«І сталось, як молився Він у місці одному, і коли перестав, озвався до Нього один із Його учнів: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів. Він же промовив до них: Коли молитеся, говоріть: Отче наш, що єси на небесах! Нехай святиться Ім’я Твоє, нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі. Хліба нашого насущного дай нам на кожний день. І прости нам наші гріхи, бо й самі ми прощаємо кожному боржникові нашому. І не введи нас у випробовування, але визволи нас від лукавого! І сказав Він до них: Хто з вас матиме приятеля, і піде до нього опівночі, і скаже йому: Позич мені, друже, три хліби, бо прийшов із дороги до мене мій приятель, я ж не маю, що дати йому. А той із середини в відповідь скаже: Не роби мені клопоту, уже замкнені двері, і мої діти зо мною на ліжкові. Не можу я встати та дати тобі. Кажу вам: коли він не встане, і не дасть ради дружби йому, то за докучання його він устане та й дасть йому, скільки той потребує. І Я вам кажу: просіть, і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам! Бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а тому, хто стукає відчинять. І котрий з вас, батьків, як син хліба проситиме, подасть йому каменя? Або, як проситиме риби, замість риби подасть йому гадину? Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона? Отож, коли ви, бувши злі, потрапите добрі дари своїм дітям давати, скільки ж більше Небесний Отець подасть Духа Святого всім тим, хто проситиме в Нього?»
Задзвонив телефон. Прийшло повідомлення, що мій молодший син, співак, збирається летіти на літаку зі своїм хором в іншу частину світу. Я ще устигав зателефонувати йому і побажати удачі. Я зателефонував, і ми славно поговорили. Мені не завжди вдається уловити, в який момент я перестаю бути батьком і стаю другом.
Як батьківство, так і дружба пояснюють багато що в тому, що стосується Бога і молитви. Насправді навчання може йти в двох напрямах. Можна уявити собі земних друзів і батьків, а потім усвідомити, що Бог схожий на них. Але буває і так, що батьку потрібно довго і уважно вивчати Боже батьківство, щоб його власне стало бути все більше схожим на Боже. І, підозрюю, більшість наших дружніх стосунків зміцнилися б, якщо б ми частіше роздумували про Бога як про Друга.
Мабуть, це незвичайна і вражаюча картина: Бог-Друг, Який спить у ліжку разом зі Своїми дітьми. (Ми звикли до слів про те, що Бог – наш Отець, хоча не завжди задаємося питанням, що це в точності означає; але те, що Бог – наш Друг, для нас не так очевидно.) Ісус має на увазі такий дім, в якому усі домочадці сплять на підлозі пліч-о-пліч, так що якщо батько вночі підніметься, прокинеться і вся сім’я. Мої діти вже пройшли цей етап (моя дружина і я найчастіше прокидаємося, коли вони повертаються додому опівночі, а то і пізніше), але, звичайно, якщо вночі вам постукають у двері, приємного тут мало.
Проте зовні – друг, у якого серйозна проблема, а сплячий друг може і хоче йому допомогти. Закони гостинності на Близькому Сході були строгими, і якщо до вас заходив подорожній, що потребував притулку і їжі, ви були зобов’язані їх йому надати. Друг, який стоїть на вулиці, знає, що друг, що улігся спати, зрозуміє його; він і сам вчинив би так само, опинися він на його місці.
Тут важлива наполегливість. Зовсім не завжди Бог схожий на сплячого Друга; Ісус акцентує лише один момент у цій метафорі: Він заохочує свого роду «святу зухвалість» – стукайте в двері наполегливо, просіть невідступно, старайтеся, щоб хазяїн здався і послухав ваше прохання. Саме такою має бути наша молитва. Це не та формальна рутинна молитва, яку ми повторюємо машинально, немов вивчений урок. Це – поєдинок із силами пітьми, і ті з нас, хто хоч краєм ока побачив світло, покликані битися в молитвах – за мир, за примирення, за мудрість. Покликані просити тисячу всяких речей для світу і для церкви, якихось речей для власної сім’ї, друзів, сусідів і – небагато – для самих себе.
Звичайно, молитися треба про дуже багато що. От чому тут такі важливі дисциплінованість і постійність. Якщо ви віддасте все хвилинному натхненню, то ніколи не зможете стати істинним заступником, через чиї молитви Божа любов сходить на весь світ. Але оскільки все це невідкладне, важливе і складне, молитва має бути чимось більшим, ніж просто обов’язком і певним регулярним заняттям. Формальні молитви, включаючи офіційну літургію в храмі, життєво важливі для підтримки духовного здоров’я дуже багатьох людей, але вони подібні до металевої обшивки автомобіля. Щоб він міг їздити, потрібно паливо, а щоб молитви були дієвими, теж потрібна енергія: у даному випадку це – завзятість і навіть крайня упертість, з якими ви стукаєтеся в двері свого сплячого друга. У вашому скрутному становищі ви сподіваєтеся на його допомогу.
Але, втім, для всіх нас набагато зрозуміліше і ближче буде образ Бога як Отця. Це не просто картинка із сімейного життя, хоча, звичайно, вона лежить в основі цього образу. Ісус не випадково порівнює Бога з батьком, що дає дітям їстівну їжу, а не зміїну отруту. Якщо колись ми впадали в спокусу розглядати Бога як тирана, якому доставляє насолоду давати нам те, що не є для нас благом, нам варто оживити в пам’яті образи цього уривка. У цих метафорах відчувається і гіркота. Образ Бога-Отця повертає в той час, коли Ізраїль перебував у рабстві і потребував позбавлення. «Ізраїль – первородний син Мій, – оголошує Бог фараону через Мойсея і Аарона, – відпусти народ Мій». Віднині звертатися до Бога із словом «Отець» означає закликати Бога Виходу, Який дає звільнення. Царство цього Бога не за горами, воно несе хліб голодним, прощення і позбавлення з рабства пітьми – грішникам. Як ми вже встигли помітити, Лука привертає увагу до цих тем у двох останніх вивчених нами розділах.
Отже, «молитва Господня», як її багато хто називає, – це не просто набір випадкових прохань. Це молитва для людей, які йдуть за Ісусом по дорозі до Царства. Ісус йшов в Єрусалим, щоб діяти там від імені зганьбленого народу Божого. Він йшов, щоб зробити новий «Вихід», у результаті якого довгождане Царство Боже стане реальністю. Він передбачив хліб для цієї подорожі, і «заломлення хліба» мало стати знаком Його присутності в церкві, знаком єдності Його послідовників. Він вже запропонував прощення і мав намір довести його Своєю смертю. Він вимагав від Своїх послідовників, щоб вони, наслідуючи милість свого Бога, прощали не лише один одного, але і своїх ворогів. І, як ми вже побачили, Він розв’язав війну із силами зла, війну, вирішальна битва в якій мала розігратися на Голгофі. Ця молитва витікає з місії самого Ісуса. Вона була задумана універсальною і складена як зразок молитви для всіх послідовників Христових.