Ага – Аза

Агав (сарана): Новозаповітний пророк, який провістив великий голод у цілому світі (Дії Ап. 11:27-30), що був за римського імператора Клавдія 44 р. по Хр. З цієї причини з Антіохії була вислана допомога віруючим у Єрусалимі. Агав також у Кесарії картинно прорік Павлові, що його в Єрусалимі очікують страждання й уярмлення (Дії Ап. 21:10-11).

Аггей – див. “Огій”.

Аголіяв – див. Оголіяв.

Агріппа (мисливець або полювач на коні): Царі Агріппи належать до династії Іродів.

Агріппа І, Аґриппа І – див. “Ірод Агріппа І”.

Агріппа II, Аґриппа II – див. “Ірод Агріппа ІІ”.

Агур (збирач, колектор): Массеянин, Якеєвів син, невідомий гебрейський мудрець, який зібрав, зберіг і описав у Книзі Приповістей, розділ 30, прислів’я, приказки, приповістки та інші образні вислови народньої мудрости й мудреців.

Аґаґ (полум’я):

1. Цар Амалика (4 Мойс. 24:7).
2. Цар Амалика, якого посік на куски пророк Самуїл (1 Самуїл. 15:33), хоч попередньо цар Саул самовільно пощадив його, не послухавши Божого наказу (1 Самуїл. 15:9).

Аґара, Гаґара, Хагара (чужинка, скитальниця, блукачка): Єгиптянка, невільниця-служниця Сарри, Авраамової жінки, Ізмаїлова мати. Ставши вагітною від Авраама за порозумінням і згодою Сарри, щоб таким чином встановити провіщане потомство, Аґара почала з погордою ставитися до Сарри. Боячись покарання й відчуваючи кривду з боку Сарри, вона втекла від них. Але в пустині явився їй Господній ангол і переконав, щоб вона вернулася до своїх господарів і підпорядкувалася Саррі, приобіцявши їй, що вона породить сина, від якого постане велике потомство. Аґара послухалася, вернулася в намет Авраама й Сарри й породила сина Ізмаїла (1 Мойс. 16).

Згодом і Сарра породила Ісаака. Але поміж сином Аґари й Сарри не було згоди. Коли Ізмаїл мав приблизно 14 років, Сарра й Авраам прогнали Аґару з її сином. По дорозі до Єгипту, її рідного краю, вона заблудила. Під час поневіряння по пустині Аґара зазнала багато горя, вони зокрема терпіли від спраги й виснажились докраю. Врешті Аґара залишила сина під кущем, а сама відійшла осторонь, щоб не дивитися на вмираючого сина, і гірко плакала. Тоді знову з’явився Аґарі ангол, потішив її й Бог вказав їй на джерело, щоб вона заспокоїла спрагу (1 Мойс. 21:1-21).

Aґe (втікач): Гарарянин, батько Шамми, один із трьох найхоробріших Давидових лицарів (2 Самуїл. 23:11).

Ада (орнамент, краса):

1. Перша з двох жінок Ламеха, яка породила Явала та Ювала (1 Мойс. 4:19-21).
2. Одна з трьох жінок Ісава, дочка хіттеянина Елона, мати Еліфаза. У 1 Мойс. 26:34 найменована “Босмата”. (1 Мойс. 36:2-4,10, 12, 16).

Адалія (божок огню): П’ятий син Гамана. Євреї вбили Адалію та його братів за пляноване його батьком Гаманом геноцидне винищення євреїв у Перській Імперії (Естери 9:8).

Адам (людина, земна людина, людина з землі чи з червоної глини): Ім’я першої людини, що була створена Богом 4004 року до Хр. (за біблійним літочисленням) на Божий образ і на Божу подобу, призначена жити в святому й щасливому стані, в постійному тісному духовному контакті з Богом, розвивати й удосконалювати свої духовні сили та здібності, слухняно виконуючи волю свого Творця й Постачальника всякого доброго давання (1 Мойс. 1.26-27; Дії Ап. 17:26; Еф. 4:13-15; 4:21-24).

Адам пізнав добро та зло (1 Мойс. 3:22) у той час, коли був переможений в Едені своїм власним самовільним гріхом непослуху. Після гріхопадіння, цебто свідомого порушення Божого наказу, Адам спромігся тільки на скімливе дитяче самовиправдування: “Жінка, що дав Ти її, щоб зі мною була, вона подала мені з того дерева, – і я їв” (1 Мойс. 3:12). На противагу першому земному Адамові Господь Ісус Христос, Другий Безгрішний Небесний Адам, Який добровільно віддав Себе в жертву за гріхи світу, зумів в абсолютному послусі Небесному Отцеві безстрашно та тріюмфально проголосити в Гефсиманському саді: “Тільки хай не Моя, а Твоя буде воля” (Лк. 22:42).

Адам найменував усю худобу, небесне птаство, польову звірину та свою дружину (1 Мойс. 2:20; 3:20).

Хоч Адам відрізнявся від усіх створінь, бувши створений за Божим образом і подобою, творчими здібностями, цебто даром управляти творивом Божих рук, панувати над землею й усім, що жило й росло на ній, включно з володінням, доглядом, поранням, обробкою, плянуванням, й винаходами (1 Мойс. 1:26-28) і надхнінням Божим Духом (1 Мойс. 2:7), – проте він є типом першої природної людини, яка відокремилася від свого Бога-Творця, свого Постачальника правди, ласки й вічного життя, як також являє собою протилежний тип Ісусові Христові (Рим. 5:14,15), є природним предком людського роду, Божого Сина (Лк. 3:38). Натомість Господь Ісус Христос – це Голова нового створіння (1 Кор. 15:21,22,45-47; Еф. 1:22,23). Через першого земного Адама прийшла смерть на все створіння, а через Ісуса Христа, Другого Небесного Адама, – вічне життя без страху (Ісаї 11:6-9; Рим. 5:17,18; 8:22-25; 1 Кор. 15:22). Адам ототожнює з собою фізичний союз людства разом із наслідками його гріхопадіння, а наш духовний союз однієї Божої родини постав через Господа Ісуса Христа, Другого Небесного Адама, Який добровільно відкупив від гріха й загибелі всіх тих, які повірили в Нього, як у свого особистого Спасителя.

Після того, коли Каїн убив свого брата Авеля, Адам на 130-му році свого життя породив третього сина Сифа (Шета) за своєю подобою й за своїм образом. По тому Адам прожив 800 літ, породив синів і дочок, а всіх років його життя було 930 літ за біблійним літочисленням (1 Мойс. 5:1-5).

Як Адам був прабатьком грішного роду (Осії 6:7), так Господь Ісус Христос став Прабатьком праведного роду (Рим. 5) за Новим Заповітом (Євр. 8), через що Христос називається Другим Небесним Адамом. “Перша людина Адам став душею живою, а останній Адам – то дух оживляючий; перша людина – з землі, земна; Друга Людина, Господь, – і з неба” (1 Кор. 15:45,47).

Адая (прикрашена Єговою):

1. Бабуся царя Йосії, родом із Боцкату в Юдейській низовині (2 Царів 22:1).
2. Левит Ґершонового роду та предок Асафа (1 Хронік 6:26-27).
3. Веніяминівець, Шімеіїв син (1 Хронік 8:21).
4. Священик, син Єрохама (1 Хронік 9:12; Неем. 11:12).
5. Предок (батько) Массеї, один із сотників, які підтримували Єгояду (2 Хронік 23:1);
6. Один із нащадків (синів) Банієвих, що одружився з чужинкою після повороту з Вавилонського полону (Езри 10:29).
7. Інший Адая, також із нащадків (синів) Банієвих, що одружився з чужинкою (Езри 10:29).
8. Чоловік із Юдеї, з Перецових синів (Неем. 11:5,6).

Адбеїл (паросток Бога, нащадок): Син Ізмаїла (1 Мойс. 25:13; 1 Хронік 1:29); правдоподібно предок (родоначальник), від якого веде свій початок арабське плем’я десь коло 1850 р. до Хр.

Адер (стадо, отара, юрба, зграя, табун): Веніяминівець, син Берії, голови мешканців Айялану (1 Хронік 8:15).

Адріїл (отара Божа): Мехолатитянин, син Барзіллая, одружився з Сауловою дочкою Меравою (1 Самуїл. 18:19). Попередньо Саул обіцяв її дати Давидові за дружину. П’ять синів Адріїла були поміж 7 Сауловими нащадками, яких Давид передав у руки ґів’онітян, щоб вони повішали їх (2 Самуїл. 21:8).

Азаз (сильний): Шемин син, Белин батько, рувимівець, цебто з Рувимового роду (1 Хронік 5:8).

Азазія (Бог зміцняє):

1. Левит-музикант царя Давида; грав на арфі під час перенесення Ковчега-Кивота з дому Обед-Едома до скинії на Сіоні (1 Хронік 15:21).
2. Левит за царя Єзекії; храмовий урядовець-наглядач над десятинами, святощами та іншими приношеннями й посвяченими речами в храмі (2 Хронік 31:13).
3. Батько Осії, князя-зверхника Єфремового племени під час перепису населення Давидом (1 Хронік 27:20).

Азанія (Господь чує): Батько левита Ісуса (Неем. 10:10).

Азаріїл, Азареїл (Господь помагає):

1. Хорх’янин, який приєднався до Давида в його сховищі в Ціклаґу (1 Хронік 12:6).
2. Музикант із родини Гемана за днів Давида (1 Хронік 25:18). Названий в 1 Хронік 25:4 Уззіїл.
3. Єрохамів син і зверхник Данового племени під час обліку Давидом народу (1 Хронік 27:22).
4. Один із синів Бані. В наслідок умовлення Езри, залишив свою жінку-чужинку (Езри 10:41).
5. Батько або предок Амашсая, жив у Єрусалимі, повернувшись із Вавилонського переселення (Неем. 11:13).

Азарія (кому Господь помагає): Дуже популярне ім’я в Старому Заповіті, зокрема поміж левитами та священиками.

1. Ахімааців син. На підставі 1 Царів 4:2 виходить, що він був наступником свого діда первосвященика Садока за днів царя Соломона. Ахімація помер перед Садоком (1 Хронік 5:35).
2. Натанів син, керманич-голова начальників в уряді Соломона; можливо, Давидів внук (1 Царів 4:5).
3. Десятий цар у Юдеї, син Амазії, царював 52 роки, богобійний, добрий цар; частіше виступає в Старому Заповіті, як Уззійя (2 Царів 14:21; 15:1,6,7,8, 17, 23, 27; 1 Хронік 3:12; 2 Хронік 26:1-23).
4. Етанів син, з роду Зерахова (1 Хронік 2:8).
5. Син Єгу, з Єрахмеїлового роду, походив від єгипетського раба Ярха, що служив у Шешана (1 Хронік 2:38,39). Правдоподібно, він був одним із сотників за днів царювання Аталії, як про це читаємо в 2 Хронік 23:1.
6. Син Йохананів. Він мусів бути первосвящеником за днів царя Авійяма й царя Аси (1 Хронік 5:36).
7. Син Хілкійї, батько Сераї, жив за днів царя Йосії, Навуходоносор звелів стратити його (1 Хронік 5:39,40).
8. Син Цефанії, з Кегатового роду, предок пророка Самуїла (1 Хронік 6:21), Мабуть, у 1 Хронік 6:9 іде мова про того самого Азарію-Уззійю.
9. Оведів син (2 Хронік 15:1,8); визначний пророк за днів царя Аси, сучасник Азарії, сина первосвященика Йоханана, та прозорливця Ханані (1 Хронік 5:35,36; 2 Хронік 16:7,10; 19:2; 20.34).
10. Син юдейського царя Йосафата (2 Хронік 21:2).
11. Інший син Йосафата, брат попереднього (2 Хронік 21:2).
12. У 2 Хронік 22:6 має бути “Ахазія” замість “Азарія”.
13. Єрохамів син, один із сотників Юдеї за царювання Аталії (2 Хронік 23:1).
14. Первосвященик за днів юдейського царя Уззійї. Найбільше пам’ятною подією в його житті було покарання царя Уззійї проказою на чолі за те, що він самовільно кадив у храмі, що могли виконувати тільки священики (2 Хронік 26:17-20).
15. Єгохананів син, один із сотників Сфремових синів за днів царя Ахаза (2 Хронік 28:12).
16. Батько Йоїла, з Кегатового роду, жив і діяв за днів царя Єзекії (2 Хронік 29:12).
17. Єгаллел’їлів син, з Мерарієвого роду, жив і діяв за днів царя Єзекії (2 Хронік 29:12).
18. Первосвященик за днів царя Єзекії (2 Хронік 31:10, 13). Виглядає, що він співпрацював із царем, щоб очистити храм і відновити храмове служіння. Це було притаманною ознакою царювання Єзекії. Наступником Азарії був Урія, який виконував служіння первосвященика за днів царя Ахаза.
19. Син Маасеї. Він направляв єрусалимський мур за днів Неемії (Неем. 3:23, 24).
20. Один із провідників поворотців округи (провінції), які вернулися з вавилонського переселення із Зоровавелем (Неем. 7:7).
21. Один із левитів, що помагав Езрі пояснювати народові Мойсеєвого Закона (Неем. 8:7).
22. Один із священиків, які уклали умову з Неемією, підписали її та поклали на неї печатки (Неем. 10:3). Правдоподібно, це той самий Азарія, який допомагав посвячувати єрусалимський мур (Неем. 12:33).
23. Гошаїн син, ворохобив нарід проти пророка Єремії (Єремії 43:2).
24. Первісне, оригінальне ім’я Авед-Неґа (Авденога). Виглядає, що він походив із царської юдейської династії (Дан. 1:6,7).

Зміст