючи її велику нездійснену емоційну потребу, природним чином стає ближчим, аніж власний чоловік!!! Коли власний чоловік не задовольняє емоційні потреби жінки, а чужий може заповнити ті прогалини, то це може стати основною причиною втечі дружини з подружжя та розлучення з її ж ініціятиви. Панове, не легковажте почуттів власних дружин, бо це не лише почуття, це аж почуття.
| Практична конкретна порада, яка завжди ефективна
Поважай почуття дружини, навіть якщо ти їх не розумієш. Корисніша справжня повага до почуттів, аніж нереальна спроба зрозуміти ці почуття «до кінця». Повага та серйозне ставлення до навіть несерйозних почуттів жінки – це велика мудрість, яка приносить справжню користь чоловікові. |