Активне слухання

Практична дисципліна базується і на діяльності, і на слуханні. Коли з’являється проблема, передусім треба вислухати дитину. Уявіть, що ваш дев’ятирічний син тупотить і злоститься на свого товариша, що живе по сусідству, вчителя або тренера. Що сказати йому в такій ситуації? Що має зробити?

Уважне слухання дитини полягає в тому, що ви не маєте її виправляти, читати нотацій чи погрожувати. Просто дайте зрозуміти, що бачите, сприймаєте її проблему. Можете сказати щось на зразок: «Слухай, виглядаєш засмученим. Хочеш поговорити про це?»

Якщо дитина у відповідь вибігає з кімнати і гримає дверима, то легко здогадатися, що зараз не хоче про це розмовляти. За хвилю (а може, за півгодини) прийде розкаяна й охоче скористається вашою пропозицією.

Якщо дитина сигналізує, що хоче поговорити, вашим наступним кроком має бути реакція на її почуття. Наприклад, дитина може сказати: «Ви ніколи нічого мені не дозволяєте!»

Відповідь, яка повідомила б дитині, що ви розумієте її почуття, могла б звучати так: «Ти злий і гніваєшся на мене». Натомість неправильною реакцією було б відповісти так: «Не говори до мене так, хлопче. Хіба ти не знаєш, хто я? Я – твоя мати!»

Що має сказати мама, почувши: «Матусю, я не зможу цього робити»? Якщо не спробує зрозуміти почуттів дитини, зреагує приблизно так: «Певна річ, що зможеш. Адже минулого тижня зробила». Але якщо по-справжньому спробує зрозуміти почуття дитини, то відповідь може бути така: «Здається, тобі, справді, важко зробити це».

Більшість батьків переконана, що один із їхніх головних обов’язків – виправляти або повчати дитину доти, доки вона дасть правильну відповідь. Якщо навчитеся активно слухати, доведеться щораз рідше повчати дитину і підказувати їй правильні відповіді. Зможете не піддаватися спокусі швидко розв’язувати проблеми дитини. І щораз більшу увагу приділятимете співпереживанню, даючи дитині зрозуміти: ви знаєте, як вона почувається, і її переживання важливі для вас.

Попередній запис

ЯК ДОСЯГТИ УСПІХУ

Наступний запис

Напади злости