«Стережіться виставляти свою милостиню перед людьми, щоб бачили вас; а як ні, то не матимете нагороди від Отця вашого, що на небі. Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.
А як молитеся, то не будьте, як ті лицеміри, що люблять ставати й молитися по синагогах та на перехрестях, щоб їх бачили люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері, і помолися Отцеві своєму, що в таїні; а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно.»
Одного разу на Близькому Сході я якось вирішив прогулятися після обіду. Дорогою додому я відчув легкий голод і купив плитку шоколаду в придорожньому наметі. Прийшовши додому, я приготував чашку чаю, розгорнув шоколадку і відламав шматок. На щастя, перш ніж покласти його до рота, я поглянув на нього – і відразу ж з криком кинув на підлогу, оскільки він виявився «живим». Те, що зовні здавалося звичайною плиткою шоколаду, усередині було сотнею черв’яків, що звиваються.
Ісус добре знав про такі речі, які зовні виглядали добре, але були гнилими зсередини. У цьому уривку Нагорної проповіді Він проникливо говорить про те, як слід жити, що б усе наше життя було подібне до цілісної плитки шоколаду.
Слово «милостиня» (грец. δικαιοσύνην) у вірші 6:1, дослівно перекладається, як «праведність» і фактично означає те ж саме, що і «життя згідно із Заповітом» у попередньому розділі (див. 5:20). У Євангелії від Матвія слово «праведність» багатозначне, але основний його сенс дозволяє зрозуміти, що в Ізраїлю є особливі зобов’язання перед Господом. В 5-му розділі «праведність» людини означає, що вона наслідує Закон і у своєму житті, і в духовних спонуканнях. В 6-му розділі говориться про три основні обов’язки юдеїв: про милостиню, молитву і піст. Ісус тут акцентує увагу на тому, яке важливе значення має мотивація людини: якщо будь-який з цих обов’язків виконується напоказ, то така праведність нічого не вартує.
Ісус не каже, що зовнішні прояви благочестя не мають значення. Він хоче, щоб люди продовжували давати гроші незаможним, молилися день за днем і належно постили. Але важливо робити все це не для людей напоказ, а для Господа і заради Господа. Основа усієї Нагорної проповіді – шлях до того, як зробити богоугодними всі наші справи.
Ісус допускає, що, виконуючи всі ці заповіді, ми отримуватимемо духовні блага. Багато християн вважають, що вони не повинні думати про винагороду за свої справи. Чому ж Ісус повторює, що наш Небесний Отець винагородить нас (вірші 4 і 6)? Ясно, що Ісус не так сильно турбується про безкорисливу поведінку, «альтруїзм», як іноді турбуємося ми; фактично Він пропонує нам підходити до справи прагматично. Адже якщо ми весь час думатимемо про те, чи досить чисті і щирі наші спонукання, ми знову зосередимо надто багато уваги на собі і власних високих ідеалах. Ісус хоче, щоб замість цього ми любили Бога і старалися все робити лише заради Нього.
Для духовенства, професійно залученого в богослужіння, теж велика небезпека здійснювати його напоказ – більше заради людей, ніж заради Бога. У цьому випадку Ісус дає спеціальні вказівки, як випробувати чистоту свого внутрішнього життя. Він радить: подаючи милостиню, намагайтеся відразу ж забути про це, щоб ваші дії були віддзеркаленням чуйної і безпосередньої Божої щедрості. Кращий спосіб досягти цього – здійснювати добрі справи таємно.
Те ж саме стосується і молитви. Ви – та людина, ким є наодинці із собою. Загляньте в себе і поговоріть зі своїм Отцем Небесним, не афішуючи це. Не слід демонструвати свою набожність у довгих розмовах, хоча є слова, які тримають нас подібно до каркаса. Ісус дав ці слова апостолам. Та все ж найголовніше – робити добрі справи з Богом, а не напоказ.
Ісус не каже про те, яка нагорода чекає на нас. Суть у тому, що краще благо – просто знання Бога. Усіх інших благ ви не дізнаєтеся, поки не спробуєте жити так, щоб уся ваша поведінка була віддзеркаленням духовного життя, сфокусованого на Богу.