Анатомія перелюбу

Про перелюб неприємно і писати, і читати, але я відчуваю, що хтось має описати похмурий бік цього гріха. Щовечора на телебаченні ми бачимо, як гарні люди лягають у ліжко з незнайомцями, і все це виглядає так знадливо. Популярні часописи розповідають нам, що активний секс із різними партнерами не тільки корисний, але всі роблять це. Сміховинні книжки на кшталт «Відкритого подружжя» змальовують позашлюбні зв’язки як своєрідний тонік, покликаний оживити пересичені стосунки. На жаль, часом видається, що весь світ розваг організований з єдиною метою – пропагувати цю велику брехню, і ніхто ефективно не спростовує її.

Те, що я напишу, може видатися неправдивим, але, бачить Бог, це правда. Для створення цієї книги я вирішив усамітнитися, і дуже мало инших людей, крім моєї сім’ї, знали, де я перебуваю. Попри це, мій телефон задзвонив відразу після того, як я закінчив абзац угорі. Мені дзвонила згорьована жінка з проханням проконсультувати її щодо подружніх проблем. Вона розповіла мені, що її чоловік (який називає себе християнським вірним) втік із молодою дівчиною і тепер живе з нею в місті поблизу. Ось він – ще один спалах епідемії, яка гуляє західним світом. Саме тому я відчуваю поклик написати цю важку для сприйняття книгу. Невірність і подружні проблеми – це рак; він пожирає душу людства, нівечачи невинних членів сім’ї, що тільки мовчки спостерігають.

Але досвід свідчить і про те, що винні також сильно страждають. Бог не заборонив безладне сексуальне життя тільки для позбавлення нас втіхи. У найвищій мудрості Він спробував захистити нас від спустошливого гріха. Герпес, сифіліс, синдром набутого імунодефіциту (СНІД) і гонорея – це не єдині наслідки нестримної пристрасти. Ще більший біль відчуває людська душа. Погляньте на наведений нижче лист від Флоренс.

«Дорогий докторе Добсоне!

Ми чули вашу радіопрограму, на якій ви обговорювали наслідки перелюбу. Так сталося в нашій сім’ї, і ми хотіли би поділитися нашою історією з вами.

Мій чоловік зраджував мене багато років, хоча я ніколи не знала про це і не хотіла жодного иншого чоловіка. Зрештою, його легковажне ставлення до подружжя почало впливати і на мою відданість, і в мене також почався роман. Він тривав дев’ять місяців, поки чоловік не дізнався про мій зв’язок. Відтоді чоловік цілковито спустошений.

Білл відчуває тепер страшну вину і злість на себе, вважаючи: цього ніколи б не сталося, якби він дотримувався подружньої вірности. Він каже, що втратив щось дорожче від золота, коли загубив часточку мене. Його емоції мають дуже дивні наслідки. Передусім він глибоко розгніваний за те, що я зробила; крім того, він сердиться, що я розповіла йому про це. Його гнів і ненависть часто спрямовані на суперника – иноді вони настільки сильні, що він хоче заподіяти відносно нього якесь зло. Иншого разу він катує себе, уявляючи, що сталося між нами і тим другим чоловіком. Цей гнів охоплює приблизно третину часу. Ще одну третину він плаче і картає себе, а решту часу так сильно любить мене, що все инше байдуже, поки ми разом.

Багато годин ми молилися, щоб Бог позбавив нас гніву і болю або допоміг впоратися з ними. Тепер ми хочемо лише бути щасливими і компенсувати все втрачене в стосунках. Ми любимо один одного більше, ніж будь-коли раніше, і хочемо служити Господу решту свого життя. Але ми з Біллом вже не хочемо страждати! Чи можете ви допомогти нам? Флоренс»

Білл знайшов один із фундаментальних принципів, на якому побудований світ: нами всіма керує моральний кодекс, і його не можна порушувати без неминучих наслідків. Це підтверджує вся історія людства. Фактично каяття Білла нагадує мені горе, яке пережив цар Давид через подібний гріх понад три тисячі років тому. Як ви пригадуєте, Давид мав позашлюбні стосунки з Вірсавією, поки її чоловік перебував на війні. Бог дуже розгнівався на царя за цей грішний вчинок і пообіцяв, що бунт і сексуальний переступ у його сім’ї стануть карою за нього.

Це прокляття позначилося на житті Давидового сина, Авесалома, який спробував повалити царя. Непокірний юнак на знак зневаги публічно демонстрував зносини з жінками свого батька. Внаслідок цього спалахнула громадянська війна, і Авесалома стратили після того, як його волосся заплуталося в гіллі дерева.

Дізнавшись про смерть сина, Давид усвідомив, що його власний гріх із Вірсавією довів до такого трагічного кінця. Муки царя описані в одному з найбільш патетичних біблійних віршів: «І затремтів цар, і вийшов на горішній поверх брами, та й заплакав. А коли йшов, то так говорив: Сину мій, Авесаломе, сину мій! Сину мій, Авесаломе! О, якби я був помер замість тебе, Авесаломе! Сину мій, сину мій!…» (2Сам. 19:1).

У цей трагічний момент Давид міряв підлогу з почуттям вини і жалю. Перелюб завжди викликає таке спустошення – у винного і невинного подруга, – вже не кажучи про юних «Авесаломів» сім’ї. Це неминучий Закон Божий! Соломон, ще один син Давида, сказав про це найкраще:

«Чи візьме людина огонь на лоно своє, і одіж її не згорить? Чи буде людина ходити по вугіллю розпаленому, і не попаляться ноги її? Так і той, хто вчащає до жінки свого ближнього: не буде некараним кожен, хто доторкнеться до неї! Не погорджують злодієм, якщо він украде, щоб рятувати життя своє, коли він голодує, та як буде він знайдений, всемеро він відшкодує, віддасть все майно свого дому! Хто чинить перелюб, не має той розуму, він знищує душу свою, побої та сором він знайде, а ганьба його не зітреться» Пр. 6:27-33

Навіщо мені було повторювати те, що добре відоме кожному християнину: що розпуста заборонена Богом і має руйнівний вплив на подружжя? Гадаю: ці слова покликані передати моє власне невдоволення легковажністю епохи, коли ми стаємо такими сліпими до зла у всіх його проявах. Ця недуга гріха смертоносніша і небезпечніша від усіх инших, відомих людству, однак пропасниця далі трусить нашу сім’ю. Сьогодні, коли християнська церква повинна закликати людей до каяття, вона стільки своєї уваги приділяє гаданим перевагам християнської «служби» – здоров’ю, багатству і бізнесовій мудрості. «Щось добре станеться з вами нині», – співаємо ми. Можливо. А може, й ні.

Я сиджу в церкві і слухаю цю позитивну риторику, яка лоскоче нам вуха, хоча там мене оточують люди, що колись побували в моєму офісі. В їхніх тьмяних очах можна помітити всі форми бунту проти Бога, однак недугу, яка вражає людство, ніхто не діягностує і не помічає. Я вдячний Богові за служителів, які досі мають відвагу називати гріх своїм ім’ям і спонукають своїх парохіян до покаяння і послуху Богові.

Я також вдячний за те, що жоден гріх не виходить за межі Божого прощення. Навіть найбільш егоїстичний, злий грішник на поверхні землі може цілковито очиститися біля хреста. І для цього йому треба лише покаятися у своїх гріхах і повірити в ім’я Господа Ісуса Христа. Тоді через хрещення він потрапляє до товариства вірних. І він дістає обітницю, що віднині його гріхи будуть далеко від нього, як схід від заходу, і ніхто не згадає йому їх у вічності. Це найбільше запрошення за всю довгу історію людства.

Попередній запис

Питання і відповіді – Частина 4

Наступний запис

ТВЕРДА ЛЮБОВ В ИНШИХ ОБСТАВИНАХ