Чи сучасна молодь менш забобонна, ніж їхні батьки й дідусі?

Протягом тривалого часу всі були переконані в тому, що розвиток науки і сучасна система навчання поступово знищать забобонність. Але чи так склалося? Певні дослідження, проведені у Франції на початку цього століття, свідчать про те, що молодь надзвичайно відкрита на ірраціональні речі: більше 52% вірить у віщі сни та телепатію, 30-35% вірить в ясновидіння, спіритизм та забобони. Опитування підтверджує, що жінки і молодь частіше за чоловіків і дорослих вірять у паранормальні явища, а ті, хто впевнені в можливості контакту зі світом мертвих, дуже часто мають непоганий культурний рівень і вищу освіту. Професор Гі Мішлет, директор Національного центру наукових досліджень, який вивчав це, говорить про релігійне піднесення після недавньої секуляризації, але підкреслює, що йдеться про спотворену релігію. Аналізуючи відповіді молоді, він писав: «Вірування в паранормальні явища розвиваються найчастіше в тих осіб, релігійні погляди яких досить крихкі. І йдеться передусім про молодь, а не про старших осіб»[1].

З опитування, наведеного на початку книги, видно, що більшість молодих осіб, особливо ті, які отримали релігійне виховання, роздумують за певним критерієм, не демонструючи схильности до забобонної поведінки. Ця констатація, однак, не означає, що сучасна молодь менш забобонна, ніж їхні бабусі та дідусі. Йдеться про інші форми забобонности, які входять у нормальні схеми підліткового періоду, коли молода особа відчуває потребу відірватися від способу мислення та вірування власних батьків. Нові форми забобонів, що притягують молодь, походять зі світу кіна, моди, музики, інтернету… І в цій сфері – як і будь-де – спостерігаються курйозні та інноваційні забобони. Ось кілька прикладів.

Свято Хеловіну повернуло нас до поганства. 835 року Папа Григорій IV перемістив святкування дня Всіх святих з 13 травня на 1 листопада, сподіваючись таким чином надати нового значення поганським культам. З цієї ж причини Церква в X столітті додала нове свято: 2 листопада – спогад усіх померлих, що відбувалося колись у масках ангелів і демонів, у супроводі запаленого смолоскипу. Символи свята Хеловіну мають похмурий вияв та езотеричне натхнення. Достатньо згадати дятла як відомого символа Хеловіну, який у багатьох культурах пов’язаний із відьмами та смертю. Ці святкування, які для батьків були формою забави, насправді стали потужним нагадуванням про страх, що негативно позначалося на дітях, зумовлюючи їхнє бачення і розуміння страху, смерти, жорстокости, духів, привидів, відьом і демонів[2].

Діти завжди мали сильну зацікавленість фантастичним світом. Сьогодні ми бачимо величезну кількість журналів для молоді та дітей, що переповнені магією та забобонами. Різні книги чи комп’ютерні ігри часто є дверима в поганський світ, в якому переважають магія та забобонність: під час гри дитина несвідомо вступає в окультний світ. Багато речей, створених для привернення уваги молоді (музика, татуювання, забави, мода, фільми жахів тощо), мають забобонну магічну основу: безсмертні герої, вампіри, магічні здібності, монстри, привиди… І при цьому використовують символіку смерти, яка часто може підштовхнути осіб до пошуків сильніших вражень через наркотики або проникання в світ сатанізму.

ПЛЯШКИ ВІД СОБАК

Вам ніколи не доводилося бачити пластикові пляшки з водою, які сталять біля входу в магазини? Це одна з маній, яка не знати звідки взялася, але зайняла своє місце навіть там, де я проживаю. Навіщо це все? Згідно з думкою осіб, що виставляють пляшки перед дверима дому, це допомагає завадити тому, щоб бродячі собаки не справляли свої фізіологічні потреби на двері. Найкумедніше те, що я вже кілька разів бачив, як собаки робили це саме на пляшки (припускаю, на радість тим, хто їх поставив і має потім брати в руки!).

Нарешті я віднайшов джерело цього забобону. Його батьківщиною є Шотландія, де таку систему використовували для відлякування лисиць. Ось як працює цей захист: пляшки наповнювали наполовину і залишали відкритими; оскільки в тих краях вітер дуже сильний, то коли він дув на горло пляшок, створювався пронизливий свистячий звук, який відлякував хижаків.

Що ще сказати? Ми навіть належно не вміємо скопіювати те, що роблять інші!


[1] Дослідження проведене для журналу Phosphore у листопаді 2002 року. Див. також Avvenire 13 травня 2001, с. 21.

[2] Для поглиблення теми див. SpecialeHalloween: http//www.katena.it/modules.php?op=modload&name=PagEd&file=index&topic_id=0&page_id=1

Попередній запис

Чи є забобони в спорті?

Наступний запис

Якими є психологічні механізми забобонів?