«Учень не більший за вчителя, а раб понад пана свого. Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його! Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах. І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні. Чи не два горобці продаються за гріш? А на землю із них ні один не впаде без волі Отця вашого. А вам і волосся все на голові пораховано. Отож, не лякайтесь, бо вартніші ви за багатьох горобців.»
Який заклик найчастіше повторюється в Біблії? Можна припустити, що це одна з порад: «будьте собою!», «радійте!», «молиться!», «поклоняйтеся Господові від щирого серця!», «жертвуйте більше грошей убогим!» Але це не так. Правильна відповідь – це заклик, що повторюється у віршах 26, 28, 31: «Не лякайтеся!»
Легко зрозуміти, чому Ісус радив апостолам не лякатися. Він попереджав, що їх переслідуватиме влада, що вони зазнаватимуть фізичне і моральне насильство, підозри і кепкування. Усього цього цілком достатньо, щоб боятися, але, проте, Ісус каже Своїм учням: «Не лякайтеся!».
Чому ж? Спочатку Він називає не ті причини, на які ми чекаємо. Врешті-решт, Ісус дійсно скаже: «Тому що Бог потурбується про вас». Але у віршах 26-27 Він каже, що лякатися не треба, оскільки з часом усе приховане стане явним. Чим же це може допомогти апостолам? Багато хто вважає, що істотна причина для страху – як би їх таємні думки несподівано не були розкриті. Ісус стверджує, що явною стане саме сила віри і відданості апостолів, і всі побачать, що вони йшли за істинним Месією Ізраїлю. Те, що здавалося упертістю і самовпевненістю, у світлі істини виявиться терпінням і непохитною рішучістю йти за Господом. Іншими словами, правда і справедливість восторжествують, і той, хто жив просто і чесно, буде врятований. І це має обнадіювати апостолів значно більше, ніж слова про те, що Господь потурбується про них у земному житті.
Але все таки Ісус застерігає апостолів від тих, хто може занапастити і душу і тіло людини (в. 28), хоча у вірші 31 Він знову каже: «Не лякайтеся». Багатьох християн спантеличив цей уривок з Євангелія, тому його слід розібрати детальніше. Ісус вважав, що в Ізраїлю є не лише вороги видимі, що вбивають тіло (римляни, Ірод і його прибічники), але і невидимі вороги – біси, які могли занапастити душу. Біси діяли за часів Ісуса і продовжують губити людей сьогодні. Біси використовують прагнення Божих людей до справедливості, схиляючи їх до помсти, щоб тим самим погубити їх душу. Люди, покликані нести світло, дуже ризикують, коли починають боротися із злом за допомогою ще більшого зла. Ця дорога веде прямо до геєни. Тільки цього Ісусові учні і повинні боятися. Але потім Ісус каже, що Господь любить Своє творіння і потурбується не лише про кожну живу істоту, але навіть про волосся на голові людини. І віра в це має переважити всі страхи і побоювання.
Тепер треба прояснити один дуже важливий момент. Деякі вважають, що Ісус говорить тут про самого Бога, здатного і тіло погубити, і душу відправити до пекла. Але це зовсім не так. Бог – єдиний, кого не варто боятися. Йому можна довірити своє життя, душу, тіло – словом, усе.
Я іноді слухав шанованих і серйозних християнських проповідників, які відчитували парафіян за їх молитви про звичайнісінькі речі, такі, як місце на стоянці, гарна погода для церковного свята, повернення втраченої речі. Звичайно ж, є безліч важливіших речей, про які ми не повинні забувати молитися. Але якщо Господь дійсно піклується про кожного горобця і волосся на нашій голові, це означає, що для Нього немає нічого занадто незначного.
У даному контексті цей уривок з Євангелія стає зрозумілим. Ви вартуєте більше, ніж ціла зграя горобців, тому будьте певні, що Господь знає і піклується про кожну дрібницю у вашому житті. Він піклується про вас і тоді, коли ви спокушаєтесь чи знаходитеся в небезпеці. Ісусовим послідовникам належить боротися з ворогами видимими і невидимими. Але вони повинні пам’ятати, що Той, Кому вони служать, сильніший за найсильнішого з цих ворогів.