«Тоді Царство Небесне буде подібне до десяти дів, що побрали каганці свої, та й пішли зустрічати молодого. П’ять же з них нерозумні були, а п’ять мудрі. Нерозумні ж, узявши каганці, не взяли із собою оливи. А мудрі набрали оливи в посудинки разом із своїми каганцями. А коли забаривсь молодий, то всі задрімали й поснули. А опівночі крик залунав: Ось молодий, виходьте назустріч! Схопились тоді всі ті діви, і каганці свої наготували. Нерозумні ж сказали до мудрих: Дайте нам із своєї оливи, бо наші каганці ось гаснуть. Мудрі ж відповіли та сказали: Щоб, бува, нам і вам не забракло, краще вдайтеся до продавців, і купіть собі. І як вони купувати пішли, то прибув молодий; і готові ввійшли на весілля з ним, і замкнені двері були. А потім прийшла й решта дів і казала: Пане, пане, відчини нам! Він же в відповідь їм проказав: Поправді кажу вам, не знаю я вас! Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!»
Усі гості вже приїхали і розсілися по місцях. Грав орган. Жених і дружка приїхали за півгодини до церемонії. Фотографи чекали. Усі квіти були красиво розставлені. Хор повторював псалми. А нареченої все ще не було. Мені належало звершувати весільну церемонію, тому я затурбувався, вийшов з церкви і завернув за ріг. І тоді вдалині я помітив машину нареченої, яка застрягла в заторі. Врешті-решт вона з подружками вирішила піти пішки, але їм треба було перетнути дорогу. Я зробив крок на бруківку в повному церковному облаченні і зупинив рух. Водії почали вітально сигналити, люди махали руками і вигукували побажання щастя. Весілля відбулося, але із запізненням на 15 хвилин.
У кожній культурі є свій спосіб відзначати весілля, і завжди можуть виникнути різні неприємності (у нашому випадку – через машини). Я знав одну сім’ю, яка для весільної церемонії замовила зайву машину, – просто про всяк випадок. У деяких місцях Близького Сходу і зараз збереглися ті елементи весільних звичаїв, які описані в цьому уривку. У нас люди зазвичай не одружуються посеред ночі, але в біблійній культурі були прийняті нічні процесії з факелами, причому жених прибував на весільний бенкет пізніше за всіх.
Багатий місцевий колорит цієї євангельської притчі може привести в замішання людей іншої культури. Що вона може додати до попереджень про те, що треба бути завжди готовим? Як і притча про мудрого і нерозумного рабів, вона глибоко йде корінням у древню єврейську традицію. Тут Премудрість і Безрозсудність з Книги приповістей Соломонових представлені двома групами юних дівчат. П’ять мудрих дів готові в будь-який момент підлити масла у свої каганці, а п’ять нерозумних згадують про це, тільки коли стало вже надто пізно. У цій історії «олива» може означати благі справи, віру, любов – чи будь-яку з християнських чеснот. Але суть справи все ж саме в тому, що треба бути готовим будь-якого моменту. Цікаво, що всі дівчата, включаючи «мудрих», засинають (в. 5), хоча в 13-му вірші Ісус велів Своїм учням не спати. Матвій хоче нагадати нам про те, що рано чи пізно настане момент, коли людям, які не підтримують свою постійну готовність до Божого пришестя, доведеться пошкодувати про це.
У цьому Євангелії Ісус вже говорив про Себе як про жениха (9:15), а у вірші 22:2 мова йшла про царя, що дає бенкет з нагоди весілля свого сина (22:2). Згадка про жениха на початку цього розділу – новий натяк на месіанство Ісуса, яке стає явним з тієї миті, як Він прибув в Єрусалим.
Це означає, що в притчах говориться не лише про кінець часів – про той великий і жахливий день, якого християни все ще чекають. Протягом всього часу Свого пастирства Ісус йшов до Своїх людей як Месія. Увесь Ізраїль був запрошений на шлюбний бенкет, але люди розділилися на «мудрих», що пильнують в очікуванні приходу Христового, і «безрозсудних», яким Він скаже грізні слова: «Не знаю вас». І вчення Ісуса в Нагорній проповіді, і притча про рабів, і притча про дів (у розділах 24-25) у своєму головному значенні повинні прочитуватися однаково – як завдання, поставлене Богом перед Ізраїлем того часу.
Але це зовсім не означає, що ці тексти втратили свою актуальність для нас. Ми вступили в нову еру, коли світ має жити, керуючись рятівним законом Христовим. І в наші дні – не менше, ніж за часів Ісуса – нам необхідно пам’ятати Його застереження про те, що ми можемо залишитися неготовими до настання вирішального моменту.