Азґ – Ама

Азґад (сила долі): Голова роду за днів Неемії. Його 1 222 членів роду повернулися з Зоровавелем на батьківщину (Езри 2:12; 8:12). Неемія подає число поворотців 2 322 (Неем. 7:17). З іншими головами народу вони приєдналися до умови з Неемією (Неем. 10:16).

Аззан (дуже сильний, гострий): Батько Палтіїла, який був князем-зверхником Іссахарового племени під час поділу Ханаану на спадщину для ізраїльських племен (4 Мойс. 34:26).

Аззур (помічник): Зверхник народу, що підписав умову-заповіта з Неемією, що буде вірний Господеві й не буде вступати в родинні стосунки з чужинцями (Неем. 10:18).

Азмавет (сильний до смерти):

  1. Один із Давидових лицарів, бахарум’янин чи бахурім’янин, а тому, можливо, веніяминівець (2 Самуїл. 23:31; 1 Хронік 11:33).
  2. Нащадок Мерів-Баала (1 Хронік 8:36; 9:42).
  3. Батько Єзіїла й Пелета, двох веніяминівців, досвідчених метальників списами й лучників, що вправно стріляли з луків. Вони прибули до Давида в Ціклаґ та приєдналися до його лицарів (1 Хронік 12:3).
  4. Наглядач над царськими скарбами за днів царя Давида (1 Хронік 27:25).

Азріїл (Бог допомагає):

  1. Голова дому половини Манасіїного племени за Йорданом; відважний та славний муж (1 Хронік 5:24).
  2. Нефталимівець, предок Єрімота, голова племени під час перепису населення за днів царя Давида (1 Хронік 27:19).
  3. Батько Сераї, урядовець царя Єрахмеїла (Єремії 36:26).

Азрікам (допомога проти ворога):

  1. Неарів син, нащадок Зоровавеля, походив із царської династії Юдиного племени (1 Хронік 3:23).
  2. Найстарший син Ацели, Саулів нащадок (1 Хронік 8:38; 9:44).
  3. Левит, предок Шемаї, жив за днів Неемії (1 Хронік 4:14; Неем. 11:15).
  4. Управитель чи доморядник палацу царя Ахази. Під час інвазії ізраїльського царя Пекаха на південну Юдею Зіхрі, Єфремів лицар-герой, забив Азрікама (2 Хронік 28:7).

Азува (покинена, залишена):

  1. Дружина Калева (Халева), Хецронового сина (1 Хронік 2:18, 19).
  2. Мати царя Йосафата, дочка Шілхи (1 Царів 22:42; 2 Хронік 20:31).

Азур, Аззур (той, хто помагає):

  1. Веніяминівець із Гів’ону, батько фальшивого пророка Анаші (Єремії 28:1).
  2. Батько Яазанії, один із князів народу, проти якого Господь звелів Єзекіїлеві пророкувати (Єз. 11:1).
  3. Один із голів народу, які підписали умову з Неемією (Неем. 10:18).

Айя (шум, галас):

  1. Син Ців’она, нащадок Сеїра, предок однієї з жінок Ісава; правдоподібно помер перед смертю свого батька, бо спадщина перейшла на його брата Ану (1 Мойс. 36:24; 1 Хронік 1:40).
  2. Батько Ріцпи, що була належницею Саула (2 Самуїл. 3:7; 21:8, 10, 11).

Акила (орел): Християнин, гебрейського походження, уродженець Понту, повірив у Христа в Римі чи в Коринті, муж Прискилли; видатний в оповіданнях ранньої Церкви, як послідовник і прибічник апостола Павла (Дії Ап. 18:2, 18). Апостол Павло зустрінув його в Коринті, прибувши туди з Атен (Дії Ап. 18:2), там вони познайомилися та разом виробляли намети. Після упливу одного року і 6 місяців Акила та Прискилла супроводили Павла з Коринту до Ефесу й там позосталися якийсь час. Апостол Павло так говорить про їхню прихильність: “Вони голови свої за душу мою клали” (Рим. 16:3,4).

Аккув (підступний, зрадницький, прихований, непомітний):

  1. Син Ел’йоенаїв, нащадок Зоровавеля (1 Хронік 3:24).
  2. Левит, один із придверних (воротарів) східньої брами храму (1 Хронік 9:17).
  3. Один із тих, якого родина вернулася з вавилонської неволі з Зоровавелем (Езри 2:45).
  4. Левит, який допомагав Езрі пояснювати людям Закона (Неем. 8:7).

Алва, Ал’я (поганий, злий, лихо, зло): Провідник (герцог, князь) Едому (1 Мойс. 36:40; 1 Хронік 1:51).

Алван (високий, грубий): Шовалів син, хоріянин, жив в Едомі (1 Мойс. 36:23; 1 Хронік 1:40).

Александер – див. Олександер.

Алемет, Алмет (прикриття):

  1. Син Бехерів, із Веніяминового племени (1 Хронік 7.8).
  2. Син Єгоадди або Яри, походить від Йонатана, сина Саула, з Веніяминового племени (1 Хронік 8:36; 9:42).

Алмодад (міра): Найстарший син Йоктана (1 Мойс. 10:26; 1 Хронік 1:20).

Алфій, Алфей (мінливий, непостійний, зміна):

  1. Батько Якова Молодшого (Мт. 10:3; Лк. 6:15). Правдоподібно та сама особа, що й Клеопа, який був мужем Марії, сестри матері Христа (Ів. 19:25). Сучасні теологи відкидають цей погляд.
  2. Батько євангелиста Матвія або митника Левія (Мр. 2:14).

Амал (праця, робота, труд): Син Гелема, з роду Асира (1 Хронік 7:35).

Амалик, Амалек (мешканець долини): Син Еліфаза та його наложниці Тимни, внук Ісавів, провідник в краю Едома (1 Мойс. 36:12, 16; 1 Хронік 1:36).

Амаликитяни, Амалик: Стародавній нарід, що в глибоку давнину жив на південь від Палестини між Едомом і Єгиптом (2 Мойс. 17), а також на схід від Палестини між Мертвим морем й гірською країною Сеїром (4 Мойс. 24:20; Суддів 3:13). Амаликитяни, як із усього видко, володіли небагатьма містами. Про одне з них ми читаємо в 1 Самуїл. 15:5. Вони були кочовиками, звичайно жили в наметах і печерах, як і сучасні бедуїни в Арабії.

Тількищо ізраїльтяни встигли перейти через Червоне м., на них несподівано напали амаликитяни в Рефідімській пустині й повбивали тих, які через виснаження й недуги відстали від них, залишилися позаду походу. За той безпідставний напад на ізраїльтян, Господь постановив цілком стерти пам’ять про них (2 Мойс. 17:8-16).

Амаликитяни також воювали з ізраїльтянами на границі Обітованої Землі (4 Мойс. 14:45). Майже 400 років пізніше Саул, з Божого наказу, напав на них і переміг їх. Останок усе ж таки далі зберігся до певного часу. Давид кілька разів успішно воював із ними (1 Самуїл. 27:8; 30:1; 2 Самуїл. 8:12). Останнього амаликитянського царя Аґаґа забив Самуїл у Ґілґаді (1 Самуїл. 15:1-35).

Вкінці, за царювання Єзекії, Симеонове плем’я дощенту знищило останок урятованих амаликитян (1 Хронік 4:43); таким чином виконалося пророцтво Валаама (4 Мойс. 24:20). Гаман – це останній чоловік із амаликитянського народу, про якого згадує Святе Письмо. Він помер у боротьбі з Ізраїлем подібно, як і його предки (Книга Естери).

Амарія (Господь говорить або обіцяє):

  1. Син Азарії, первосвященик за царювання Йосафата, який поставив його головним суддею в Єрусалимі (2 Хронік 19:11).
  2. Допомагав роздавати добровільні Божі жертви за царювання Єзекії (2 Хронік 31:15).
  3. Голова левитського дому Кегатів (1 Хронік 23:19; 24:23).
  4. Голова однієї з 24 черг-змін священиків у Єрусалимському храмі (2 Хронік 31:15; Неем. 10:4; 12:2,13).
  5. Один із синів Банаєвих за часів Езри (Езри 10:42).
  6. Священик, який вернувся з Зоровавелем на батьківщину (Неем. 10:4; 12:2,3).
  7. Нащадок Переца (Неем. 11:4).
  8. Предок пророка Софонії (Софонії 1:1).

Амаса (тягар):

  1. Син Їтри й Авіґали, сестри Давида (2 Самуїл. 17:25); приєднався до повстання Авесалома, який призначив його головнокомандувачем повстанських збройних сил, але зазнав поразку від полководця Йоава (2 Самуїл. 18:6,7). Давид у гніві на Йоава, який не пощадив у битві Авесалома, хоч і знав царське зарядження, простив Амасі його зраду й настановив його вождем свого війська замість Йоава (2 Самуїл. 19:13,14). Проте Йоав, після спільного з Амасою виступу проти повстання Шеви, підступно мечем убив Амасу (2 Самуїл. 20:10).
  2. Син Хадлаїв, князь-голова Єфремових синів за царювання Ахаза (2 Хронік 28:12).

Амасай (обтяжливий):

  1. Син Елкани, батько Махата, предок Самуїла, з Кегатового роду (1 Хронік 6:10,20).
  2. Голова провідників військових відділів Юди й Веніямина; перейшов до Давида, як утікач, у Ціклаґу (1 Хронік 12:18).
  3. Один із священиків, які сурмили в сурми перед Божим ковчегом (1 Хронік 15:24).
  4. Інший кегатівець за днів царя Єзекії (2 Хронік 29:12).

Амасія (якого носить Єгова): Син Зіхрі; займав високе становище за царювання Йосафата, як командир 200,000 хоробрих вояків Юдеї (2 Хронік 17:16).

Амація (Господня сила): Син Йоашів і Єгоаддани; став царем Юдеї, мавши 25 років, і царював у Єрусалимі 29 років (837-809 рр. до Хр.). Щоб відновити могутність царства за днів Йосафата, він почав воювати з Едомом, переміг їх у Солоній долині на південь від Мертвого моря та зайняв їхню столицю Селу й перейменував її на Йоктеїл, що означає “Послух Богові”, “Підпорядкування Богові”. Підбадьорений успіхом і радістю перемоги, Амація оголосив війну ізраїльському цареві Йоашеві, але був дощенту розбитий, а сам Амація був схоплений і уяремлений, По смерті Йоаша Амація прожив ще 15 років. На 29-му році його царювання опозиція вчинила на нього змову в Єрусалимі та вбили його в Лахішу (2 Хронік 25:27; 2 Царів 14:1 і наст.).

Амашсай (обтяжливий): Син Азаріїла, священик за часів Неемії (Неем. 11:13).

Попередній запис

Ага – Аза

Наступний запис

Амі – Ана