«І вийшов над море Він знов. А ввесь натовп до Нього приходив, і Він їх навчав. А коли Він проходив, то побачив Левія Алфієвого, що сидів на митниці, і каже йому: Іди за Мною! Той устав, і пішов услід за Ним. Коли ж Він сидів при столі в його домі, то багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з учнями Його; бо було їх багато, і вони ходили за Ним. Як побачили ж книжники та фарисеї, що Він їсть із грішниками та з митниками, то сказали до учнів Його: Чому то Він їсть із митниками та з грішниками? А Ісус, як почув, промовляє до них: Лікаря не потребують здорові, а слабі. Я не прийшов кликати праведних, але грішників на покаяння.»
На одній роботі мати «товсту шкіру» – корисна риса. Наприклад, у сучасній західній країні потрібні міцні нерви, щоб керувати рухом транспорту або відповідати за автостоянку. Цілий день видаєш людям квитанції на стоянку або штрафуєш, якщо залишили автомобіль у недозволеному місці. Розлючені автовласники скаржаться на несправедливість, ніби, вони тільки на хвилинку і пригальмували, а на них вже накинулися. Яке це, коли день за днем на тебе кричать за те, як ти робиш свою справу?
А якщо ця людина на автостоянці на додаток служить іноземному уряду, який вам ненависний, і який ви мрієте повалити? Допустимо, правила стоянки були введені зовсім нещодавно, і люди, які роками ставлять свої машини в одному і тому ж місці, тепер за це ж саме зобов’язані платити штраф. Я б не позаздрив працівникам цієї автостоянки.
А тепер поставте себе на місце Левія, сина Алфія. Він збирав мито в Капернаумі. Що це означає, на кого він працював?
Очевидно, працював він на Ірода Антипу. Після смерті Ірода Великого в 4 р. до Р.Х. його велике царство розділили три сини: Архелай отримав південь, тобто Юдею, Антипі дістався північний регіон – Галілея і частина долини Йордану, а Пилипу – територія, яку ми тепер називаємо Голанськими висотами (вона охоплювала і частину Сирії). Володіння Антипи і Пилипа розділяла річка Йордан у південній її частині від гори Ермон до моря Галілейського. Капернаум був останнім містом для подорожуючого на схід, з царства Антипи в область Пилипа, або першим на західному шляху в Галілею. Як і сьогодні, при перетині кордону (чи за користування шосе, територією аеропорту) доводилося платити мито.
Більшість євреїв прекрасно пам’ятали, як ще нещодавно цей же шлях вони долали безкоштовно. А тепер з них беруть гроші. На кого вони кричали, бурчали, кого проклинали? Їх гнів обрушувався на голову Левія Алфієвого.
Ніхто не знає, чому він погодився на таку роботу. Ймовірно, іншої не було. Важко сказати, наскільки лояльно він ставився до сім’ї Ірода і до Антипі. Більшість євреїв ненавиділи і зневажали увесь цей рід, але Іродовим нащадкам належала влада, їх підтримували римляни, так що тут нічого не вдієш. Зате Левій служив зручною мішенню для всіх. Гнів і досада роз’їдали його серце і душу.
Але одного разу повз проходив Ісус. Він не став кричати і сваритися, Він навіть не бурчав. Він знову вчинив несподівано – Він покликав митаря: «Іди за Мною!». І Левій, не приховуючи подиву, піднявся і пішов. А як би ви вчинили? Уперше за багато років хтось звернувся до нього, як до людини, а досі всі зневажали його.
Але в цьому заклику можна розрізнити прихований натяк: досі Левій працював на людину, що носила титул юдейського царя. Тепер він потрудиться на іншого Царя. Так Марко підводить нас до тієї хвилини, коли Петро від імені Дванадцяти сповідує Ісуса Месією, царем Ізраїльським (8:12).
У ту пору люди ще не сприймали Ісуса як кандидата на царський престол. Він був в їх очах чи то цілителем, чи то людиною, яка влаштовувала цікаві застілля з дебатами. Чому цілитель? Ну, Він же бродив по околиці і зціляв людей, причому не лише від фізичних недуг, але і духовно хворих, як Левій, рятував відщепенців, знехтуваних через їх роботу або спосіб життя. А причому тут застілля? Але ж Ісус, наслідуючи деяких старозавітних пророків, описував Царство Боже як великий бенкет, куди будуть покликані усі. От це якраз мало кого влаштовувало. Ви ж не хочете сидіти за одним столом зі злодюжкою або податковим інспектором?
Як може Ісус, проповідник, запрошувати до Себе людину, подібну до Левія, якого всі навколо вважають «грішником», втіленням тих, хто не відповідає жорстким вимогам Закону і таким же чітким політичним очікуванням, хто не складає опозицію Іроду і Риму? Це ж просто неприпустимо! Марко знову показує нам, як і чому Ісусове служіння із самого початку викликало опір на усіх рівнях – соціальному, культурному, політичному – але особливо релігійному. Поступово зростає напруга, яка в Єрусалимі призведе до вибуху.
Але важливіша Ісусова відповідь критикам і насмішникам. Він вірний Своєму покликанню – покликанню лікаря. Який сенс, якщо лікар матиме справу виключно із здоровими людьми? Лікар має йти до хворих. Служіння Ісуса – зціляти не лише фізичні недуги, але весь ізраїльський народ, а потім і весь світ. Заради цього доводиться порушити очікування людей, які вважають за краще записувати усіх, хто їх не влаштовує, у число «відкинутих», і надалі не цікавитися їх долею.
Ці слова і вчинки Ісуса продовжують звучати в сучасному світі, нагадуючи нам, що час настав (пора пацієнтові звернутися до лікаря), закликаючи дивитися на речі з Божого погляду (а не з погляду респектабельності, що затуляє від нас справжню реальність), вимагаючи, щоб ми несли Його цілющу силу всюди, де в ній є потреба, щоб і ми скликали інших на великий бенкет, що преображає людину.