«А як люди збиралися, Він почав промовляти: Рід цей рід лукавий: він ознаки шукає, та ознаки йому не дадуть, крім ознаки пророка Йони. Бо як Йона ознакою був для ніневітян, так буде й Син Людський для роду цього. Цариця південна на суд стане з мужами роду цього, і їх засудить, бо вона з кінця світу прийшла Соломонову мудрість послухати. А тут ось Хтось більший, аніж Соломон! Ніневітяни стануть на суд із цим родом, і засудять його, вони бо покаялися через Йонину проповідь. А тут ось Хтось більший, ніж Йона!
Засвіченого світильника ніхто в сховок не ставить, ані під посудину, але на свічник, щоб бачили світло, хто входить. Око твоє то світильник для тіла; тому, як око твоє буде дуже, то й усе тіло твоє буде світле. А коли б твоє око нездатне було, то й усе тіло твоє буде темне. Отож, уважай, щоб те світло, що в тобі, не сталося темрявою! Бо коли твоє тіло все світле, і не має жадної темної частини, то все буде світле, неначе б світильник осяяв блиском тебе.
Коли Він говорив, то один фарисей став благати Його пообідати в нього. Він же прийшов та й сів при столі. Фарисей же, побачивши це, здивувався, що перед обідом Він перш не обмився. Господь же промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, он чистите зовнішність кухля та миски, а ваше нутро повне здирства та кривди! Нерозумні, чи ж Той, Хто створив оте зовнішнє, не створив Він і внутрішнє? Тож милостиню подавайте з унутрішнього, і ось все буде вам чисте.»
У великому храмі повний морок. Майже північ, і невеликий натовп на вулиці біля західних дверей притупує ногами, намагаючись зігрітися на ще холодному квітневому повітрі. Але от б’є годинник і запалюється вогонь, осяюючи звернені до нього обличчя. Від цього вогню запалюють одну свічку. Двері розчиняються, свічка, що горить, рухається всередину храму, темрява відступає, і починається пасхальне богослужіння. Незабаром усе навколо заповнюється мерехтінням свічок, що горять, – світло Божої любові і сили сяє в пітьмі.
Так святкують Пасху не в усіх церквах, але там, де її святкують так, добре розуміють зв’язок між, здавалося б, розрізненими висловлюваннями в наведеному уривку. Його контекст звичайно ж – це подорож Ісуса в Єрусалим, подібна до руху свічки, спрямованої в морок.
Коли світло приходить, воно розсіює пітьму; але якщо вам більше подобається пітьма, яка добре приховує злі наміри? Світло приносить надію і нові можливості, але з ним приходить і суд. Світло символізує нове життя всупереч мороку смерті, але також виявляє цей морок. У такому разі, хоча ці речення і повні надії, у них містяться і попередження про суд. Йдучи в Єрусалим, Ісус постійно тим або іншим способом дає зрозуміти, що світло Боже засяє і оголить пітьму, що поглинула серця і розуміння Його сучасників.
Фрагмент починається з нагадування про знамення Йони. Йона – чи не найкомічніший персонаж Старого Заповіту: пророк, що тікає від своєї місії, проблемний пасажир, якого викидають у море, важка їжа для ненажерливої рибини, неврівноважений персонаж, обурений на Бога через усохлу рослини. Правда, в якийсь момент він закликає покаятися жителів Ніневії, при цьому зовсім не спокушаючись, що вони почують його і послухаються його слів. Але він помиляється: ніневітяни послухали його заклик – чи то тому, що, як уточнює Матвій, почули про його історію з китом, чи то просто завдяки силі, що міститься в його Звістці.
Тепер перед ними Ісус, зовсім не комічна фігура, – Він каже Своєму народу, що пора покаятися, а народ не надає цьому значення. Перед ними Ісус, Який має більшу мудрість, ніж Соломон, але Його власний народ не слухає Його. Ми бачимо перекличку цієї історії з тією, коли Ісус оплакує Єрусалим, який, на відміну від Ніневії, нехтував попередженнями, відмовився встати на шлях примирення і цим вирішив наперед свою долю.
Між тим читачу Луки дано розміркувати над тим, як Ісус говорить про іноземців – про царицю Південну і про ніневітян, які «постануть на суд». У ранньохристиянській мові слово «повстати» означало також і «воскреснути»: Лука чекає, що його читачі знають про прийдешнє воскресіння мертвих і про великий суд, який за цим відбудеться. Світло Пасхи – це і світло суду, а не тільки надії.
Тому коли ми читаємо слова Ісуса про світло, ми повинні бачити в них щось більше, ніж вказівку на певну загальну премудрість або на духовне просвітлення. Із самого початку Ісус попереджає, що світло, яке проникло в саме серце Ізраїлю, не можна втаїти, воно неодмінно освітить усе навколо. Потім, міняючи образ, Він робить ще одне попередження, більше таємниче і важке для розуміння.
На перший погляд це звичайне висловлювання про реалії людського життя: «якщо око твоє чисте, ти можеш бачити, куди йдеш; а якщо воно не чисте – то не можеш; тому дивися, як би твоє світло (тобто твоє око) не потемніло». Проте при уважному прочитанні стає зрозуміло, що Ісус тут зовсім не дає поради, як зберегти зір; не говорить Він і про те, що для духу небезпечно дивитися на погані речі. І, думаю, Він також не говорить тут про духовну прозорливість окремих людей. Це висловлювання Луки не що інше, як попередження «цьому роду», сучасникам Ісуса. Їм слід остерегтися – вони можуть не помітити світло, яке знаходиться тут, серед них.
Завершальний вислів тому є закликом прийняти світло і жити ним, поки ще є час. Прийде день, коли все буде осяяне світлом (пор. 17:24), і тоді яскраво засяють ті, хто не ховався від цього світла.
Що це означає на практиці, видно по короткому обміну досить різкими репліками між Ісусом і фарисеєм за трапезою. Деякі фарисеї, зосереджені на зовнішньому благочесті, нехтували внутрішнім поклонінням, а до нього, у першу чергу, і закликав Ісус. Останню фразу – «милостиню подавайте з унутрішнього» – здається, майже неможливо уявити в буквальному розумінні. Але якщо Ісус мав на увазі, що «дати, як милостиню» – означає «присвятити Богові», то ця фраза стає зрозумілою. Істинне благочестя не менше піклується про те, щоб віддавати і присвячувати Богові думки, наміри і спонукання свого серця, ніж про миття рук. Якщо ви впустите світло, воно осяє кожну вашу частину.
Як нам застосувати все це сьогодні? Світло Христове світить у світі от вже 2000 років. Чи легше нам тепер приймати його, ніж Ісусовим сучасникам? І раз вже на те пішло, чи світимо ми людям так, щоб вони могли побачити Того, Хто більший, ніж Соломон, і більший, ніж Йона?